Справа 22ц-12066\2007 Головуючий в 1 інстанції Турік В.П.
Категорія 21 (1 ) Доповідач - Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
Іменем України
2007 року грудня 19 дня колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого: судді Неклеси В.І.
суддів: Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондарь Ю.А.
за участю: представника позивача - ОСОБА_2 представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - Бершадської Людмили Станіславівни
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2007 року за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про перерахунок розміру відшкодування шкоди, страхових виплат та стягнення недоплати, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. На його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м, Кривому Розі (далі Фонд соціального страхування) стягнуто недоплату по щомісячних страхових виплатах в розмірі 10849,62 грн. за період з 01.05.2004 року по 01.05.2007 року, щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.05.2007 року в сумі по 1073,90 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок, або припинення страхових виплат.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд, оскільки суд безпідставно притягнув Фонд соціального страхування до участі у справі в якості відповідача, а не третьої особи; судом не враховані вимоги п.п. 1,4,5,6,12.1,16 Положень ( стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 року № 137; суд не взяв до уваги, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 року є нецільовим використанням бюджетних коштів, судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», судом не наведено підстави та не проведено розрахунки застосування чи незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів на РУ імені Кірова» не дана належна правова оцінка економічному обґрунтуванню застосування або незастосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів, а також фактичної заробітної плати за оспорюваний позивачем період, суд не провів перевірку згідно п. 28 Правил... чи не перевищує розмір відшкодування втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати профпрацездатності розміру середньомісячної заробітку відповідно працівника, також, суд не звернув уваги, що відкориговаиа заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», що призвело до неправильного вирішення судом спору.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Фонду соціального страхування не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на протязі тривалого часу підземним машиністом скреперної лебідки 7 дільниці шахти Південна з повним робочим днем у шкідливих умовах. 08.09.1986 року з позивачем, при виконанні професійних обов'язків, стався нещасний випадок. Висновком МСЕК від 11.05.1994 року позивачу встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв"язку з трудовим каліцтвом з 15.03.1994 року Висновком МСЕК від 30.07.1997 року позивачу встановлено 35% втрати професійної працездатності: 25%- по професійному захворюванню та 10% у зв"язку з трудовим каліцтвом з 28.07.1997року. Висновком МСЕК від 17.10.2000 року позивачу встановлено -40 % втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 22.10.2001 року- 45% втрати професійної працездатності; висновком МСЕК від 09.08.2005 року- 45 % втрати професійної працездатності з 01.03.2005 року по 01.09.2007 року. Державне підприємство "Рудоуправління імені "Кірова" наказом № 381 від 20.05.1994 року призначило позивачу відшкодування шкоди з розрахунку середньої заробітної плати за грудень 1993 року- лютий 1994 року 2121373крб.- 318210крб., що передували встановленню МСЕК стійкої втрати працездатності.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам за період починаючи з 01.04.2004 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Доводи відповідача, що судом не враховані вимоги п.п. 1,4,5,6,12.1,16 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України від 28.05.1999 року № 137; що суд не взяв до уваги, що виплата перерахунків потерпілим внаслідок вини підприємства з 01.04.2001 року є нецільовим використанням коштів; що судом незаконно зроблене перерахунок страхових виплат, є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди", які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по РУ ім. Кірова відповідно до постанови адміністрації і профкому підприємства 2,5 з 01.12.1995 року згідно з постановою дирекції і профкому від 26.12.1995 року, на коефіцієнт 1,97 з 01.01.1998 року у відповідності з постановою дирекції і профкому №1615 від 30.12.1997 року, на коефіцієнт 1.27 з 01.07.2000 року згідно з постановою дирекції і профкому №583а\160 від 15.06.2000 р., у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано застосовані до сум відшкодування шкоди коефіцієнти 2,5 та 1.97, а також не застосовано коефіцієнт 1,27, крім того суд обгрунтовано застосував коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем за період з 01.03.2002р, а саме; коефіцієнт 1,193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.182 з 01.03.2003 p., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006р. та 1,183 з 01.03.2007 року.
Доводи скарги, що суд не перевірив, чи фактично збільшилася заробітна плата на підприємстві в оспорюваний період, спростовуються довідкою - розрахунком від 28.11.2007 року про фактичний ріст тарифних ставок та посадових окладів по професії позивача, яка підтверджує фактичний ріст заробітної плати за цей період, яка надана в судове засідання представником позивача.
Також колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно, у відповідності із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та відповідно до положень ст..71 ЦК України застосовано строк позовної давності у три роки та стягнуто заборгованість починаючи з 01.05.2004 року, оскільки вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягає задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а як вбачається * з матеріалів справи ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом 21.03.2006 року, що спростовує доводи Фонду соціального страхування про невірне застосування судом строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року» (далі Порядок № 83)не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, перераховуючи розмір щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів по РУ ім.. Кірова та застосовуючи коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивача, судом враховані положення Порядку № 83 та розмір відкоригованої заробітної плати за періоди з 01.03.2002 року по 01.03.2005 року не перевищує максимальну величину, з якої сплавлялися страхові внески до Фонду соціального страхування.
Посилання Фонду соціального страхування на те, що суд не з'ясував підстави зміни позивачем своїх позовних вимог, що суд не звернув уваги, що представник позивача відмовилася від застосування коефіцієнтів 1.178 та 1,97 спростовуються висновками суду та положеннями ч. 1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у справі.
Доводи скарги, що суд не звернув уваги, що підприємство спочатку не надало довідку про середній заробіток по професії підземного прохідника за січень 1998 року, а у липні 2000 року заробітна плата складала 352,37 грн. (довідка від 23.01.2006 року а.с. 31), а пізніше надало довідку від 12.06.2007 року (а.с. 135) вказавши розмір середнього заробітку за січень 1998 року 833,82 грн., за липень 2000 року 352,70 грн. є необгрунтованими, оскільки дані про заробітну плату, вказані у довідці від 23.01.2006 року надані по шахті «Північна» Ру ім.. Кірова, а відомості у довідці від 12.06.2007 року надані по шахті «Артема» Ру ім.. Кірова.
Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими матеріалами справи і поясненнями сторін, рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає відхиленню з підстав передбачених ч. 1 ст. 308 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 31 серпня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.