Справа № 11-а-417/2008р. Категорія: ст.186 ч.2 КК України

Головуючий в 1 інст.- Кохановська З.М. Доповідач - Коваль С.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12   березня   2008   року   колегія   судців   судової   палати   у   кримінальних   справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді     Лагнюка М.М.

суддів                                  Бовтрук В.М., Коваль С.М.

за участю прокурора   Власова І.В.

захисника  ОСОБА_1

засудженого                       ОСОБА_2.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1,   громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: м.Київ,АДРЕСА_1, судимостей немає,

засуджений за'ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_2. звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. На підставі ст.76 КК України на нього покладені обов»язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що 09.01.2004 року приблизно об 11 годині, знаходячись біля будинку № 114/2 по пр-ту Перемоги в м.Києві, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров »я, відкрито викрав у неповнолітньої ОСОБА_3. мобільний телефон «Нокіа-3200», завдавши її батьку ОСОБА_4. матеріальну шкоду в сумі 1900 грн.

Крім того, ОСОБА_2. 10.04.2004 року приблизно о 20 годині, знаходячись біля будинку № 128/2 по пр-ту Перемоги в м.Києві, повторно, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров »я, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_5. мобільний телефон «Моторолла 190» вартістю 550 грн. зі стартовим пакетом «Сім-

2

Сім» вартістю 50 грн., завдавши його батьку ОСОБА_6. матеріальну шкоду в сумі 600 грн.

В апеляції і доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду скасувати, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, істотні порушення кримінально-процесуального закону та упередженість суду при розгляді справи.

Стверджує, що інкримінованих йому злочинів він не вчиняв і у справі відсутні переконливі докази в підтвердження його вини у вчиненні зазначених злочинів.

Зокрема зазначає, що суд при розгляді справи і постановленні вироку допустив істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, оскільки дав невірну оцінку доказам і не звернув увагу на їх фальсифікацію під час досудового слідства.

Вважає, що суд безпідставно поклав в основу вироку його визнавальні покази які були дані ним під час досудового слідства, оскільки працівниками міліції до нього застосовувались недозволені методи.

Крім того засуджений в апеляції і доповненнях до неї посилається на порушення його права на захист тим, що слідчий по справі не надав йому можливості ознайомитися з матеріалами справи і йому не було надано захисника.

Також зазначає, що судом при призначенні покарання не було враховано його щире каяття та відшкодування потерпілим матеріальної шкоди.

Від інших осіб, які мають право на апеляційне оскарження зазначеного вироку, апеляцій не надходило.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав доводи своєї апеляції з доповненнями до неї, пояснення захисника ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію засудженого, пояснення прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим та заперечував проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції та доповненнях до неї, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженого ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку злочинів, за викладених у вироку обставин, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджений показаннями самого засудженого ОСОБА_2, який як під час досудового слідства так і в судовому засіданні повністю визнавав свою вину та не оспорював фактичні обставини справи.

Дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи в апеляції і доповненнях до неї засудженого ОСОБА_2 щодо однобічності та неповноти досудового і судового слідства та невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам справи, не заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, кримінальна справа відносно ОСОБА_2 розглядалась в порядку ст.299 КК України. Засудженому роз»яснювався порядок розгляду справи і наслідки такого розгляду, про що свідчить його заява від 11.02.2005 року (а.с.168).

Згідно протоколу судового засідання, за згодою всіх учасників процесу, в'тому числі засудженого і його захисників, судом було прийнято рішення про розгляд справи в порядку, передбаченому ст.299 КПК України (а.с.169-170).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2. як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні, свою вину в пред»явленому обвинуваченні визнавав повністю та фактичні обставини справи, ним не оспорювались (а.с.19; 75-78; 86-88; 95-100; 101-102; 103-104; 132-133).

3

Тому, виходячи з вимог ст.365 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції, щодо фактичних обставин справи і вважає, що дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно.

Посилання засудженого в апеляції і доповненнях до неї про порушення його права на захист тим, що слідчий не надав йому можливості ознайомитися з матеріалами справи і йому не було надано захисника, є безпідставними.

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, з моменту затримання ОСОБА_2 за підозрою у вчиненні злочину 07.10.2004 року, перед його першим допитом в якості підозрюваного та обвинуваченого, йому було роз»яснено право на захист, однакОСОБА_2 відмовився від захисника, про що власноручно вказав в протоколах ( а.с.70; 82-84). Відмова ОСОБА_2 від захисника була прийнята на підставі і в порядку, передбачених законом (а.с.71).

Крім того, постановою слідчого від 10.12.2004 року була задоволена заява ОСОБА_2 про допуск в якості захисника для участі в кримінальній справі адвокатаОСОБА_7. (а.с.124; 127). Згідно постанови про притягнення в якості обвинуваченого від 10.12.2004 року ОСОБА_2. було пред»явлєно обвинувачення в присутності адвоката і при допиті його в якості обвинуваченого ОСОБА_2. визнавав свою вину повністю і щиро каявся у вчиненому (а.с.128-130; 132-133).

Також, за клопотанням засудженого під час досудового слідства в якості захисника була допущена його мати - ОСОБА_1 (а.с. 143).

Крім цього, як вбачається з протоколу про пред»явлення обвинуваченому матеріалів справи для ознайомлення, ОСОБА_2. і його захисники 14.12.2004 року були повністю ознайомлені з матеріалами кримінальної справи, про що власноручно вказали в протоколі (а.с.145).

Тому порушень в ході досудового слідства в цій частині колегія судців не вбачає.

Також є безпідставними доводи засудженого про те, що під час досудового слідства до нього застосовувалися недозволені методи з боку працівників міліції, внаслідок чого він змушений був себе обмовити.

Зі справи вбачається, що з часу подання ним явки з повинною, всі показання давав добровільно, повністю визнавав себе винним у вчиненні інкримінованих злочинів протягом досудового слідства і в суді, жодних скарг щодо застосування до нього недозволених методів слідства з боку працівників міліції ні під час досудового слідства, ні в суді не заявляв.

Колегія судців також не приймає до уваги доводи в апеляції засудженого ОСОБА_2 про те, що судове слідство по справі було проведено упереджено, а матеріали кримінальної справи сфальсифіковані, оскільки по справі ці дані не були встановлені.

Крім того, сам засуджений яких-небудь заслуговуючих на увагу доводів які-б свідчили про вище наведене ним, в апеляції та доповненнях до неї не навів.

Дані які б свідчили про упередженість суду чи фальсифікацію матеріалів кримінальної справи щодо ОСОБА_2 по справі відсутні, тому доводи засудженого в цій частині є необгрунтованими.

Суттєвих порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть за собою скасування чи зміну вироку, по справі не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_2. покарання, суд першої інстанції дотримав вимоги ст.65 КК України, врахувавши характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, що вчинений ним злочин є тяжким, дані про особу винного, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, думку потерпілого щодо обрання йому покарання, відсутність матеріальної шкоди, а також пом»якшуючі покарання обставини -

4

щире каяття та допомога слідству і суду у встановленні істини у справі. З урахуванням встановленого суд прийшов до висновку про призначення ОСОБА_2. покарання у виді позбавлення волі та можливість застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням. Тому доводи в апеляції засудженого, що судом не були взяті до уваги пом»якшуючі покарання обставини, є безпідставними.

Крім цього слід зазначити, що" ОСОБА_2. подав апеляційну скаргу на вирок, в якій посилаючись на порушення органами досудового слідства та суду норм кримінального та кримінально-процесуального закону, лише після того (майже через рік), як Святошинським районним судом м.Києва 06.10.2005 року було прийнято рішення про скасування звільнення його від відбування покарання з випробуванням і його було направлено в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання (а.с.318-320).

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі засудженого.

Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія судців, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.