донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
11.01.2007 р. справа №40/148
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | М'ясищева А.М. |
суддів | Алєєвої І.В., Шевкової Т.А., |
за участю представників сторін: |
від позивача: | від позивача – Богачонок С.В. - довіреність № 142 від 29.05.2006р.,Колчева Л.А. – довір. від 18.07.2006р. № 7, |
від відповідача: | Бунтовський С.Г. – довір. від 24.01.2005р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Закрите акціонерне товариство "Мега-ресурс" м.Краматорськ |
на рішення (ухвалу) господарського суду | Донецької області |
від | 21.09.2006 року |
по справі | №40/148 |
за позовом | Підприємство заснуване громадянином Сірії фірма "Дамаск" м.Донецьк |
до | Закрите акціонерне товариство "Мега-ресурс" м.Краматорськ |
про | стягнення 507 721 грн. 35 коп |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.09.2006р. по справі № 40/148 (суддя Підченко Ю.О.) стягнуто з ЗАТ “Мегаресурс” м.Краматорськ на користь підприємства заснованого громадянином Сирії –Фірма “Дамаск” м. Донецьк борг в сумі 482 521 грн. 10 коп.; у задоволенні решти частини позовних вимог щодо стягнення боргу в сумі 25200 грн. 25 коп. та вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача в сумі 482 521 грн. 10 коп. підтверджена видатковими накладними, рахунками-фактурами, актами прийому-передачі вугілля, квитанціями про прийняття вантажу, актами приймання-передачі залізничних послуг.
У зв’язку зі зменшенням розміру позовних вимог, у задоволенні вимог щодо стягнення боргу в сумі 25 200 грн. 25 коп. відмовлено.
У задоволенні вимог стосовно вжиття заходів щодо забезпечення позову відмовлено судом першої інстанції, оскільки відсутні докази того, що майно, у т.ч. грошові суми, цінні папери, тощо, яке є у відповідача, може зникнути, погіршитися за якістю або зменшитися за кількістю на момент винесення рішення господарським судом.
Оскаржуючи рішення суду, відповідач просить його скасувати, оскільки справа розглянута упереджено по відношенню до відповідача, що є порушенням принципу рівності сторін перед законом і судом.
Судом не дотримано вимог п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України, оскільки докази перерахування державного мита до державного бюджету України надані позивачем лише в останньому судовому засіданні.
У позовних вимогах зазначено, що несплаченим залишився товар та компенсація вартості послуг залізниці, однак позивач просив стягнути заборгованість за товар, а не відшкодувати послуги.
З квітня 2003 року і на день винесення судом рішення по справі, відповідачем не отримано від позивача рахунків на оплату вугілля, тобто у нього не виникло права вимоги і строк виконання зобов’язання не настав.
Господарським судом не взято до уваги, що позивачем за період з 31.05.2002р. по 07.06.2003р. поставлено вугілля на загальну суму 5 655 049 грн. 10 коп., а відповідачем за період з 01.06.2002р. по 16.12.2005р. перераховано коштів на суму 5 661 000 грн. 00 коп.
У рішенні суду не відображено факт помилкового зазначення відповідачем призначення платежу “за вугілля і з/д тариф за договором № 30/4-02у” та самостійне виправлення цієї помилки шляхом направлення позивачу листа № 136 від 12.09.2006р. з повідомленням про зміну призначення платежу в платіжних документах.
Фірма “Дамаск” проти апеляційної скарги заперечує, оскільки судом створено всі необхідні умови для сторін для всебічної перевірки обставин справи.
Позивачем в якості доказу сплати державного мита до позовної заяви додано оригінал платіжного документа, на якому відсутній штамп відповідного відділу державного казначейства про зарахування його до державного бюджету України, що не є підставою для повернення позовної заяви відповідно до п.4 ст.63 ГПК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про включення до суми боргу заборгованості за іншим договором, у зв’язку з чим позивач зменшив свої позовні вимоги та направив відповідну заяву на адресу суду та відповідача. Зауваження щодо недотримання такої заяви від відповідача не надходили.
З моменту подання позовної заяви і до винесення рішення позивач не змінював та не намагався змінювати склад позовних вимог і просив стягнути заборгованість за поставлений товар, а у рішенні суду чітко зазначено, що позивач намагається стягнути заборгованість за вугілля згідно видаткових накладних.
Посилання відповідача на неотримання ним рахунків-фактур не підтверджено відповідними доказами
Враховуючи той факт, що відповідач при перерахуванні коштів позивачу за отримане вугілля у платіжному документі в графі “призначення платежу” не зазначав номер рахунку, який ним оплачувався, а лише вказував номер договору, позивачем ці суми зараховувались по мірі надходження в рахунок існуючої заборгованості за поставлений товар та заборгованості по компенсації вартості послуг з перевезення, починаючи з більш ранніх поставок.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Між підприємством заснованим громадянином Сирії –Фірма “Дамаск” м. Донецьк (постачальник) та ЗАТ “ Мега - ресурс” (покупець) укладено договір поставки № 30/4-02у від 30.04.2002р., за яким постачальник зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити енергетичне вугілля марки АШ 0-6мм, зольність –30%, волога –8,2%, теплота згорання найвища –7850 ккал/кг, найнижча - 5200 ккал/кг в обсягах, зазначених у відповідних додатках до договору.
Згідно п.5.2 та п.5.3 договору покупець проводить розрахунки з постачальником за поставлене вугілля у грошовій формі на підставі актів приймання вугілля , при цьому покупець зобов’язується відшкодувати витрати постачальнику по оплаті залізничних послуг після поставки вугілля постачальником , згідно виставлених рахунків.
Відповідно до п. 5.4 договору, оплата рахунків проводиться на протязі 30 днів з дати поставки вугілля.
На виконання умов договору протягом 2002 –2003 років поставлено покупцеві енергетичне вугілля та надано залізничні послуги на загальну суму 6 189 917 грн. 90 коп. з яких вартість залізних послуг становила 534868 грн.70 коп.
Факт поставки товару підтверджено наявними у справі актами приймання-передачі енергетичного вугілля, квитанціями про приймання вантажу, видатковими накладними і не оспорюється сторонами.
Тому господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем здійснена поставка вугілля у спірному періоді на суму 6315118 грн.15 коп.
З матеріалів справи вбачається, предметом позову є заборгованість відповідача за отриману продукцію за видатковими накладними РН-0000081 від 03.05.2003р., РН-0000083 від 07.05.2003р., РН-0000084 від 12.05.2003р., РН-0000085 від 14.05.2003р., РН-0000087 від 15.05.2003р., РН-0000088 від 19.05.2003р., РН-0000091 від 21.05.2003р., РН- 0000093 від 03.06.2003р., РН- 0000094 від 05.06.2003р., РН-0000095 від 07.06.2003р. на суму 507 721 грн. 35 коп.. оскільки вартість залізних послуг є сплаченою відповідачем .
Заявою б/н від 13.06.2006р. позивач зменшив свої позовні вимоги до 482 521 грн. 10 коп. Право на звернення с такою заявою встановлено ст. 22 ГПК України.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
На виконання умов договору ЗАТ “ Мега – ресурс»перерахувало позивачу 5707396 грн.80 коп.і цей факт не оспорюється сторонами. Оплата залізничних послуг на суму 52347 грн.70 коп. підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем.
Відповідно до ст.35 Закону України “Про платіжні системи на переказ коштів в Україні “ у випадку помилкового перерахування коштів на рахунок отримувача в установі банку та без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням грошові кошти у визначений законом строк підлягають поверненню на рахунок платника. Однак за наявністю у платника заборгованості перед особою, на рахунок якого у банку надійшли грошові кошти без вказівки призначення платежу або з неправильним його визначенням , а також помилково перераховані кошти, отримувач платежу має право на свій розсуд вибрати заборгованість вказаного платника та заявити про припинення саме цієї суми боргу в порядку заліку зустрічних вимог.
Оскільки ЗАТ «Мега –ресурс»перерахувало позивачу 5707396 грн.80 коп., а факт поставки вугілля підтверджений наявними у справі доказами , тому господарський суд дійшов вірного висновку про те, що у позивача оскільки облік операцій здійснених в рамках договору № 30/4-02 у від 30.04.02р. жодних підстав повертати кошти , які надходили від відповідача як “помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача” не було.
З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції на адресу відповідача не здійснювалась безпосередньо позивачем. При цьому наданими позивачем до справи доказами не підтверджений факт понесення фірмою «Дамаск» витрат на оплату залізничних послуг після постачання вугілля, а також виставлення рахунків на оплату цих витрат .
З огляду на вищенаведене відсутні підстави вважати, що самостійне зараховування позивачем частини цих коштів в першу чергу в рахунок оплати залізничних послуг відбувалося відповідно до приписів чинного законодавства та умов договору № 30/4-02 у від 30.04.02р..
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що частина банківських виписок містять в собі відомості про призначення платежу відповідачем - тільки оплату вугілля за договором поставки № 30/4-02у від 30.04.2002р. на загальну суму 560000 грн., тому включення в рахунок оплати залізничних послуг частину цієї суми є порушенням вимог ст.35 Закону України “Про платіжні системи на переказ коштів в Україні “.
З огляду на наведене судова колегія вважає, що відповідачем зобов’язання по оплаті вартості отриманої продукції виконане в повному обсязі та відсутні підстави вважати , що вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 482521 грн.10 коп. за поставлений товар є обґрунтованими..
Заявою б/н від 13.06.2006р. на підставі ст. 22 ГПК України позивач зменшив свої позовні вимоги до 482 521 грн. 10 коп.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення с такою заявою з’явилося безпідставне зарахування у вартість поставленої продукції по накладній №РН-0000187 від 12.10.2002р. на суму 1252000 грн.25 коп., а також при визначенні суми заборгованості помилково враховано і суму платежів на оплату товару 100000 грн. (пл. доручення № 22 від 23.10.2002 р.) Тому звернення с такою заявою не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси сторін .
Оскільки позивач відмовився від частини позовних вимог , тому має місце нова ціна позову , виходячи з якої й вирішується спір, тому рішення в частині відмови в позові на суму 25200 грн.25 коп. є таким , що не відповідає приписам чинного законодавства та підлягає скасуванню.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду не відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та підлягає скасуванню.
Керуючись ч.1 п. ст. 103, ст.104, ст. 105 ГПК України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Рішення господарського суду Донецької області від 21.09.2006p. по справі № 40/148 скасувати.
В позові підприємства заснованого громадянином Сирії –Фірма “Дамаск” м. Донецьк про стягнення з ЗАТ “Мегаресурс” м.Краматорськ заборгованості в сумі 482 521 грн. 10 коп. відмовити.
.
Головуючий М'ясищев А.М.
Судді: Алєєва І.В.
Шевкова Т.А.
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС