Справа № 22ц-13004/2007 Головуючий у І інстанції Уваров О.М.
Категорія 5 Доповідач Приходченко А.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Приходченко А.П., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади Амур-Нижньодніпровської районної ради у м. Дніпропетровську в особі Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради та виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради про визнання права власності,
встановила:
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся з зазначеним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самочинно збудований житловий будинок, розташований у АДРЕСА_1. В обгрунтування вимог посилався на те, що будівництво здійснено на відведеній за вказаною адресою земельній ділянці відповідно до рішення виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 27.04.1994 р. № 202/15, але без узгодженого проекту будівництва. На даний час виникла необхідність визнати право власності на будинок та допоміжні споруди.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2007 р. позов задоволено, визнано за позивачем право власності на житловий будинок А-2 та споруди №№ 1,2 і зобов'язано виконком Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпропетровську ради розглянути питання про введення житлового будинку в експлуатацію.
В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, просить ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що територіальна громада не може виступати відповідачем у справі, невірним є висновок суду про належне виділення позивачеві земельної ділянки.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем самочинно за власні кошти побудовано житловий будинок А-2 та споруди № № 1,2 на земельній ділянці площею 0,10 га розташованій по АДРЕСА_1. Зазначена земельна ділянка була виділена позивачеві рішенням виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 27.04.1994 р. № 202/15 / а.с. 4/.
Наявність на земельній ділянці самочинного будівництва підтверджується технічним паспортом від 16.07.2007 р. виготовленим Комунальним підприємством „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" / а.с. 5-12/.
Відповідно до положень ч.3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку.
Керуючись цією нормою права, та враховуючи те, що позивачу у встановленому порядку відповідним державним органом була виділена земельна ділянка саме для будівництва індивідуального житлового будинку, суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
Доводи прокурора в апеляційній скарзі про те, що рішення від 27.04.1994 р. № 202/15 не дає позивачу право на здійснення будівництва, земельна ділянка зайнята самочинно, оскільки право користування нею на було оформлене згідно вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, так як у 1994 р. питання щодо виділення позивачу земельної ділянка для будівництва індивідуального житлового будинку було вирішене відповідно до вимог Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992 p., рішення виконкому Амур-Нижньодніпровської районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 27.04.1994 р. № 202/15 не скасоване, не втратило чинність, позивач скористався наданим правом індивідуального будівництва, а нормами Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. чинним з 01.01.2002 р. не передбачається повторне виділення земельних ділянок під будівництво житлових будинків.
Не можуть бути прийняті до уваги надані прокурором у судовому засіданні матеріали про погодження земельної ділянки громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про розгляд судом позову до ОСОБА_1 про повернення самочинно зайнятої земельної ділянки, оскільки в цих матеріалах зазначається інший номер земельної ділянки, а саме № 32, містяться дані про наявність на час перевірки 10.04.2007 р. на земельній ділянці лише фундаменту в той час коли вже 16.07.2007 р. позивачу було видано технічний паспорт з планом збудованого двоповерхового житлового будинку загальною площею 112,5 кв.м.
Що стосується того, що у позовній заяві в якості відповідача зазначено територіальну громаду, то судом було залучено до участі у справі Амур-Нижньодніпровську районну у м. Дніпропетровську раду та виконавчий комітет цієї ради, які не заперечували проти задоволення позову / а.с. 15/.
Зважаючи на те, що в апеляційній скарзі відсутні інші доводи щодо законності та обгрунтованості рішення суду, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення та задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора відхилити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.