Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Полякова С.А.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
17 березня 2009 року Справа № 2а-138/08/0517
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф.,
Старосуда М.І.,
при секретареві Чуріковій Я.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради на постанову Єнакієвського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008р. у справі № 2а-138/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих грошових коштів при переході з 3 на 2 групу інвалідності, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Єнакієвського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008р позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакієвсткої міської ради (далі УПСЗН) про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих грошових коштів при переході з 3 на 2 групу інвалідності задоволений в повному обсязі: визнана неправомірною відмова відповідача виплатити позивачеві різницю у компенсаціях в рахзі встановлення вищої групи інвалідності в розмірах, передбачених ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок коштів державного бюджету різницю у компенсаціях у сумі 2380,2 грн.
Не погодившись з таким судовим рішенням, УПСЗН подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив судове рішення першої інстанції залишити без змін..
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку у відповідача як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 1, має 2 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У відповідності до вимог вищезазначеного закону, позивач має право на отримання одноразової компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, яка визначається на час виплати, у зв'язку з переходом з 3 групи інвалідності на другу в сумі 2680,2 грн.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у спірний період часу був віднесений до категорії 1, має 2 групу інвалідності з 23.09.2002 року, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 (а. с. 8) та копією довідки МСЕК (а. с. 10), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і згідно до ст. 48 цього Закону йому повинна бути виплачена компенсація у зв'язку з переходом з третьої групи інвалідності на другу в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.
18.09.2008 року позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату йому компенсації в розмірі 15 мінімальних заробітних плат (а.с.5), листом від 22.09.2008р. № 02/4268 (а.с.6) позивачеві відмовлено у здійсненні перерахунку у зв'язку з правомірністю виплат.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачено, що при встановленні інвалідності вищої групи інваліду виплачується різниця у компенсаціях. Оскільки одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується інвалідам 3 групи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, а інвалідам 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат, тобто різниця між компенсаціями при переході з 3 на 2 групи інвалідності складає 15 мінімальних заробітних плат.
При виплаті компенсації при переході з 3 на 2 групу інвалідності відповідачем виплачено позивачеві компенсація в розмірі 94,8 грн. (а. с. 6), при цьому відповідач керувався розмірами, встановленими Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною Постановою № 836 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час встановлення групи інвалідності) установлено конкретні розміри такої компенсації в твердій грошовій сумі, зокрема, і для інвалідів 3 групи - 189,6 грн., а для інвалідів 2 групи 284,4 грн.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закон України «Про державний бюджет України на 2003 рік» в частині визначення розміру мінімальної заробітної плати, а не Постанова № 836.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, яка утворилася внаслідок неправомірних дій відповідача. При цьому колегією суддів перевірено розрахунок, зроблений судом першої інстанції та колегія суддів погоджує суму, що підлягає стягненню та правильно визначена судом першої інстанції в 2380,2 грн.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 198 ч.1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Єнакієвського міського суду Донецької області від 22 грудня 2008р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманих грошових коштів при переході з 3 на 2 групу інвалідності залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя Л.А. Василенко
Суддя Р.Ф. Ханова
Суддя М.І. Старосуд