Справа 22ц-11306\2007 Головуючий в 1 інстанції Затолочний B.C.
Категорія 40(1У ) Доповідач Барильська А.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
20 грудня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Барильської А.П.
суддів Ляховської І.Є., Соколан Н.О.
при секретарі Чубіній А.В.
за участю:позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, співвідповідача ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Центрально- Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2773, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до військової частини А-2773, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, і просили суд поновити позивачку на колишньому місці роботи - на посаді медичної сестри у військовій частині А-2773, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.08.2006р.. в розмірі 724грн.02 коп., моральну шкоду в сумі 10000грн..
В подальшому позивачка та її представник доповнили позовні вимоги і просили суд поновити позивачку на колишньому місці роботи - на посаді медичної сестри у військовій частині А-2773, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2570грн.40 коп., моральну шкоду в сумі 10000грн.
Ухвалою суду від 01.03.2007 року в якості співвідповідача притягнутий до участі у справі ОСОБА_3. ( а.с.149).
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04 квітня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду , оскільки висновки суду не відповідають обставинам по справі. Рішення суду оголошено без участі позивача та його представника; суд відмовив в об"єднанні цивільних справ, які взаємопов"язані і вирішення яких окремо неможливо; судом не взято до уваги, що позивачка мала переважне право на залишенні на роботі; при звільнені позивачки не було враховано, що вона була профгрупоргом з січня 2004 року по серпень 2007 року, а також членом профкому з'єднання військових частин і організацій працівників ЗС України м. Кривого Рогу з квітня 2004 року по теперішній час; суд не взяв до уваги, що позивачка звільнена у вихідний день. Крім того, відповідач не надав позивачці її законну відпустку тривалістю 24 календарні доби та 7 діб додаткової відпустки за особливий характер роботи, а надав тільки 18 діб відпустки; судом порушені норми матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга . підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що позивачка, відповідно до наказу № 198 від 16.10.2000 року працювала на посаді медичної сестри приймально-сортувального взводу, в подальшому - сестрою операційно- перев'язочного взводу, медичною сестрою ФТК, а з 22.08.2003 року, відповідно до наказу №2 від 22.08.2003 року- медичною сестрою приймального відділення в\ч А 2773.
Наказом по військовій частині А 2773 від 11 вересня 2006 року позивачка звільнена з посади медичної сестри приймального відділення з 10 вересня 2006 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку із скороченням штатів працівників. ( а.с.5).
Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог ст.ст. 22, 32, 42, 43 КЗпП України; окільки позивачка введена до складу профкому виборного профспілкового органу з порушенням встановленого порядку, а тому на неї не розповсюджується гарантії, передбачені ст. 252 КЗпП України.
Однак, з таким висновком суду погодитись неможна,з наступних підстав.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 13 квітня 2005 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2773 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, яке залишене без змін ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2005 року, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 згідно протоколу № 26 від 09.04.2004 року до 09 березня 2006 року являлася профгрупоргом у в\ч 2773Я, та членом профкому об"єднаного профкому працівників ЗС України. ( а.с.86-89, 90-91).
Згідно протоколу № 1 профспілкових зборів в\ч А -2773 від 09 березня 2006 року у в\ч А-2773 створена первинна профспілкова організація, де до складу профкому виборного профспілкового органу була запропонована і позивачка, однак, не обрана до складу профкому первинної профспілкової організації.
Відповідно до ч. 4 ст. 252 КЗпП України, звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад ( крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв"язку із станом здоров"я, що перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачена можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв"язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов"язано із станом здоров"я.
Оскільки на момент звільнення позивачки не сплив річний термін, протягом якого діяли гарантії, встановлені ч.4 ст. 252 КЗпП України, висновок суду про те, що на позивачку не розповсюджуються зазначені вище гарантії, є неправильним.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що звільнення позивачки проведено з порушенням ч.4 ст. 252 КЗпП України, у зв"язку з чим ОСОБА_1 підлягає поновленню на колишньому місці роботи- медичної сестри приймального відділення військової частини А-2773 з 11 вересня 2006 року.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню середній заробіток за весь період вимушеного прогулу з 11.09.2006 року по 20.12.2007 року, оскільки позов про поновлення на роботі знаходився на розгляді більше року не з вини позивачки.
Як убачається з табелів обліку робочого часу позивачки за червень 2006 року та липень 2006 року, вона працювала у відповідача червні 2006 року - 166 годин, у липні 2006 року - 166 годин. Норма тривалості робочого часу в годинах за період вимушеного прогулу позивачки за період з 11 вересня 2006 року по 20 грудня 2007 року складає: 2608 годин.
Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивачки підлягає обчисленню відповідно до п.п. 2,4,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, з подальшими змінами і доповненнями \.
Середньогодинний заробіток позивачки складає 4.31 грн., виходячи з наступною розрахунку : в червні 2006 року заробітна плата позивачки склала 750грн. 65коп.; в липні 2006 року - 697грн. 39 коп., згідно до табелю відпрацьованого робочого часу за зазначені місяці відпрацьовано 332 години.
Таким чином, сума, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивачки за час вимушеного прогулу складає 11 240 грн. 48 коп..
Крім того, відповідач своїми діями порушив законні права позивачки, що спричинило їй моральні страждання, позивачка втратила нормальні життєві зв"язки і це вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до роз"яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
За таких обставин, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер моральних страждань позивачки, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань, істотність вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, та виходячи із засад розумності, виваженості, та справедливості, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України 300 грн..
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі ч.1 п.4 ст. 309 ЦПК України у зв"язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 112 грн. 40 коп..
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, що діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 03 квітня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до військової частини А-2773, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за період вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 на колишньому місці роботи - медичної сестри приймального відділення військової частини А -2773 з 11 вересня 2006 року.
Стягнути з військової частини А -2773 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 вересня 2006 року по 20 грудня 2007 року в сумі 11 240 грн. 48 коп. без урахування податків та обов"язкових платежів; у відшкодування моральної шкоди 300 грн..
Стягнути з військової частини А-2773 на користь держави судовий збір в сумі 112грн. 40 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту набрання ним законної сили.