Справа № 2-214/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2011 року Городищенський районний суд

Черкаської області

в складі :

судді Черненка В.О.

за участю секретаря Сидоренко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька» про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить розірвати договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем 12.09.2006 року.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що 12 вересня 2006 року, він уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов договору він передав у користування ТОВ «Птахофабрика Орловецька» земельну ділянку площею 2,26 га, що розташована на території Орловецької сільської ради Городищенського району. Земельна ділянка належить йому на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148695, виданого 23.09.2004 року.

За умовами п.9 договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації. Відповідно до п.11 договору – орендна плата вноситься у строки з 15 серпня по 31 грудня кожного року. Розмір орендної плати, згідно п.13 договору, змінюється залежно від змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, та у випадках, передбачених Законом.

Відповідач з моменту укладення договору і до подання позову систематично не виконує умови договору, щодо сплати орендної плати в повному розмірі. Всупереч вимогам Указу Президента України «Про невідкладні заходи, щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» від 19.08.2008 року, №725/2008, відповідно до якого мінімальний розмір орендної плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинен становити 3 відсотки визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, орендар встановив розмір орендної плати 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки.

Окрім викладеного, відповідач, всупереч вимогам п.9 Договору та ст. 23 ЗУ «Про плату за землю», з моменту укладення Договору і до цього часу не враховує індексацію грошової оцінки земельної ділянки від якої залежить розмір орендної плати. Стаття 24 ЗУ «Про плату за землю» передбачає, що грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин.

Відповідач невірно і всупереч вимогам ЗУ «Про оцінку земель» від 11.12.2003 року, визначив нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Фактично закон передбачає, що нормативна грошова оцінка встановлюється для визначення орендної плати за землі державної і комунальної форми власності, а стосовно земель приватної власності, то визначення розміру орендної плати має базуватися на експертній грошовій оцінці земельних ділянок, здійсненій сертифікованим оцінювачем.

Стаття 32 «Про оренду землі» передбачає припинення договору оренди землі шляхом його розірвання у разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених ст.ст.24, 25 цього Закону та умов договору.

Відповідач систематично не виконуючи умови договору, закону, не виплачуючи орендну плату в повному обсязі, грубо порушує норми ст.ст.525,530,531 ЦК України, а також вимоги ст.ст.125, 126, 152 Земельного Кодексу України.

На підставі викладеного, просив розірвати договір оренди землі, укладений між ним та відповідачем 12.09.2006 року.

В судовому засіданні, представник позивача, вимоги про розірвання договору оренди підтримав посилаючись на підстави наведені в позовній заяві та додав, що відповідач, також порушив вимоги пунктів 10 та 12 договору оренди, оскільки при обчисленні орендної плати не враховував індексів інфляції та при сплаті орендної плати в натуральній формі не складалися акти прийому-передачі продукції, що являється грубим порушенням договору та самостійною підставою для розірвання договору. При цьому не заперечував те, що з моменту укладення договору оренди і до часу звернення до суду з позовом, позивач кожного року отримував від відповідача орендну плату, яка на його думку повинна була бути більшою, а зерно, яке відповідач видавав йому в рахунок орендної плати мало бути більш вищої якості. А всі спроби позивача відшукати відповідача з метою укладення додаткової угоди в частині збільшення орендної плати закінчились нічим, оскільки останній за своєю юридичною адресою по вулиці Далекосхідна, 12, в місті Городище, не знаходився

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та зазначив, що ніяких правових підстав розривати договір оренди земельної ділянки від 12.09.2006 року, у позивача немає. При цьому пояснив, що орендна плата за використання земельної ділянки позивача, сплачувалась відповідно до умов зазначеного договору та діючого земельного законодавства. При цьому, з часу набрання законної сили Указом Президента України «Про невідкладні заходи, щодо захисту власників земельних ділянок і земельних часток (паїв)» від 19.08.2008 року, №725/2008, орендна плата позивачу, за ініціативою відповідача, всупереч вимогам п.9 діючого договору, без укладення додаткових угод, сплачувалась в розмірі 3 відсотків від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації. А під час отримання позивачем орендної плати в с. Орловець, на пропозицію відповідача, до закінчення діючого договору, укласти договір оренди на новий строк з орендною платою в розмірі 3 відсотків, позивач відмовився.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши всі наявні докази у справі в їх сукупності, суд вважає, що позов не обґрунтований, а тому до задоволення не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що 12.09.2006 року позивач, уклав з відповідачем договір оренди земельної ділянки розміром 2,26 га, належної йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №148695 від 23.09.2004 року, строком на п’ять років. Відповідно до вимог ч.3. ст. 640 Цивільного Кодексу України, ч.2,3 ст.125 Земельного Кодексу України, ст.18 Закону України "Про оренду землі", п.45 Договору, спірний договір оренди набув чинності з 25.12.2006 року, тобто, з дати його державної реєстрації, а тому його дія закінчується 25.12.2011 року.

За умовами п.9 вказаного договору оренди землі, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій, натуральній або відробітковій формі в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексації.

Згідно зі 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.

Договір між сторонами укладено 25.12.2006 року, тобто, у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)", яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки.

Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання на те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому на думку суду, змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, позивач та його представник, посилаючись на положення нормативно-правового акту, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, помилково вважають, що у відповідача на підставі цього нормативного акту виник обов'язок самостійно внести зміни до договору оренди та збільшити розмір орендної плати до 3 % величини нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки.

Враховуючи викладене, а також той факт, що відповідач, в 2010 році звертався до позивача з пропозицією, чого в судовому засіданні його представник не заперечував, переукласти діючий договір оренди та встановити орендну плату в розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, суд вважає, що посилання позивача та його представника на невідповідність розміру орендної плати в діючому договорі оренди приписам Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, як на підставу розірвання договору, є необґрунтованими.

Щодо посилання позивача та його представника, як на підставу розірвання договору на те, що відповідач не враховує індексацію грошової оцінки земельної ділянки від якої залежить розмір орендної плати, то суд вважає, що вони, також є необґрунтованими, оскільки спростовуються зібраними по справі доказами. Так, згідно довідки №6661/01-08 від 04.08.2010 року, виданої відділом Держкомзему у Городищенському районі, нормативна грошова оцінка земельної частки (паю) по Орловецькій сільській раді (колишнє КСП «Мічурінець») з коефіцієнтом інфляції 3,20, в 2010 році, становила, зокрема рілля - 20298 гривень 82 копійки. Згідно довідки №2/01-05 від 02.02.2011 року, виданої Управлінням агропромислового розвитку Городищенської райдержадміністрації, вартість пшениці, що видавалася в рахунок орендної плати за земельні та майнові паї за 2009 – 2010 роки по Городищенському району становила 1200 гривень за тону. Виходячи з нормативної грошової оцінки земельної частки (паю) в розмірі 20298 гривень 82 копійки та розміру орендної плати за договором в 1,5 відсотка від зазначеної оцінки землі, орендна плата в грошовій формі за 2010 рік без відрахування 15 відсотків податку з доходу фізичних осіб, мала б скласти 304 гривні 48 копійок і позивач мав би отримати, в перерахунку на натуральну форму оплати, менше 300 кілограм пшениці. Однак, згідно довідки №23 від 11.03.2011 року, наданої відповідачем, та дослідженим в судовому засіданні списком пайщиків, які отримали орендну плату, позивач, за 2010 рік, в рахунок орендної плати, отримав 300 кілограм пшениці та 300 кілограм ячменю. Стільки ж кілограм пшениці та ячменю, позивач, отримав в рахунок орендної плати і за 2009 рік. Належних та достатніх доказів про те, що позивач, у зазначені роки отримав меншу орендну плату чи взагалі її не отримував, ані позивач, ані його представник, суду не надали. Тобто, зазначені обставини підтверджують пояснення представника відповідача про те, що відповідач, з набранням чинності Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, сплачував позивачу орендну плату в розмірі 3 відсотків величини нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, і спростовують твердження позивача та його представника про те, що відповідач не враховував індексацію грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку орендної плати.

Виходячи з наведеного, суд критично оцінює посилання представника позивача як на причину не укладення додаткової угоди щодо збільшення орендної плати та на підставу розірвання договору оренди, відсутність відповідача за зазначеною в договорі юридичною адресою по вул.Далекосхідна,12, в місті Городище, оскільки позивач мав змогу спілкуватися з представниками відповідача в селі Орловець, де знаходилася і знаходиться контора відповідача та де проживає сам позивач. При цьому, суд бере до уваги, що ані позивач, ані його представник, не надали суду належних доказів, які б підтверджували факт звернення позивача до відповідача з такою пропозицією в період з 25.12.2006 року по 24.12.2009 року, тобто, в період, коли відповідач був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, хоча в цей період позивач отримував від відповідача орендну плату, тобто, мав можливість вирішувати любі питання щодо договору оренди.

Щодо посилання представника позивача як на підставу розірвання договору на ту обставину, що передача продукції (зерна пшениці та ячменю) в рахунок орендної плати не оформлялася актами прийому-передачі, то суд вважає, що ця обставина не може бути підставою розірвання договору, оскільки зі змісту пункту 12 спірного договору оренди однозначно не витікає, що при передачі продукції необхідно оформляти саме акти прийому-передачі, а не інші акти і вважає, що відомості отримання орендодавцями орендної плати є належними та достатніми доказами про отримання позивачем орендної плати від відповідача в повному обсязі. При цьому, суд бере до уваги, що сторона позивача ніяких доказів про те, що при отриманні орендної плати в натуральній формі вона наполягала оформляти це актами прийому-передачі продукції, а їй відповідач відмовив, суду не надала.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.525,530,531,640 Цивільного Кодексу України, ст.125,126,152 Земельного Кодексу України, ст.ст.24,25,32 Закону України «Про оренду землі», Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002, Указу Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008, ст. ст. 10, 11,13, 14, 57, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Орловецька», про розірвання договору оренди землі, відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області, через Городищенський районний, суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_2