ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" січня 2007 р.

Справа № 8/213/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді                     Андрєєвої Е.І.

          Суддів                              Мацюри П.Ф.

                                                     Ліпчанської Н.В.

                                                  

При секретарі                    Федорові В.А.,

за участю представників сторін:

          від позивача –Гєрбєй Д.А., Гула А.Є.,

          від відповідача –Полубоярової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП „Чорноморське головне морське агентство „Інфлот”

на рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006р.           

по справі № 8/213/06

за позовом ДП „Чорноморське головне морське агентство „Інфлот”

до ДП „Миколаївський морський торговельний порт”

про визнання недійсним приймально-здавального акту та стягнення 20 521,80 дол. США,

встановив:

У серпні 2006 року ДП „Чорноморське головне морське агентство „Інфлот” (позивач) звернулося  до господарського суду з позовом про визнання недійсним приймально-здавального акту від 03.03.2006 р. та  стягнення з ДП «Миколаївський морський торговельний порт»(відповідач) безпідставно набуте майно у вигляді грошових коштів у сумі 20 521,80 дол. США, сплачених йому позивачем платіжним дорученням № 00262 від 31.03.2006р.

Відповідач заперечував проти  позову, посилаючись на те, що 20 521,80 дол. США одержані ним за виконану роботу, а що стосується визнання недійсним приймально-здавального акту виконаних робіт, то він не є тим актом, що породжує правові наслідки, а тому не може розглядатись вимога про визнання цього акту недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23 жовтня 2006 року (суддя Гриньова Т.В.) у позові про стягнення 20 521,80 дол. США відмовлено та припинено провадження  в частині позову, що стосується визнання недійсним акту.

Дане рішення оскаржене позивачем. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга обґрунтована тим, що судом прийнято рішення на неповно з’ясованих обставинах, що мають суттєве значення для справи;  висновки суду не відповідають фактичним обставинам; не вірно застосовані норми матеріального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги,  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія  суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно матеріалам справи позивач, звертаючись з позовом про стягнення з відповідача безпідставно набутого майна у вигляді грошових коштів у сумі         20 521,8 дол. США, обґрунтував свої вимоги тим, що між ним та відповідачем укладено договір № 15-с від 14.03.05р. з протоколом розбіжностей від 24.05.05р., яким врегульовані взаємостосунки відносно надання портом послуг.

Цим договором, відомчими та законодавчими актами передбачено замовлення буксиру порту для супроводження по каналу або здійснення швартовки (відшвартовки) суден до причалу або від причалу за письмовою заявкою Агента, тобто, позивача.

В даному випадку 02.03.2006р., коли мало місце кригове проведення суден (корпусу № 083, супроводженого буксиром судновласника «HELLAS»), відповідач за власним рішенням без письмового підтвердження позивача, зняв буксир «Зюйд», який разом з криголамом супроводжував караван та замовлявся позивачем, і направив замість нього для льодового проведення буксир «Українець»,  на який письмова заявка не надавалась.

Позивач вважає також, що відхід каравану у рейс без кормового буксирного тросу між корпусом НВ 083 та буксиром «Зюйд»та негативні наслідки, до яких привела ця обставина, сталися з вини  порту, уповноважені особи якого не повинні були надавати дозвіл на відхід суден, заборонити рух каравану, завести кормовий трос між корпусом НВ 083 та буксиром «Зюйд»і лише після цього здійснити проведення каравану до пункту призначення або не виконувати кригове проведення суден, за яке, як послався позивач, порт отримує гроші та несе відповідальність.

Позивач послався і на те, що в результаті неправомірних та некваліфікованих дій з боку відповідача позивачеві безпідставно нарахована вартість робіт, що значно перевищує фактичну вартість, а вартість роботи буксиру «Українець»майже вдвічі перевищує вартість робіт буксиру «Зюйд»за той самий час. При цьому позивач послався на те, що приймально-здавальний акт від 03.03.06р. складено та підписано також в порушення умов договору та норм чинного законодавства, а тому просив не приймати його до уваги та визнати недійсним.

Заперечуючи проти позову, відповідач обґрунтував свої заперечення тим, що в результаті неналежних дій з боку капітана буксиру «HELLAS», який не надав для огляду буксир та корпус НВ 083 до відшвартовки і вийшов у море без тросу, сталися непередбачені обставини, які привели до того, що замість буксиру «Зюйд»необхідно було надати інший буксир - «Українець», за допомогою якого вдалось би подолати ці обставини. Відповідач також стверджував, що капітан буксиру «HELLAS»керував криговим проведенням каравану і дав усну згоду на звільнення від роботи буксиру «Зюйд»та залучення до продовження кригового проведення каравану буксиру «Українець».Відповідач при цьому послався на  приймально-здавальний акт, відповідно до якого позивачем прийнята робота, а тому, на думку відповідача, позов заявлено безпідставно.

Припиняючи провадження в частині позову щодо визнання недійсним приймально-здавального акту від 03.03.2006р., суд в рішенні зазначив, що вимоги позивача щодо визнання недійсним приймально-здавального акту не основані на вимогах ст.12 ГПК України, оскільки оскаржуваний акт не породжує правових наслідків, а тому не може бути предметом спору.

Відмовляючи в позові про стягнення коштів, суд послався на те, що сторони знаходяться у цивільно-правових відносинах, врегульованих договором № 15-с від 14.03.2005р., на підставі якого за замовленням від 27.02.2006р. відповідач виконав для позивача роботи з кригового забезпечення буксиру „HELLAS” з корпусом № 083, про що складений приймально-здавальний акт від 03.03.2006р., а 14.03.06р. позивачу вручено рахунок № 02860432с від 10.03.06р., який ним сплачено 31.03.06р. платіжним дорученням № 00262. При цьому суд зазначив, що оскільки договір, укладений сторонами від 14.03.2005р. є чинним і сторонами не оскаржується, то кошти, про повернення яких просить позивач, не є безпідставно набутим майном.

З такими висновками суду не погоджується судова колегія.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦПК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

14 березня 2005 року сторони уклали договір № 15-с, предметом якого стали послуги, що надаються портом на підставі письмових заявок позивача, а позивач приймає ці послуги та оплачує їх вартість згідно доручень та за рахунок судновласника, на умовах цього договору (п.1 договору).

Пунктом 2.1.3 договору відповідач прийняв на себе обов’язок надавати  плавзасоби та буксири за письмовою заявкою позивача, а позивач на підставі п.2.2.4. зобов’язався надавати заявку на замовлення буксиру порту для супроводження по каналу або здійснення швартовки (відшвартовки) суден до причалу (від причалу) для суден, що прямують у порт.

Таким чином, встановлена договірна обумовленість сторін про те, що буксири для супроводження суден надаються портом лише за письмовою заявкою „Інфлоту”, як на то і посилається позивач.

Крім того, на підставі п.6.2 Обов’язкових Постанов по Миколаївському морському торговельному порту, будь-який рух суден під час льодової кампанії повинен здійснюватись тільки з дозволу капітану ММТП. Плавання суден по акваторії ММТП здійснюється під проведенням криголама у складі каравану чи буксирів забезпечення ММТП. Капітани суден перед виходом за 24 години до планового виходу/приходу зобов’язані подати капітану ММТП заявку на льодове проведення.

27.02.2006 року позивач подав заявку на ім’я головного диспетчера ММТП про виділення двох буксирів для забезпечення льодового проведення буксиру «HELLAS»з корпусом новобудови від рейду ММТП до рейду п. Очаків на 28.02.2006 р. о 14.00 год., як то передбачено договором (а.с. 32).

На підставі заявки та довідки відходу судна № 533 (а.с.39) роботи з льодового проведення почалися о 18.40 год. 02.03.2006р. у супроводі двох буксирів забезпечення: криголаму „Докер” та буксиру супроводження „Зюйд”.

10.03.2006р. відповідач виставив позивачеві за супроводжування по каналу буксиру „HELLAS” та новобудови „Юрій Тончев” рахунок № 02860432-с на суму 41 236,75 дол. США.

З зазначеної суми пред’явлено до розрахунку 20 521,80 дол. США за супроводження буксиром „Українець”, тобто третім буксиром, який не замовлявся.

Відповідач, посилаючись на те, що буксир „Зюйд” відправлено, а буксир „Українець” направлено для подальшого виконання робіт замість буксиру „Зюйд” за вказівкою капітана буксиру „HELLAS”, ніякими допустимими письмовими доказами цього не довів. Посилання на рапорти та пояснення з цього приводу лоцмана Войлокова О.Л. та ст. механіка буксиру „Зюйд”, як і інші аналогічні докази, надані відповідачем, не можуть прийматись до уваги, оскільки вони складені після звернення позивача до суду і не підтверджуються іншими допустимими доказами, якими у даному випадку мали бути письмові звернення позивача про надання додаткового буксиру чи інші відповідні докази.

Крім того, судно може бути допущено до плавання тільки після того, як буде встановлено, що воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя і навколишнього природного середовища, що закріплено в ст. 23 Кодексу торговельного мореплавства України.

На підставі ст. 91 зазначеного Кодексу кожне судно зобов’язано до виходу з морського порту одержати на це дозвіл капітана порту. У разі непридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження, постачання, комплектування екіпажу і наявності інших недоліків, що становлять загрозу безпеці плавання або здоров’ю людей, які перебувають на судні, капітан морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід судна з порту.

Дані норми закріплені і у Правилах проводки суден криголамами.

Відповідно до зазначених норм відсутність тросу, як на то посилався відповідач, на корпусі № 083 „Юрій Тончев” при супроводженні цього судна з буксиром „HELLAS” у кригових  умовах і є тим самим іншим недоліком, що становить загрозу безпеці плавання і здоров’ю людей, а тому дана обставина була суттєвою для відмови у видачі дозволу на вихід суден з порту, якби своєчасно була встановлена портом, як того потребують норми чинного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що посадовими особами порту дано дозвіл на вихід у кригових умовах суден без буксирувального тросу і дана обставина завдавала загрозу безпеці суден та здоров’ю людей; встановлено самочинне, без належного узгодження з позивачем повернення посадовими особами порту буксиру „Зюйд”, який супроводжував караван на підставі договору, та направлення замість нього буксиру „Українець”. Встановлено і те, що в результаті недодержання посадовими особами вимог діючого законодавства, яке регулює правовідношення, що стосуються надання дозволу на вихід суден у море, порядок буксирування у кригових умовах та таке інше, супроводження суден проведено в значно більший час, з ризиком загрози безпеці плавання і здоров’ю людей.

Оскільки буксир „Українець” позивачем не замовлявся, підстави для виставлення рахунку агенту судновласника, яким є позивач, відсутні.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на приймально-здавальний акт, яким позивачем прийняті роботи.

Не заперечуючи проти того, що роботи по супроводженню суден виконані, позивач заперечує правомірність підписання акту та вважає, що ці роботи виконані не у відповідності до умов договору і вимог чинного законодавства, що буксир „Українець” ним не замовлявся, як не замовлялось ним три буксири, а лише два, що у разі належного виконання своїх обов’язків відповідачем, не було б підстав повертати один буксир та відправляти замість нього інший, а тому, як вважає позивач, не виникли підстави у відповідача виставляти рахунок за виконані роботи буксиром „Українець”.

Судова колегія находить доводи позивача обґрунтованими. При цьому колегія враховує, що позивач у правовідношеннях з відповідачем діяв лише як представник від імені судновласника, і не вправі перевищувати надані йому повноваження, що договорами передбачені лише письмові взаємостосунки відносно послуг, що надаються портом, що вартість таких послуг значна і ця обставина також свідчить про надання таких послуг виключно на підставі письмових вимог.

При таких обставинах приймально-здавальний акт, який хоча і підписаний позивачем, свідчить лише про те, що роботи виконані.

Однак даний акт не є безперечним доказом тому, що позивач зобов’язаний розрахуватись за виконані роботи в сумі, виставленій відповідачем.

При цьому колегія приймає до уваги і те, що позивач у правовідношеннях з відповідачем діяв від імені судновласника, будучи його представником, а тому і з цих підстав зобов’язаний був діяти виключно у відповідності з умовами договору.

Договором, як вже зазначалось, передбачено надання послуг портом виключно на підставі письмової заявки позивача. Однак, такої заявки на третій буксир, зокрема „Українець”, позивач не надавав, порт її не одержував, чого не заперечує і сам відповідач, пояснюючи, що мала місце усна домовленість.

Крім того, вартість послуг, що надані буксиром „Українець”, значно вище послуг інших буксирів. В результаті кригове супроводження, що мало місце у даному випадку, більш ніж вдвічі перевищувало вартість аналогічного кригового супроводження, на що обґрунтовано послався позивач.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач в апеляційній скарзі послався на те, що позивач в заявці на кригове забезпечення зазначив, що усі ризики, які можуть виникнути в умовах кригової проводки, судновласник, інтереси якого представляє позивач, бере на себе, а оплату кригового забезпечення гарантує згідно виставленого рахунку.

На думку відповідача, позивач в заявці гарантував оплату кригового забезпечення при любих обставинах.

Однак, з такими висновками відповідача не можливо погодитись, оскільки, оплата послуг, зокрема, кригового забезпечення, передбачена договором у відповідності з його умовами. Оскільки умови договору порушені, а саме, позивач не замовляв третій буксир, то оплаті дана послуга не підлягає. Що ж стосується гарантії оплати позивачем виставленого рахунку, то дана гарантія також ґрунтується на умовах договору.

Як зазначалось вище, відповідальність за сплату послуг порту з кригового проведення суден несе судновласник цих суден, а не агент, який діє від імені, за рахунок, на підставі розпоряджень судновласника. Агент сплачує послуги порту згідно доручень, від імені та за рахунок судновласника.

З урахуванням відсутності заявки, доручення судновласника на оплату послуг буксиру „Українець” у сумі 20 521,80 дол. США, не отримана, як не отримано агентом коштів судновласника на зазначені цілі, а тому позивач не мав повноважень здійснювати розрахунки від імені судновласника за послуги, які ним не замовлялись і не схвалені.

При таких обставинах кошти, одержані відповідачем у сумі 20 521,80 дол. США, перераховані позивачем помилково та безпідставно, а тому у відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України є безпідставно набутим майном і повинні бути повернені позивачеві, як і судові витрати, у повному обсязі, зокрема, 206 дол. США за подання позовної заяви, 103 дол. США за апеляційне оскарження та 118 грн. за ІТЗ судового процесу.

Крім того, у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України, суд, приймаючи рішення, в його мотивувальній частині повинен вказати докази, на підставі яких прийнято рішення, а також доводи, за якими господарський суд відхилив докази іншої сторони.

У даній справі суд не мотивував свого рішення, що стосується заявлених вимог про стягнення коштів, що саме по собі є суттєвим порушенням процесуальних норм та тягне за собою скасування рішення суду.

У відповідності з вимогами ст. 82 ГПК України при вирішенні господарського спору по суті (задоволенні позову, відмові в позові повністю або частково) господарський суд приймає рішення.

Якщо господарський спір не вирішується по суті (відкладається розгляд справи, припиняється провадження у справі чи залишається справа  без розгляду), згідно з вимогами ст. 86 ГПК України господарський суд виносить ухвалу

Прийняття ухвали, а не рішення, прямо передбачене ст.80 ГПК України, на підставі якої суд припиняє провадження у справі.

Всупереч зазначеним вимогам господарського процесуального  законодавства місцевий господарський суд відносно заявлених позивачем вимог про визнання недійсним приймально-здавального акту, дійшовши обґрунтованого висновку, що даний акт не є актом, що породжує правові наслідки і тому не може бути предметом судового спору в розумінні ст. 12 ГПК України, припинив провадження по справі не ухвалою, як-то передбачає закон, а рішенням.  Тому рішення суду в частині припинення провадження по справі підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом аналогічного висновку про припинення провадження по справі в цій частині.

При таких обставинах, коли, на думку апеляційної інстанції судом порушені вимоги як матеріального, так і процесуального права, таке рішення підлягає скасуванню з прийняттям у відповідності з вимогами п.2 ст. 103 ГПК України нового рішення.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарсько-процесуального кодексу України,  суд

постановив:  

   

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Чорноморське головне морське агентство „Інфлот” задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 23.10.2006р. у справі № 8/213/06 скасувати.

Позов задовольнити частково. Стягнути з  Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” на користь Державного підприємства „Чорноморське головне морське агентство „Інфлот” 20 521,80 дол. США, 309 дол. США витрат на державне мито та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Провадження у справі в частині визнання недійсним приймально-здавального акту від 03.03.2006р. припинити.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця.

Головуючий                                                                      Е.І. Андрєєва

Судді:                                                                                 П.Ф. Мацюра

                                                                                           Н.В. Ліпчанська