Справа №22ц-11699/2007 року Головуючий у першій
Категорія-21 (1) інстанції-Дивляш О.В.
Доповідач - Митрофанова Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року грудня 19 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області
у складі головуючого: судді - Неклеси В.І.
суддів - Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі - Бондарь Ю.А.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м. Кривому Розі - Бершадської Людмили Станіславівни, представника
позивача - ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 травня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, третя особа Державний спеціалізований будівельно-монтажний трест по підземному будівництву та реконструкції шахт, кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 травня 2007 року позов ОСОБА_1, задоволений частково, на його користь з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі Фонд соціатьного страхування) стягнуто недоплату по щомісячних страхових виплатах за період з 01.05.2003 року по 01.04.2007 року в розмірі 17551,36 грн., щомісячні страхові виплати, починаючи з 01.04.2007 року в сумі по 1242,61 грн. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок, або припинення страхових виплат.
Фонд соціального страхування в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки постановляючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що Фонд не є належним відповідачем по справі; не перевірив, чи були застосовані Державним спеціалізованим будівельно-монтажним трестом по підземному будівництву та реконструкції шахт та кар'єрів «Кривбасшахтопроходка» (далі трест Кривбасшахтопроходка) коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не прийняв до уваги, що після збільшення тарифів середня заробітна плата не збільшилася у зв'язку із зміною структури заробітної плати; неправильно застосував п. 28 "Правил відшкодування шкоди...", який встановив лише випадки перерахунку сум відшкодування шкоди, а не сам механізм такого перерахунку; не надав правової оцінки економічному обгрунтуванню застосування чи не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок (посадових окладів), не застосував строк позовної давності, також суд не звернув уваги, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року», що призвело до неправильного вирішення спору.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач на протязі багатьох років працював у шкідливих умовах праці прохідником у ШСУ №1 тресту «Кривбасшахтопроходка».
При огляді у МСЕК 13.02.1995 року йому була встановлена втрата професійної працездатності в розмірі 25%. При подальших переоглядах ступінь втрати зменшено і з 01.03.2000 року встановлено 20% - безстроково.
Наказом Тресту «Кривбасшахтопроходка» № 98 від 14.03.1995 року ОСОБА_1 нараховані виплати відшкодування шкоди виходячи з його середнього заробітку 31517970крб., який він не оскаржує.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав їм вірну оцінку та дійшов правильного висновку про те, що Трест «Кривбасшахтопроходка» необгрунтовано при перерахунку розміру відшкодування шкоди позивачеві, не застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів за оспорюваний період: коефіцієнт 2 при перерахунку сум відшкодуванні шкоди з 01.07.1994 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 4.07.1994 року « Про збільшення частини тарифів і заробітної плати працівників виробничих галузей народного господарства», коефіцієнт 1.4 з 01.11.1996 року на підставі наказу тресту "Кривбасшахтопроходка" № 443 від 25.11.1996 року і спільного рішення підприємства й профспілки № 435/35 від 14.11.1996 року, і коефіцієнт 1.36 з 01.04.1997 року на підставі наказу № 81 від 17.03.1997 року, що не відповідає вимогам п.28 «Правил відшкодування шкоди ...», затверджених постановою КМУ від 23.06.1993 року №472,, внаслідок чого утворилася заборгованість за щомісячними виплатами у відшкодування шкоди.
Доводи відповідача, що судом незаконно зроблено перерахунок страхових виплат всупереч П..12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 24.10.2003р. «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», суд не дав належну правову оцінку економічному обгрунтуванню застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів та фактичної заробітної плати, судом неправильно застосовано п. 28 «Правил відшкодування шкоди...», є безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 "Правил відшкодування шкоди", які діяли на момент виниклих між сторонами правовідносин, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність перерахування щомісячних сум у відшкодування шкоди позивачу та застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів по ВАТ «КЗРК» при перерахунку сум відшкодування шкоди, оскільки статтею 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» заборонено включати в колективні договори і угоди умови, погіршуючи положення працівників відповідно до чинного законодавства і наказало такі умови вважати недійсними.
Суд також обгрунтовано застосував коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки при визначенні сум, що підлягають виплаті відповідачем за період з 01.03.2002р, а саме: коефіцієнт 1,193 з 01.03.2002р., коефіцієнт 1.182 з 01.03.2003 p., коефіцієнт 1.152 з 01.03.2004р., коефіцієнт 1.238 з 01.03.2005р., коефіцієнт 1.203 з 01.03.2006р та 1,238 з 01.03.2007 року.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залучення відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі в якості відповідача по справі і стягнув суму заборгованості по щомісячним страховим виплатам, з 01.05.2003 року, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності", набрав чинності з 01.04.2001 року.
Доводи відповідача Фонду соціального страхування про те, що суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як 3-ї особи є безпідставними, спростовуються матеріалами справи і висновками суду.
Також колегія суддів приходить до висновку, що судом правильно, у відповідності із роз'ясненнями, викладеними у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 2 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та відповідно до положень ст.. 71 ЦК України застосовано строк позовної давності у три роки та стягнуто заборгованість починаючи з 01.05.2003 року, оскільки вимоги про перерахунок сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягає задоволенню за час, що не перевищує трьох років, а як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 18.04.2006 року, що спростовує доводи Фонду соціального страхування про невірне застосування судом строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції не звернув уваги та не перевірив, що відкоригована заробітна плата не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду соціального страхування на дату проведення перерахунку відповідно до п 3.7.2 Порядку № 83 «Про призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (членам їх сімей), затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22.12.2005 року» (далі Порядок № 83)не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, перераховуючи розмір щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок та окладів по Тресту «Кривбасшахтопроходка» та застосовуючи коефіцієнти росту заробітної плати в галузі національної економіки виходячи з відкоригованої заробітної плати по професії позивача, судом враховані положення Порядку № 83 та розмір відкоригованої заробітної плати за періоди з 01.03.2002 року по 01.03.2005 року не перевищує максимальну величину, з якої сплавлялися страхові внески до Фонду соціального страхування.
Також необгрунтованими є доводи Фонду соціального страхування щодо порушення судом вимог ст. 10, 60 ЦПК України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, оскільки Фонд соціального страхування не надав суду ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень про те, що розмір фактичної заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період не підвищувався.
Посилання Фонду соціального страхування на те, що суд, керуючись заявою позивача, незаконно не застосував коефіцієнти 1,044 з 01.01.1999 року та 1,482 з 01.12.1999 року, спростовуються висновками суду та положеннями ч.1 ст. 11 ЦПК України, згідно якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та осіб, які беруть участь у спарві.
Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, тому апеляційну скаргу Фонду соціального страхування слід відхилити, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 08 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.