Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
"04" грудня 2006 р. Справа № АС-10/365-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача -Мельниченко І.З. ( дов. №73528/9/10-009 від 22.11.2006р. )
1-го відповідача -не з*явився
2-го відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. НОМЕР_1 ) позивача, ДПІ в м. Суми на ухвалу господарського суду Сумської обл. від 07.09.2006 року по справі № АС-10/365-06
за позовом: ДПІ в м. Суми
до 1. приватного підприємця ОСОБА_1., м. Суми
2. ТОВ «ДАН», м. Київ
про визнання угоди недійсною та стягнення 139966,40 грн., -
встановила:
У червні 2006 року позивач, ДПІ в м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати усну угоду, укладену між ПП ОСОБА_1 та ТОВ «ДАН»відповідно до податкових накладних ІНФОРМАЦІЯ_1 -недійсною. Також просив стягнути з ТОВ «ДАН»в доход державного бюджету кошти в розмірі 139966,40 грн., отримані по усній угоді згідно податкових накладних та стягнути з ПП ОСОБА_1. в доход державного бюджету грошові кошти в розмірі 139966,40 грн., сплачені за усною угодою .
У якості підстав визнання недійсними усних угод укладених між відповідачами, позивач посилається на на те, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва установчі документи ТОВ «ДАН»визнано недійсними, тобто визнано недійсним документ, який передбачає обсяг правоздатності підприємства. Наявність такого рішення підтверджує факт створення підприємства з єдиною метою - нанесення шкоди інтересам держави та суспільству шляхом ухилення від сплати податків та зборів. Не сплата податків, відсутність підприємства за юридичною адресою, на думку позивача, у відповідності до статтей 207, 208 Господарського кодексу України є невиконанням господарського зобов'язання, яке може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 07 вересня 2006 року (суддя Моїсеєнко В.М.) провадження у справі закрито на підставі статтей 2, 3, 17, 157, 158 Кодексу адміністративного судочинства. Як на підставу закриття провадження у справі, суд першої інстанції посилається на те, що «господарське зобов'язання є лише наслідком укладання суб'єктами господарських угод, через що у позивача були відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про визнання недійсними угод на підставі статтей 207-208 Господарського процесуального кодексу України». Суд першої інстанції посилається, також на те, що п.11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачає право позивача звертатися до суду з таким позовом і на таких підставах.
Позивач, ДПІ в м. Суми, з ухвалою господарського суду непогодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про направлення справи АС-10/365-06 до господарського суду Сумської області для продовження розгляду справи. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що господарський суд Сумської області порушив норми процесуального права, що привело до безпідставного закриття провадження у справі. Стаття 157 Кодексу адміністративного судочинства не передбачає таких підстав для закриття провадження у справі, як відсутність права на звернення до суду або відсутність правових підстав для задоволення поданого до адміністративного суду позову.
Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав. Просить апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі та направити справу для подальшого розгляду до господарського суду Сумської області.
Представник першого відповідача у судове засіданні не з*явився, надіслав до суду клопотання ( від 01.12.2006р. вх. НОМЕР_2), в якому просить розглянути апеляційну скаргу без його участі.
Представник другого відповідача у судове засідання не з*явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, перевіривши надану в ухвалі суду їх юридичну оцінку, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановив, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, прийнята судом ухвала підлягає скасуванню, справа підлягає направленню для розгляду по суті до господарського суду Сумської області, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі на підставі статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, послався на відсутність правових підстав для задоволення позову у відповідності до статтей 173 - 174, 207, 208 Господарського кодексу України, оскільки на думку суду, господарське зобов'язання є лише наслідком укладання суб'єктами господарських угод. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не мав правових підстав для звернення до суду з позовом про визнання недійсної угоди за підстав передбачених статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Крім цього, суд першої інстанції, як на підставу закриття провадження у справі, послався на відсутність у позивача права звертатися з таким позовом до суду, оскільки п. 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" такого права позивачу не надає.
Суд першої інстанції свій висновок про неможливість пред'явлення позову ДПІ в м. Суми про визнання угоди недійсною на підставі статтей 207, 208 Господарського кодексу України, обґрунтовував посиланням на п. 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", якою визначено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства, а саме п. 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", яка надає, а не позбавляє органи податкової служби, права пред'являти позови про визнання недійсними угод.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадках передбачених законодавчими актами кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена вищезазначеним Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій України", суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб. Пунктом 3 статті 3 зазначеного закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами. Відповідно до п. 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій України", усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Відповідно до п. 3 статті 6 цього закону, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року по справі № 1-2/2002р. встановлено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, вказана стаття Конституції України встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надає можливість кожному захищати права будь-якими не забороненими засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист.
Право на судовий захист своїх прав не може бути обмежене.
Суб'єкти правовідносин, у тому числі і юридичні особи, у разі виникнення спору, можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно - правовими актами.
Всупереч вищезазначеному, суд першої інстанції провадження у даній справі закрив, тобто фактично відмовив у здійсненні правосуддя.
Оскільки, суд першої інстанції відмовляючи у здійсненні правосуддя порушив норми Конституції України, інших законів України, порушив Адміністративне процесуальне законодавство України, за таких обставин, ухвала господарського суду Сумської області від 07 вересня 2006 року підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд по суті заявлених позовних вимог до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 2, 5, 6, 7, 8, 196, п. 3 ч. 1 статті 199, п.п. 1, 4 статті 202, п. 6 ч. 1 статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу позивача ДПІ в м. Суми задовольнити.
Ухвалу господарського суду Сумської області від 07.09.2006 року по справі № АС-10/365-06 скасувати.
Справу направити для розгляду по суті заявлених позовних вимог до господарського суду Сумської області.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Сторони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу № АС-10/365-06 направити до господарського суду Сумської області.
Головуючий суддя
Судді