Суддя-доповідач Василенко Л.А.
Головуючий І інстанції суддя Труфанова М.О.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
Іменем України
03 березня 2009 року Справа № 2а-268/08/1203
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Василенко Л.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Старосуда М.І.,
при секретареві Кірсановій М.В.,
розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 19 грудня 2008 р. у справі № 2а-268/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, і
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради (далі УПСЗН), третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області (далі - ГУДКУ) про визнання дій неправомірними, в якому просив визнати дії УПСЗН щодо сплати йому, як інваліду 2 групи війни, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008 року у розмірі 400,0 грн. неправомірними, зобов'язати УПСЗН провести перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік у відповідності до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, а саме в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та зобов'язати третю особу у справі сплатити на його користь заборгованість по вищезазначеній допомозі у розмірі 3448,0 грн..
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 19 грудня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, УПСЗН подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, врахувати, що виплати провадилися у відповідності до діючого законодавства на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 183 від 12.03.2008 р.
Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у відсутність його представника.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач є ветераном - інвалідом війни ІІ групи, та має право на отримання грошової допомоги у відповідності до вимог ч. 5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Суд вирішив, що необхідно зобов'язати УПСЗН перерахувати, а ГУ ДКУ виплати не донараховану та невиплачену частину одноразової допомоги, оскільки позивачеві були виплачені суми в меншому розмірі ніж передбачено Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила доводи апеляційної скарги за матеріалами справи і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нової постанови з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач є ветераном війни - інвалідом війни ІІ групи, що підтверджено посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 3), у зв'язку з чим та на підставі ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 9 травня (яка повинна виплачуватися до 5 травня) в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Статтею 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом є недійсними
При нарахуванні та виплаті сум одноразової щорічної допомоги до 9 травня за 2008 р. відповідач керувався Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2008 року № 183 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2008 році відповідно до Законів України Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та «Про жертви нацистських переслідувань» в твердій грошовій сумі - 400,0 грн. (а.с. 39).
Статтею 2 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” визначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього закону та інших актів законодавства України; права та пільги для ветеранів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги ветеранів, передбачені цим законом є недійсними
Крім того, ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»
Зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в ч. 5 ст. 13 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” про виплату разової грошової допомоги у розмірі визначеним Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Посилання відповідача на необхідність застосування Закону „Про державний бюджет» на 2008 р. та на вищу юридичну силу даного Закону над Законом, який надав позивачеві певне майнове право, є безпідставним, таким, що суперечить діючому законодавству і Конституції, засадам адміністративного судочинства, оскільки ст. 22 Конституції України передбачає, що конституційні права та свободи гарантуються законом і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання відповідача на ту обставину, що виплата вказаної грошової допомоги здійснена в межах фінансування, передбаченого державним бюджетом на 2008 р., є також безпідставним, оскільки факт відсутності коштів не є сам по собі підставою для звуження змісту існуючого у позивача права на отримання грошової допомоги і не є підставою для звільнення відповідача від виплати допомоги у передбаченому законом розмірі.
В даному випадку є суперечність стосовно визначеності розміру даної грошової допомоги в двох різних Законах. Враховуючи рішення Конституційного суду, наведене вище, а також приймаючи до уваги вимоги Конституції України щодо верховенства права і заборони щодо звуження іншими законами змісту вже встановлених законом прав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку має виконуватись Закон, який встановив конкретне право, і таке право не може бути обмежене іншим законом, в тому числі і законом „Про державний бюджет".
Отже, суд першої інстанції правильно визнав неправомірними дії УПСЗН щодо виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008 р. в розмірах менших, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту. Оскільки відповідач на звернення позивача надавав відповідь 17.06.2008 року(а.с2) про розмір нарахованої та перерахованої суми, тобто при наявності Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008, відповідач повинен був на підставі закону донарахувати та виплатити недоплачену суму допомоги.
Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що згідно до ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для особи, яка втратила працездатність, який на момент нарахування відповідачем позивачеві допомоги складав 481,0 грн. і на підставі ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” позивачеві повинна бути нарахована та виплачена щорічна разова допомога до 5 травня за 2008 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, тобто 481,0 грн. Х 8 = 3848,0 грн. замість нарахованих та виплачених 400,0 грн., тобто позивачеві було не донараховано та не виплачено 3448,0 грн.
Водночас встановлено, що суд першої інстанції, задовольнив позов в повному обсязі, зобов'язавши третю особу сплатити на користь позивача заборгованість в розмірі 3448,0 грн. Задоволення судом першої інстанції цих позовних вимог є порушенням процесуального права, яке привело до невірного вирішення справи, оскільки третя особа не була визначена у справі в якості другого відповідача, тому зобов'язати її здійснити певні дії неможливо. Крім того в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що такі кошти надійшли третій особі і вона відмовила в їх сплаті позивачеві, також слід зауважити, що третя особа не є розпорядником державних коштів. Тобто суд першої інстанції не в повному обсязі з'ясував обставини, які мають значення для справи і неправомірно стягнув недоплачені кошти з третьої особи, які підлягають стягненню з відповідача, але за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушені норми процесуального права.
Постанова в повному обсязі виготовлена 04 березня 2009 року.
Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 ч. 1 п.п.1, 4, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради задовольнити частково.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 19 грудня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради щодо сплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік, як інваліду війни 2 групи, у розмірі 400,0 грн. неправомірними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради нарахувати ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2008 рік, як інваліду 2 групи, виходячи з приписів ч. 5 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м.Луганську ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2008 року у розмірі 3448,0 грн. (три тисячі чотириста сорок вісім грн. 00 коп.).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий:
Судді: