донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

18.01.2007 р.                                                                                      справа №38/397

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів

,

При секретареві судового засідання

Жильцовій О.В.

За участю представників сторін:

від позивача:

Довгих Н.Д. - довір. від 17.01.07р. №05-05/04,

від відповідача:

Ахметова Г.П. - довір. від 23.10.06р. б/н,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м.Донецьк

на постанову  господарського суду

Донецької області

від	21.11.2006 року

по справі

№38/397

за позовом

Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області м.Донецьк

до	Новоазовської районнлї санітарно-епідеміологічної станції м. Новоазовськ

про	стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі 103 075 грн. 62 коп.

В С Т А Н О В И В:

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області м. Донецьк звернулась до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Новоазовської районної санітарно–епідеміологічної станції м. Новоазовськ Донецької області про стягнення суми застосованих економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін в розмірі              103 075 грн. 62 коп.

Постановою господарського суду Донецької області від 21.11.2006р. у справі № 38/397 (суддя Родіонова О.О.) у задоволені позовної заяви відмовлено.

Приймаючи постанову господарський суд виходив з того, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні передбачені законом підстави для застосування до відповідача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду через невірне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області обґрунтовує тим, що під час перевірки Новоазовської районної санітарно –епідеміологічної станції були встановлені порушення вимог постанови КМУ від 27.08.2003р. № 1351 “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби”, а саме, відповідач при наданні платних послуг необґрунтовано нараховував 20% податку на додану вартість на такі послуги.

Як вважає заявник скарги, у затверджених КМУ фіксованих тарифах не зазначено, що тарифи встановлюються без урахування ПДВ, так як нові тарифи затверджені постановою КМУ від 11.05.2006р. № 662 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 15.10.2002р. № 1544 і від 27.08.2003р. № 1351” з урахуванням ПДВ, тому слід вважати, що податок на додану вартість включається до тарифу і є обов’язковим для застосування.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що господарський суд безпідставно посилається на роз’яснення ДПА України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416, оскільки згідно діючого порядку ціноутворення тарифи встановлюються з урахуванням кінцевої вартості послуг для споживача та включають ПДВ. Як вважає інспекція, при наданні вказаних податкових роз’яснень Державна податкова адміністрація України діяла за межами своєї компетенції, оскільки відповідно до ст. 2 Закону “Про державну податкову службу в Україні” завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі);  роз’яснення законодавства з питань оподаткування.

Заявник скарги вказує на те, що згідно п.1.3, п.1.6 Порядку надання роз’яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 12.04.2003р. № 6 податкові роз’яснення не мають сили нормативно –правового акта.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що позивачем порушений строк пред’явлення позовної заяви до господарського суду, встановлений п.3.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій  органами Державної інспекції з контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України та ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того, що при наданні послуг за перевіряємий період ним не порушувалась державна дисципліна цін, тому що при нарахуванні ПДВ він керувався Постановою КМУ від 27.08.2003р. № 1351 та Законом “Про податок на додану вартість”, оскільки в постанові відсутнє будь–яке посилання на те, що тарифи визначені з урахуванням ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія встановила.

Державна інспекція з контролю за цінами в Донецькій області здійснила перевірку Новоазовської районної санітарно–епідеміологічної станції з питань формування та застосування цін на платні послуги, за результатами якої складений акт від 25.10.2004р. № 1804.

В акті перевірки зафіксовано, що за період з 21.10.2003р. по 18.10.2004р. відповідачем необгрунтовано одержано 34358 грн. 54 коп. за рахунок нарахування до фіксованих тарифів, затверджених Постановою КМУ від 27.08.2003 № 1351 непередбаченої законодавством націнки у розмірі 20% та в період з 21.10.2003р. по 31.12.2003р. необгрунтовано одержано 1691 грн.85 коп. в результаті  завищення фіксованих тарифів, що згідно з ст. 13, 14 Закону “Про ціна та ціноутворення” є порушенням дисципліни цін.

На підставі акту перевірки та відповідно до ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення” до позивача застосований штраф у двократному розмірі необгрунтовано отриманої суми виручки в сумі 72100 грн. 78 коп. та підлягало стягненню в доход бюджету, відповідно до розділу 11 п.17  ст. 2 Закону України ”Про державний бюджет України на 2006 рік” 36050 грн.39 коп. безпідставно отриманої виручки.

За наслідками перевірки Інспекцією прийнято рішення № 179 від 22.11.2004р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та вилучення в доход державного бюджету 108151 грн.17 коп. необґрунтовано одержаної виручки та штрафу.

   З матеріалів справи вбачається, що Державна податкова адміністрація України  листом № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003р. на запит міністерства охорони здоров’я України від 12.09.2003р. за № 10.03.68/1145 надіслала лист-роз’яснення щодо порядку оподаткування податком на додану вартість робіт та послуг, що виконуються і надаються закладами державної санітарно –епідеміологічної служби та тарифами, затвердженими постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р.,  в якому чітко зазначено,  що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, які виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, затвердженою постановою КМ України № 1351 від 27.08.2003р. ”Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно –епідеміологічною служби” без урахування податку на додану вартість і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей додаток у відповідності до вимог Закону України від 03.04.1997р. № 168/97 ВР ”Про податок на додану вартість”.

     Судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно до ст. 6 Закону України “Про ціни та ціноутворення” в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтями 8 та 9  зазначеного Закону встановлено, що державне  регулювання  цін  і  тарифів  здійснюється   шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або  граничних  відхилень  від державних фіксованих цін і тарифів.

Державні  фіксовані  та  регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються на ресурси, які справляють  визначальний  вплив  на загальний рівень і динаміку цін, на товари  і  послуги,  що  мають вирішальне соціальне значення,  а  також  на  продукцію,  товари  і послуги,  виробництво  яких  зосереджено  на  підприємствах, що займають  монопольне  (домінуюче)  становище  на  ринку.

Державні  фіксовані  та    регульовані    ціни    і    тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 35 Закону України ”Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” визначено, що  оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя , що не відноситься до медичної допомоги населенню здійснюється за тарифами та прейскурантами , затвердженими Кабінетом міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” від 27.08.2003р. № 1351, відповідно до ст. 35 Закону України “Про   забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення” від 24.02.94р. № 4004-ХІІ, були затверджені тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно–епідеміологічної служби.

В зазначеній Постанові  приведений перелік  робіт та послуг, що виконуються та надаються закладами санітарно–епідеміологічної служби та запроваджена ціна на кожний вид роботи і послуги.

 Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов’язки і відповідальність платників визначаються Законом України “Про систему оподаткування”, яким передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування (частина 3  статті 1).

          Відповідно до Преамбули Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. № 168/98-ВР зі змінами та доповненнями (в редакції Закону, яка були чинна під час виникнення спірних правовідносин) саме цей Закон  визначає  платників  податку  на  додану вартість, об'єкти,  базу та ставки оподаткування,  перелік неоподатковуваних та    звільнених    від    оподаткування   операцій,   особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок  обліку,  звітування  та  внесення  податку до бюджету.

          Згідно п.3.1 цього Закону операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об’єктом оподаткування.

 За пунктом 6.1. Закону об’єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Пункт 4.1 ст. 4 вказаного Закону передбачає, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається  виходячи  з  їх  договірної  (контрактної) вартості, визначеної  за  вільними   або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору,    ввізного    мита,    інших загальнодержавних  податків  та зборів (обов'язкових платежів), за винятком  податку  на  додану  вартість,  що  включається  в ціну товарів   (робіт, послуг),   згідно   із   законами   України   з  питань оподаткування.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що у разі, коли податок на додану вартість в ціні товарів (робіт, послуг) окремо не виділений, базою оподаткування ПДВ буде вважатись їх загальна вартість, визначена за вільними або врегульованими цінами (тарифами).

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби” від 27.08.03р. № 1351,  в  структурі цих тарифів (прейскурантів) податок на додану вартість ніяким чином не виділений, тобто заклади санітарно–епідеміологічної служби зобов’язані відповідно до вимог податкового законодавства обчислювати  податок на додану вартість  виходячи із вартості робіт і послуг, визначеної за врегульованими цінами (тарифами).          

Таким чином, при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя розмір цієї плати збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні передбачені законом підстави для застосування до відповідача фінансових санкцій за порушення дисципліни ціноутворення та стягнення цих сум до бюджету.

 Судова колегія не приймає до уваги довід скаржника щодо неправомірного посилання господарським судом на роз’яснення ДПА України від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416, оскільки за змістом підпункту 4.4.2 Закону України “Про порядок погашення зобов"язаня платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковими роз’ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз’яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України “Про систему оподаткування”, та економічного змісту податку, збору (обов’язкового платежу), який розглядається.

Оскільки порядок та розмір сплати позивачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідеміологічних послуг є питанням оподаткування, ДПА України надано роз’яснення від 15.09.2003р. № 8101/5/15-2416, за змістом якого при здійсненні операцій з надання зазначених послуг до законодавчо визначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість.

На підставі наведеного, керуючись ст. 160, ст. 167, ст. 195, п. 1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія -

      У Х В А Л И Л А :

Постанову господарського суду Донецької області від 21.11.2006р у справі № 38/397 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Донецькій області –без задоволення.

          Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:          

Судді:            

          

Ухвала виготовлена в повному обсязі  23.01.07р.

          Надруковано 5 примір

             2 –сторонам  по  справі

          1 - у справу

           1 - господарському суду  

                                                                                              1- апеляційному суду