донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
06.02.2007 р. справа №38/403
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
При секретарі: Жильцовій О.В.
За участю представників сторін:
від позивача –Різник Т.Г. –довіреність № 03-01/82 від 15.01.2007р.
від відповідача - Юрова Н.Б. –довіреність № 1060/01 від 23.10.2006р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техремпоставка” м. Донецьк
на постанову
господарського суду Донецької області
від 22.11.2006р.
по справі № 38/403 (суддя Радіонова О.О.)
за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю “Техремпоставка” м. Донецьк
про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 34 634 грн. 78 коп. та нарахованої пені в розмірі 1 936 грн. 32 коп. (всього 36 571 грн. 10 коп.)
ВСТАНОВИВ:
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Техремпоставка” м. Донецьк про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році в сумі 34 634 грн. 78 коп. та нарахованої пені в розмірі 1 936 грн. 32 коп. (всього 36 571 грн. 10 коп.).
Постановою від 22.11.2006р. у справі № 38/403 (суддя Радіонова О.О.) господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю.
Постанова суду мотивована тим, що відповідачем підтверджено факт відсутності у колективному договорі заходів щодо створення робочих місць для інвалідів та неподання до центру зайнятості звітності по формі 3-ПН. Наведений факт також підтверджується листами Донецького міського центру зайнятості та Управління праці та соціального захисту населення від 10.07.2006р. № 2/2866.
Внаслідок недотримання відповідачем вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо створення робочих місць інвалідів, позивачем обґрунтовано та вірно на підставі ст. 20 цього Закону нараховані штрафні санкції та пеня.
Оскаржуючи постанову суду, відповідач просить її скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ст. 9 Закону України “Про реабілітацію інвалідів” та ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов’язок організувати працевлаштування інвалідів через державну службу зайнятості, сприяти створенню робочих місць для них покладено на центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.
Відповідно до ст. ст. 18,19 Закону України “Про основні засади соціальної захищеності інвалідів в Україні” та п.п. 2,3,4,10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інваліда, фактично робоче місце може бути створено виключно з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, тому умовою для його створення є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології.
Відповідач у 2005 році не отримував жодної інформації від Донецького міського центру зайнятості та Фонду захисту інвалідів про фактичну кількість інвалідів, що бажають працевлаштуватися на його підприємстві, їх основні дані, вид захворювання, причину інвалідності.
Крім того, відповідач вважає, що даний спір, згідно ст. 17, ст. 50 КАС України не підсудний адміністративному суду.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Частиною 9 вищевказаної статті на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Листом № 2/2866 від 10.07.2006р. Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловського району м. Донецька повідомило Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів про неподання ТОВ “Техремпоставка” м.Донецьк у 2005 році заяв на працевлаштування інвалідів.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. форми № 10-ПІ, поданої ТОВ “Техремпоставка” м. Донецьк до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 23 особи, а кількість місць для інвалідів –1, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 34 635 грн.
Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Оскільки на підприємстві відповідача інваліди не працювали, Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця у розмірі 34 634 грн. 78 коп.
За порушення термінів сплати штрафних санкцій, позивачем нараховано пеню за період з 15.04.2006р. по 10.10.2006р. в сумі 1936 грн. 32 коп.
Посилання ТОВ “Техремпоставка” на те, що на нього не може бути покладена відповідальність за не працевлаштування інвалідів, оскільки Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зобов’язує органи працевлаштування підібрати робоче місце для інваліда та працевлаштувати його, а позивач пропозицій щодо працевлаштування інвалідів не направляв, не відповідає нормам Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314.
Згідно п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Колективний договір ТОВ “Техремпоставка” реєстраційний № 186/7 від 13.07.2005р. (а.с. 57) не містить заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.
Таким чином, висновок господарського суду про наявність вини позивача у невиконанні вимог чинного законодавства щодо додержання встановленого нормативу та створення робочого місця для інваліда є обґрунтованим.
У зв’язку з неподанням доказів відповідачем своєчасної сплати штрафних санкцій, вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, розмір яких обрахований відповідно до приписів чинного законодавства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Судова колегія також не приймає до уваги твердження скаржника про те, що спір необхідно розглядати за нормами ГПК України, а не КАС України, тобто судом першої інстанції порушено підвідомчість розгляду справи, з огляду на наступне.
Згідно статті 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно до пункту 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закона України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пункт 4 статті 17 Кодекса адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Донецької області відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п. 1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Техремпоставка” м.Донецьк на постанову господарського суду Донецької області від 22.11.2006р. по справі № 38/403 – залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Донецької області від 22.11.2006р. по справі № 38/403 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 07.02.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано:
1. позивачу
2. відповідачу
3. у справу
4. ДАГС
5. господарському суду.