Справа № 2-35/11

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2011 року Сторожинецький районний суд

Чернівецької області

в складі головуючої судді Пташник А.М. при секретарі Полішенко С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільської Ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку, визнання недійсними договору купівлі – продажу земельної ділянки, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Михальчанської сільської ради Сторожинецького району Чернівецької області, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору договору – куплі продажу земельної ділянки площею 0,56 га та Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку 1-ЧВ м№ 026729 від 10.03.200 року, визнання права власності на земельну ділянку площею 0,0492 га, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0492 га, зазначив, що згідно постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.03.2009 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2010 року, були визнані протиправними і такими, що підлягають скасуванню:

· рішення 18 сесії XXII скликання Михальчанської сільської ради від 25.03.1997 року в частині надання дозволу ОСОБА_4 на приватизацію земельної ділянки площею 0,04 га;

· рішення виконавчого комітету Михальчанської сільської ради від 20.03.1997 року в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,50 га;

- рішення 19 сесії XXII скликання Михальчанської сільради від 08.05.1997 року в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,56 га

З 28.01.2010 року, тобто з часу набрання чинності постанови Першотравневого районного суду, якою скасовані незаконні рішення Михальчанської сільради, позивач остаточно довідався про те, що цими незаконними рішеннями було порушено його право та інтереси щодо земельної ділянки, у зв'язку з чим, вважає, що з цього часу відповідно до ст. 261 ЦК України для нього починається перебіг строку для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Посилався на те, що 04.09.1976 року він придбав незакінчене будівництвом будинковолодіння в с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області на земельній ділянці розміром 0,08 га, яка була виділена під забудову ОСОБА_5

У зв'язку з тим, що через вищевказану земельну ділянку були прокладені підземні кабелі лінії він був змушений змістити господарські будівлі, оскільки з 1974 року забудова згідно з планом стайні і гаража була заборонена відповідно до Правил охорони ліній зв'язку.

Цією обставиною скористалася сусідка ОСОБА_4, яка захопила частину земельної ділянки розміром 0,0292 га. ОСОБА_6 померла 18.02.2003 року, однак її онука -ОСОБА_3 з 1974 року постійно проживає і зареєстрована в житловому будинку, який належав ОСОБА_4, є набувачем господарства ОСОБА_4 та прибудинкової земельної ділянки.

Рішенням виконкому Михальчанської сільради № 39 від 20 вересня 1991 року за заявою ОСОБА_1 від 29.08.1991року було вирішено збільшити його присадибну ділянку на 0,02 га., яка також була захоплена сусідкою ОСОБА_4, всього ОСОБА_4 захопила 0,0492 га. земельної ділянки, яка належала позивачу.

На підставі рішення 18 сесії XXII скликання від 25 березня 1997 року було дозволено гр. ОСОБА_4 приватизувати земельну ділянку площею 0,04 га, яка знаходиться, як вказано в рішенні, біля присадиби і межує з земельною ділянкою ОСОБА_1

Про незаконність передачі земельної ділянки 0,56 га у приватну власність ОСОБА_4 свідчить наявність постанови Сторожинецького районного суду від 21.01.2009 року про звільнення внаслідок акту амністії ОСОБА_7, яка, працюючи на посаді секретаря виконкому Михальчанської сільради, будучи службовою особою, власноручно склала, підписала та завірила печаткою виписку з рішення 19 сесії XXII скликання Михальчанської сільради від 08.05.1997 року, в яке внесла завідомо неправдиві відомості про те, щоб відмову ОСОБА_1 від погодження меж земельної ділянки не враховувати та вважати її безпідставною. У зв'язку з чим при подальшому використанні ОСОБА_8 даного документу, нею була незаконно виготовлена технічна документація для отримання Державного акту на право приватної власності на землю площею 0,56 га.

Згідно з постановою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 26.05.2009 р. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Михальчанської сільради, ОСОБА_7В та третьої особи ОСОБА_3, дії колишнього секретаря виконкому Михальчанської сільради ОСОБА_7 визнані протиправними щодо вчинення від імені Михальчанської сільради рішення 19 сесії 22 скликання від 8 травня 1997 року, в якому зазначено: «Приватизувати громадянці ОСОБА_4 земельну ділянку 0,56 га з існуючими межами, не враховуючи відмову погодження меж сусіда ОСОБА_1 в зв'язку з тим, що його відмова від погодження меж являється безпідставною».

За змістом ст. 61 ЦПК України наявність судових рішень, що набрали законної сили, є підставою для звільнення від доказування.

Таким чином, встановлено, що земельна ділянка площею 0,56 га була ОСОБА_8 приватизована безпідставно, а отже незаконно був отриманий Державний акт на право власності на землю І-ЧВ № 008306, виданий Михальчанською сільською радою Сторожинецького району Чернівецької області 28 травня 1997 року, зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за № 60.

В порушення вимог ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 р. щодо спірних 0,0492 га не було проведено жодних дій, які б свідчили про припинення права користування землею: не було з боку позивача ні добровільної відмови від земельної ділянки, ні закінчення строку користування ділянкою, ні як такого вилучення землі для громадських та державних потреб.

У зв'язку з незаконним прийняттям рішення 19 сесією 22 скликання Михальчанської сільради від 08.05.1997 року про передачу безоплатно громадянці ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,56 га, складовою частиною якої є земельна ділянка площею 0,0492 га, що належить позивачу, а також у зв'язку з тим, що в даний час ОСОБА_3 утримує цю земельну ділянку, позивач не може нормально обслуговувати свій житловий будинок і господарські будівлі, так як немає місця для відводу земельної ділянки для складання компосту та утримання домашніх сільських тварин, птахів, через що виникли проблеми з забрудненням води у криниці сусіда ОСОБА_9, тому за його скаргами 12.10.1998 року головним лікарем Чернівецької обласної державної санітарно-епідеміологічної станції запропоновано голові Михальчанської сільради вирішити питання відводу земельної ділянки для складання компосту.

У зв'язку з отриманням земельної ділянки розміром 0,56 га у власність, ОСОБА_4О уклала зі своєю онукою – відповідачем ОСОБА_3 договір купівлі-продажу АВІ № 375906 від 11.02.2000 року земельної ділянки 0,56 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку 0,25 га та для ведення особистого підсобного господарства 0,31 га), посвідченого ОСОБА_10 - приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 234, складовою частиною даних земельних ділянок є і земельна ділянка розміром 0,0492 га, а саме, вона розташована на площі земельної ділянки 0,31 га, цільове призначення якої - для ведення ОСГ.

На підставі даного договору купівлі-продажу Михальчанською сільською радою народних депутатів на ім'я ОСОБА_3 був виданий 10.03.2000 року Державний акт І-ЧВ № 026729 на право приватної власності на землю, площею 0,56 га (1- для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 2- ведення особистого підсобного господарства), що знаходиться в с. Михальча Михальчанської сільради Сторожинецького району, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 277 .

Враховуючи, що незаконне рішення сесії Михальчанської сільради про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,56 га, стало підставою для оформлення Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_4 і послідуючого незаконного продажу спірної земельної ділянки внучці ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 лютого 2000 року серії АВІ № 375906 та державного акта на право приватної власності на землю серії І-ЧВ № 026729 від 10 березня 2000 року, позивач вважає, що всі наступні правочини мають похідний характер від незаконного рішення сесії сільської ради, а отже є недійсними. Просить визнати недійсним договір куплі-продажу земельної ділянки площею 0,56 га та Державного акту на право приватної власності на землю 1-ЧВ № 026729 від 10.03.2000 року, визнати право власності на земельну ділянку площею 0,0492 га, усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

В ході розгляду справи по суті позивач збільшив та доповнив свої позовні вимоги виклавши їх окремою додатковою позовною заявою, де посилаючись на ті ж обставини та на порушення його прав також тим, що з порушенням Михальчанською сільською Радою порядку безоплатної приватизації земельних ділянок, а саме, безоплатної передачі громадянці ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,56 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, щодо якої був виготовлений державний акт на право власності на землю 1-ЧВ№008306 від 28.05.1997 року на ім’я ОСОБА_4, ставить питання про визнання недійсним вищезазначеного державного акту на право власності на землю та залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені вище.

Представник позивача ОСОБА_11 підтримала повністю позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та просила задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач по справі - представники Михальчанської сільської Ради ОСОБА_12 позовні вимоги визнав повністю, суду пояснив, що Михальчанська сільська Рада визнає, що у 1997 році були прийняті незаконні рішення про приватизацію земельних ділянок ОСОБА_4, які були визнанні незаконними та скасовані Першотравневим районним судом м. Чернівці. Вважає, що земельна ділянка площею 0,56 га була ОСОБА_4 приватизована безпідставно, а отже незаконно був отриманий Державний акт на землю виданий 28.05.1997 року та всі наступні правовстановлюючі документи щодо цієї земельної ділянки повинні бути визнанні незаконними.

ОСОБА_13 позовні вимоги не визнала, як не визнала і збільшені позовні вимоги позивача, суду пояснила, що працює землевпорядником з 2007 року в Михальчанській сільській раді. Про даний спір ОСОБА_1 відомо, так як ОСОБА_1 неодноразово звертався з скаргами про те, що йому не має куди вивозити відходи від тварин. 02 липня 2006 року підписала акт, який був складений земельною комісією, але з ним не згідна, тому що підписала, не будучи присутня на земельній ділянці. Вважає, що ОСОБА_1 дана земельна ділянка не потрібна, він має достатньо землі, для того, щоб складати та викидати відходи від тварин.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що з дня народження проживала у будинку своєї бабусі ОСОБА_4 до 1980 року. Батько допомагав бабусі, але проживав у своєму будинку. Вона проживає у будинку з 2000 року, з того часу коли купила земельну ділянку. Сільська рада дала довідку у нотаріальну контору про те, що дана земельна ділянка не перебуває у спорі. Вона не знала, про те, що є спір між бабусею та ОСОБА_1 Дізналася пізніше.

Представник відповідача ОСОБА_14 позовні вимоги не визнав, підтримав пояснення відповідача ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що ОСОБА_4 є його матір’ю. Він проживав з нею до 1980 року. Коли побудував свій будинок, перейшов проживати туди. Допомагав своїй матері оформляти документи на землю. У 1997 році усно звернувся до Михальчанської сільської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки 0,56га. Не знає хто звертався з іншими заявами на рішення 0,46 га та 0,50га. При підписані погодження меж позивач ОСОБА_1 відмовився погодити межі, тому була надана довідка про те, що відмова є безпідставна. Державний акт на землю мати отримала у 1997 році.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що у 1997 році працював у Держкомземі. Приймав участь у розгляді скарг. Звернення ОСОБА_1 пам’ятає добре. Декілька раз виїжджав на місце даного спору на земельну ділянку в с. Михальча. Там була присутня ОСОБА_3, ОСОБА_4 Неодноразово говорив, що Михальчанською сільською радою були прийняті незаконні рішення, доповідав начальнику про дану ситуацію.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вони придбали незавершене будівництво у ОСОБА_17 Всі питання, які стосувалися оформлення документів на землю займався чоловік. Коли прийшли обміряти земельну ділянку на приватизацію ОСОБА_4, представника сільської Ради не було, була тільки ОСОБА_4, ОСОБА_3 та представник з землеустрою, вони самі показували межі своєї земельної ділянки. Чоловіка теж не було вдома. З сусідкою ОСОБА_4 завжди жили мирно, а ОСОБА_3 постійно вчиняла сварки.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він до 1995 року працював у обласній прокуратурі, а з 1996 року до 2009 року очолював громадську організацію юристів для малозабезпечених громадян. ОСОБА_1 неодноразово звертався з скаргами в усі інстанції, він йому допомагав, про даний конфлікт з сусідкою ОСОБА_4 відомо. Одного разу, будучи свідком по їх справі, підвозив з Сторожинецького районного суду на своїй машині ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 додому. У розмові намагався їх примирити, бабка ОСОБА_4 готова була віддати землю та примиритись, але її син ОСОБА_19 постійно заперечував проти цього. ОСОБА_3 знала про даний конфлікт, тому що зустрівши бабку, яка виходила з моєї машини, зразу запитала, чим скінчився чсуд.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що він працював юристом МПП «Енергія-3» ОСОБА_1 неодноразово звертався до нього по допомогу, бо не міг вирішити спір з сусідами. Він був з ОСОБА_1 у дворі ОСОБА_4 та пробував домовитись мирним шляхом, бабка ОСОБА_4 готова була вирішити даний спір мирно, але її внучка ОСОБА_3 сказала, що вирішувати нічого не буде, бо це її земля.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснив, що він є сусідом ОСОБА_2 і йому відомо про даний спір ще з 1997 -1998 років. Він був членом земельної комісії по даному питанню, був депутатом Михальчанської сільської ради. Дана земельна ділянка була у плані забудови ОСОБА_1, але бабка ОСОБА_4 користувалася даною земельною ділянкою. Вона хотіла мирно домовитись з ОСОБА_1, навіть готова була обмінятися земельними ділянками, але їй не дозволяли це зробити син ОСОБА_19 та онука ОСОБА_3

Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд на підставі встановлених фактів та відповідних їм правовідносин знаходить, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач придбав незакінчене будівництвом будинковолодіння в с. Михальча Сторожинецького району Чернівецької області на земельній ділянці розміром 0,08га, яка була виділена під забудову ОСОБА_5Т, що підтверджується актом від 06.05.1974 року про відведення в натурі земельної ділянки, а також топографічним планом Головного управління архітектури і містобудування.

У зв'язку з тим, що через земельну ділянку позивача розміром 0,08 га, що була передана під забудову на підставі генплану, у 1974 році та 1984 році були прокладені підземні кабелі лінії зв’язку, позивач був змушений змістити господарські будівлі, оскільки з 1974 р. забудова згідно з планом стайні і гаража була заборонена відповідно до Правил охорони ліній зв'язку.

Земельна ділянка, яка була виділена під будівництво житлового будинку ОСОБА_5 ОСОБА_1 використовувалася не в повній мірі. Згідно з планом на забудову та топографічним планом, позивачем не використовується 292 кв.м.(0,0292га) земельної ділянки. Даний розмір – 292 кв.м земельної ділянки був самовільно захоплений ОСОБА_4, садиба якої межує з присадибною земельною ділянкою позивача.

Рішенням 20 сесії XXI скликання від 24.02.1994 року Михальчанської сільради ОСОБА_4 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки розміром 0,46 га., для обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд і для ведення особистого підсобного господарства.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні матеріалів справи ОСОБА_4 неодноразово надавались дозволи на приватизацію земельних ділянок, а саме: рішенням № 8 виконкому Михальчанської сільради від 20.03.1997 року передано ОСОБА_6 безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0.50 га. для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд та для ведення особистого підсобного господарства; рішенням 18 сесії XXII скликання від 25.03.1997 року Михальчанської сільради дозволено ОСОБА_6 приватизувати земельну ділянку площею 0,04 га; рішенням 19 сесії XXII скликання від 08.05.1997 року Михальчанської сільради передано ОСОБА_22 безоплатно у приватну власність земельну ділянку розміром 0,56 га.

Згідно п.2 Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок", (втратив чинність згідно із Законом України від 14 вересня 2006 року N 139-У, але діяв на час прийняття оскаржуваних Рішень) передача громадянам України безплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, провадиться один раз, про що обов'язково робиться місцевими Радами народних депутатів відмітка у паспорті або документі, який його замінює.

Відповідно до ст. 17 Земельного Кодексу України (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-II, але діяв на час прийняття оскаржуваних Рішень), - передача земельних ділянок у приватну власність провадиться на підставі поданої заяви до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район. Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. Ці заяви повинні бути додані до рішень та зберігатися разом з ними.

Як встановлено судом, заяви ОСОБА_4 про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність і вирішення цього питання на засіданні сесії Михальчанської сільради немає, що підтверджується заявою ОСОБА_21 на ім'я голови Сторожинецької районної державної адміністрації від 08 червня 2005року, заявою ОСОБА_23М від 15.12.99 року в Чернівецьку обласну прокурату.

Як видно зі змісту рішення 18 сесії 22 скликання від 25.03.1997 року Михальчанської сільської ради в частині надання дозволу на приватизацію ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,04га сільська рада прийняла дане рішення на підставі усної заяви ОСОБА_4, що вочевидь суперечить ст. 17 ЗК України (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-II, але діяв на час прийняття оскаржуваних Рішень).

Аналогічні порушення були також в рішенні 19 сесії XXII скликання від 08.05.1997 р. в частині передачі ОСОБА_4 безоплатно у приватну власність земельної ділянки розміром 0,56га., сільська рада прийняла дане рішення на підставі Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок", а не на підставі письмової заяви ОСОБА_6. Також при прийнятті даного рішення, було використано протокол погодження меж даної земельної ділянки від 08.05.1997 року, на якому навпроти прізвища ОСОБА_1 зазначено посилання на рішення 19 сесії XXII скликання від 8 травня 1997 року.

Як видно з матеріалів справи, постановою Сторожинецького районного суду від 21 січня 2009 року ОСОБА_7 було звільнено в наслідок акту амністії. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_7, працюючи на посаді секретаря виконкому Михальчанської сільської ради, будучи службовою особою, власноручно склала, підписала та завірила печаткою Михальчанської сільської ради завідомо неправдивий офіційний документ - виписку з рішення дев'ятнадцятої сесії XXII скликання Михальчанської сільської Ради від 08 травня 1997 року, в який внесла завідомо неправдиві відомості про те, щоб відмову ОСОБА_1 від погодження меж земельної ділянки не враховувати та вважати і безпідставною, хоча вказане питання на розгляд сесії не виносилось, після чого вказану виписку передала ОСОБА_4 для подальшого використання останньою. Суд приймає до уваги вищевказану постанову суду, як належний доказ, який містить інформацію щодо протиправних дій службової особи, а саме секретаря виконкому Михальчанської сільської ради, щодо погодження меж земельної ділянки.

Факт порушень земельного законодавства при винесенні оскаржуваних рішень також підтвердив відповідач в своєму рішенні №166-9/06 від 08.11.2006 року, згідно якого оскаржувані рішення визнано такими, що прийнятті з порушенням п.2 Декрету КМ України від 26.12.1992 року № 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" та ч.3,6 ст.17 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року, діючої на час їх прийняття.

Згідно вимог ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В судовому засіданні при розгляді справи, позивач посилався на обставини незаконної приватизації земельної ділянки ОСОБА_4 - бабкою відповідача ОСОБА_3, в розмірі 0,56 га, яке відбулося на підставі рішень:

- 18 сесії XXII скликання Михальчанської сільради від 25 березня 1997 р. в частині надання дозволу ОСОБА_4 на приватизацію земельної ділянки площею 0,04 га;

- виконкому Михальчанської сільради від 20 березня 1997 р. в частині передачі ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,50 га;

- 19 сесії XXII скликання Михальчанської сільради від 08 травня 1997 р. в частині безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки розміром 0,56 га,

які були визнані протиправними і скасовані постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 березня 2009 р. (постанова набрала законної сили 28.01.2010 року).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_4 померла 18.02.2003 року, її правонаступником - спадкоємцем за законом першої черги є її син - ОСОБА_2 у відповідності до ст. 529 ЦК України в редакції 1963 року, який може бути залучений до участі у справі в якості співвідповідача, до якого може бути пред'явлена вимога щодо визнання недійсним державного акту І-ЧВ № 008306 від 28.05.1997 року на право власності на земельну ділянку площею 0,56 га на ім'я його померлої матері ОСОБА_4

Згідно з ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

У відповідності до ст. 22 Земельного кодексу в редакції 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

У відповідності з судовою практикою Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, як це вбачається з узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами, щодо позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, то така вимога, як правило, заявляється як другорядна (в комплексі з іншими вимогами), а тому вирішення даного питання є похідним від встановлення факту права власності на спірну земельну ділянку ( «Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 5, 2010 року, стор. 17)

Така підстава права власності на земельну ділянку площею 0,56 га, яка була передана ОСОБА_4, як рішення сесії Михальчанської сільради від 08.05.1997 року, була скасована постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12.03.2009 року. Таким чином, не може існувати державний акт на право власності на землю виданого на ім'я ОСОБА_4 І-ЧВ № 008306 від 28.05.1997 року, оскільки скасована підстава.

Оскільки отримання державного акту на право власності на землю ОСОБА_4 ґрунтувалося на незаконних рішеннях, то і наступні дії по відчуженню земельної ділянки площею 0,56 га на користь онуки ОСОБА_3 є неправомірними.

У зв'язку з тим, щоб замінити власника, який має право і можливість розпорядитися землею, був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11.02.2000 року, враховуючи ту обставину, що онука ОСОБА_3 ще за життя своєї бабки ОСОБА_4 повністю господарювала і розпоряджалася в господарстві ОСОБА_4, в тому числі і земельною ділянкою, оскільки ОСОБА_4 як проживала так і залишилася проживати разом зі своєю онукою ОСОБА_3 до своєї смерті до 18.02.2003 року, що підтверджується довідками Михальчанської сілької ради від 28.11.2005 року № 2270 та № 1904 від 28.09.2010 року про те, що згідно по господарської книги за 1996-2000 роки ОСОБА_3 зареєстрована та проживає в житловому будинку бабусі ОСОБА_6.

Правовідносини щодо земельної ділянки, які виникли при приватизації спірної земельної ділянки на підставі рішення від 08.05.1997 року, а також при укладенні договору купівлі-продажу від 11.02.2000 року укладалися під час дії Цивільного кодексу УРСР 1963 року, ст. 48 ЦК УРСР - недійсність угоди, яка не відповідає вимогам закону ( так як дії, рішення та угоди по передачі, земельної ділянки 0,56 га у приватну власність ОСОБА_4 з наступним відчуженням відповідачці ОСОБА_3 ґрунтувалися на незаконних рішеннях, які в наступному були скасовані), однак правовідносини, які виникли в той період часу, в результаті скасування незаконних рішень у 2009 року продовжують існувати і в даний час.

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в редакції 2003 року, Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Право власності у ОСОБА_3 має похідний характер від права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,56 га, яка була отримана незаконно, і таким чином, при відсутності підстав для набуття права власності на земельну ділянку 0,56 га у ОСОБА_4, не могло виникнути право власності і у ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу та державним актом на право власності на землю, так як йдеться про одну і ту ж саму ділянку.

В судовому засіданні дослідженими доказами було встановлено, що відповідач ОСОБА_3 знала про наявність спору щодо земельної ділянки площею 0,0492 га, яка є складовою частиною неправомірно приватизованої ОСОБА_4 земельної ділянки 0,56 га. Дані обставини підтверджуються показами свідків ОСОБА_18, ОСОБА_15, ОСОБА_21

У відповідності до роз'яснень, даних у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», - правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні всіх доказів, що є в матеріалах справи. В їх сукупності, керуючись принципом верховенства права, враховуючи те, що на підставі рішення 18-ї сесії 22 скликання Михальчанської сільської ради від 25 березня 1997 року про дозвіл приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки 0,04 га; рішення № 8 виконкому Михальчанської сільради від 20.03.1997 року в частині надання в приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки розміром 0,50 га та рішення 19 сесії XXII скликання Михальчанської сільської ради від 08 травня 1997 року в частині дозволу приватизації ОСОБА_4 земельної ділянки 0,56га., які були визнанні протиправними і такими, що підлягають скасуванню, як такі що не відповідають вимогам закону.

Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарські або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Щодо визнання права на користування даною земельною ділянкою розміром 0,0492 га за ОСОБА_1 це не є компетенцією суду. Окрім того, діючим земельним законодавством не передбачено право користування земельною ділянкою. Щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою розміром 0,0492 га, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог за безпідставністю, так як ОСОБА_1 не є власником даної земельної ділянки.

На підставі ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року) п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України в ред. 2003 року, ст.393, 373, 378 ЦК України, ст. 17, 22, 23 Земельного Кодексу України (в редакції 1992року), ст. 116, 125, 126 Земельного Кодексу України (в редакції 2001 року) та керуючись ст.. 3, 10, 57, 58, 60, 212-215 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Михальчанської сільської Ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку 1-ЧВ № 008306 від 28.05.1997 року виданого на ім’я ОСОБА_4, яка померла 18 лютого 2003 року, визнання недійсним договору куплі-продажу земельної ділянки площею 0,56га, визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю 1-ЧВ №026729 від 10.03.2000 року виданого на ім’я ОСОБА_3, визнання права на користування земельною ділянкою площею 0,0492 га, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 0,0492 га задовольнити частково.

Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку 1-ЧВ № 008306 від 28.05.1997 року виданий на ім’я ОСОБА_4, яка померла 18 лютого 2003 року визнати недійсним.

Договір купілі – продажу земельної ділянки площею 0,56 га укладений 11 лютого 2000 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 визнати недійсним.

Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,56 га 1-ЧВ № 026729 від 10.03.2000 року виданий на ім’я ОСОБА_3 визнати недійсним.

В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання цього рішення.

Суддя