Справа № 10-308/2008 р. Категорія ст. 286 КК

Головуючий у 1 інстанції Осіпова Л.О.

Доповідач Журавель О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12 березня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

Головуючого судді Полтавцевої Г.А. Суддів Чорного О.М., Журавля О.О.,

За участю прокурора Решетняк Н.О., представника заявниці ОСОБА_1 -ОСОБА_2, розглянула у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду матеріали провадження у скарзі ОСОБА_1 за апеляцією представника заявниці ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року, якою їй відмовлено в задоволенні скарги на постанову старшого слідчого СВ ТУМ-1 Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві від 25 квітня 2002 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. за фактом спричинення внаслідок дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

Розглянувши справу, судова колегія, -

ухвалила   :

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні скарги на постанову старшого слідчого СВ ТУМ-1 Шевченківського РУ ГУ МВС України у місті Києві від 25 квітня 2002 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. за фактом спричинення внаслідок дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України.

На обґрунтування суд вказав, що ОСОБА_1 раніше, у лютому 2006 року, оскаржувала згадану вище постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. При цьому. Суд першої інстанції 22 березня 2006 року відмовив їй у задоволенні скарги, а колегія суддів Апеляційного суду міста Києва своєю ухвалою від 31 травня того ж року залишила її апеляцію без задоволення.

2

Вказані судові рішення, зазначив суд, ніким не змінені, не скасовані і мають силу закону, а тому не підлягає задоволенню і повторна скарга цієї ж особи і з тих же підстав на вказану постанову слідчого, до того ж, подана з пропуском встановленого для подачі скарги строку.

Не погодившись зі вказаним рішенням, представник скаржниці ОСОБА_2. подав апеляцію, в якій твердить, що суд першої інстанції не навів у своїй постанові доказів того коли, за яких обставин і у якій формі його довірительці було повідомлено про винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, а також пояснені порядок, умови та терміни оскарження цієї постанови.

Пославшись лише на пропуск Строку оскарження постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та наявні в минулому постанову суду першої інстанції і ухвалу апеляційного суду з цього приводу, зазначає апелянт, суд першої інстанції проігнорував висновок незалежного експерта про те, що його довірительці дорожньо-транспортною подією спричинено тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим, на його думку, необхідно порушити кримінальну справу та притягнути винного до кримінальної відповідальності.

На цих підставах апелянт просить скасувати оскаржені ним постанови суду першої інстанції та слідчого і направити до Генеральної прокуратури України свою ухвалу для порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_3. з тих підстав, що ще 5 липня 2007 року Шевченківським районним судом направлено дві постанови за його скаргами відносно прокурора міста Києва та прокурора Шевченківського району міста Києва.

Заслухавши доповідь судді, виступи ОСОБА_2 на підтримку апеляції та прокурора - проти її задоволення, перевіривши та обговоривши доводи сторін в сукупності з матеріалами провадження у скарзі, судова колегія визнає наступне.

Відповідно до чинного законодавства, - п.11 ч.1 ст. 6 КПК України, кримінальну справу не може бути порушено, якщо про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж факту є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

У цьому конкретному випадку, як правильно визнав суд першої інстанції, оскаржена постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи не була будь-ким змінена чи скасована, в тому числі - і постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду.

Оскільки вказані судові рішення не були ніким змінені чи скасовані, суд першої інстанції правильно визнав, що вони мають силу закону.

Цей суд, як і колегія суддів апеляційного суду відносно такої, що набрала законної сили ухвали такого ж суду, не вправі сам змінювати чи скасовувати свої ж рішення, а тим більше -такі, що переглянуті та залишені без змін в апеляційному порядку.

Відтак, оскаржену представником заявниці постанову суду першої інстанції судова колегія визнає законною і залишає без змін, а апеляцію - без задоволення.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції не позбавляють заявницю і її представника прав і можливостей в подальшому захищати свої законні інтереси в порядку глави 32 КПК України, яка передбачає можливість перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виключного провадження, при цьому, на наявність підстав для таких дій

3

вказують висновки незалежного судово-медичного експертного дослідження, на які апелянт посилається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366,382 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила   :

Апеляцію представника заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 5 лютого 2008 року, якою їй відмовлено в задоволенні скарги на постанову старшого слідчого СВ ТУМ-1 Шевченківського РУ ГУ MB С України у місті Києві від 25 квітня 2002 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3. за фактом спричинення внаслідок дорожньо-транспортної події тілесних ушкоджень за ознаками вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України залишити без задоволення, а вказану постанову суду першої інстанції - без змін.