Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Філь О.Є.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
Іменем України
03 березня 2009 року Справа № 2-а-69/09/0529
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старсуда М.І.,
при секретареві Кірсановій М.В.,
за участю позивача ОСОБА_1
розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2009 року у справі № 2а-69/09 (2а-287/08) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення, і
В С Т А Н О В И В :
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 13 січня 2009 року позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради (далі - УПСЗН) про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення задоволений в повному обсязі: стягнуто з відповідача на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України недоотриману допомогу на оздоровлення в сумі 2110,00 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, не враховано, що відповідач здійснював виплати на оздоровлення у порядку, встановленому Постановою КМУ № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка є обов'язковою для виконання.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, дату та місце апеляційного перегляду справи відповідач сповіщений належним чином.
Позивач в судовому засіданні вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку у відповідача як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі ЧАЕС), категорія 1, має 3 групу інвалідності, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачеві у виплаті допомоги на оздоровлення з урахуванням положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними і що на підставі вказаного Закону відповідач повинен виплатити позивачеві суму недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевірила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у спірний період часу був віднесений до категорії 1, є інвалідом 3 групи, що не оспорюєиться сторонами та підтверджується посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 7) у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і згідно до ст. 48 цього Закону йому повинна виплачуватися щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, інвалідам 3 групи, допомоги у розміри 4 мінімальних заробітних плат.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 р. відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в розмірі 90,0 грн.(а.с.4).
Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною Постановою № 562 всупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, і для осіб віднесених до 1 категорії, зокрема інвалідів 3 групи - 90,0 грн.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнанні неконституційними статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими вносилися зміни та обмеження до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору підлягають застосуванню Закони України, а не Постанови.
Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, виходячи з приписів ст. 21, ст. 105 ч. 4 КАС України, оскільки заборгованість утворилася внаслідок неправомірних дій відповідача. Розрахунок сум колегією суддів перевірений.
Апеляційний перегляд здійснений в межах заявленої апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу за суттю з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування постанови суду не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 січня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради про стягнення недоотриманої допомоги на оздоровлення залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: