Справа № 11-а-340/08 Головуючий у першій інстанції Мальченко А.О. Категорія KK: ч.1 ст. 286 Суддя доповідач Єленіна Ж.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2008 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Лагнюка М.М.,
суддів Єленіної Ж.М., Ноздрякова В.М.,
за участю прокурора Ременяка Ю.П.,
представника потерпілого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2,
захисника засудженого
адвоката ОСОБА_3.,
засудженого ОСОБА_4.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції та потерпілого ОСОБА_2 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2007 року, яким
ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування цього покарання з випробуванням в іспитовий строк 1 рік з покладенням згідно ст. 76 КК України на засудженого обов'язків: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Заявлений цивільний позов задоволено частково.
2
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_4. на користь Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги 1170 гривень 84 копійки; на користь ОСОБА_5. матеріальну шкоду в сумі 10631 гривень 84 копійки та моральну шкоду-5600 гривень.
ОСОБА_4. засуджено за те, що 12 січня 2007 року приблизно о 16 год. 05 хв. ОСОБА_4., керуючи на підставі довіреності автомобілем "Nissan Bluebird", д.н. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6., рухаючись проїзною частиною вул. Тепловозна в м. Києві, зі сторони Харківського шосе в напрямку вул. Здолбунівська зі швидкістю 60 км/год, порушив правила безпеки дорожнього руху( пункти 2.3.6, 11.2, 11.3, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306), внаслідок чого зіткнувся з автомобілем ВАЗ -2106, д.н. НОМЕР_2 під керуванням потерпілого ОСОБА_2, що спричинило заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а саме: крововилив, садна на передній поверхні грудної клітини в проекції середньої третини грудини, садна в проекції переносиці, закритий уламковий перелом верхівки правого наколінника зі зміщенням уламків.
В апеляційному поданні прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактично встановлених судом обставин справи та кваліфікації дій засудженого, ставить питання внесення змін в резолютивну частину обвинувального вироку, оскільки всупереч його вступній та мотивувальній частинам, судом в резолютивній частині вироку допущено технічну описку у виді зазначення про засудження ОСОБА_4. за ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_4., правильність юридичної кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 286 КК України, просить вирок в частині призначення покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України скасувати з тих підстав, що застосувавши до засудженого ст. ст. 75. 76 КК України, та не застосувавши додаткового покарання суд призначив покарання без достатнього вивчення особи ; засудженого та без урахування тяжкості наслідків вчиненого ним злочину. Крім того, просить вирок суду в часині вирішення його цивільного позову змінити, постановивши новий вирок, яким його позов про відшкодування моральної шкоди, задовольнити в повному обсязі. Посилається на те,, що суд безпідставно - не вирішив по суті його позов про відшкодування моральної шкоди і неправильно зменшив розмір моральної шкоди до 5 000 гривень.
Крім того, на думку апелянта, підставою до скасування вироку першої інстанції щодо ОСОБА_4. і постановления нового вироку в порядку
3
апеляційної процедури також є та обставина, що в регулятивній частині вироку, суд засудив ОСОБА_4. не за ч.1, а ч. 2 ст. 286 КК України.
Також просить апелянт винести окрему ухвалу щодо дій працівників міліції, які не забезпечили 12.01.2007 року огляд ОСОБА_4. на стан - алкогольного сп'яніння, чим порушили п. 1.1 абз. 4 Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої Наказом МВС, МОЗ і МЮ України від 24.02.95 р. № 114/38/15-36-18.
Заслухавши доповідь судді, прокурора на підтвердження вимог апеляційного подання, потерпілого та його представника, які повністю підтримали вимоги поданої потерпілим апеляції та просили призначити ОСОБА_4. більш суворе покарання із призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами без застосування ст. 75 КК України, засудженого і його захисника, які просили залишити апеляцію потерпілого без задоволення і не заперечували проти задоволення апеляції прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду мг Києва приходить до наступного.
Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_4. у порушенні правил дорожнього руху із заподіянням потерпілому ОСОБА_2. тілесних ушкоджень середньої тяжкості відповідає доказам у справі, яким суд дав належну оцінку, правильно кваліфікуючи в мотивувальній частині вироку дії засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України. Такий висновок районного суду, не оспорюється сторонами в порядку апеляційної процедури.
Щодо рішення суду про призначення покарання винному, то відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах установлених у санкції статті, але необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно зі ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробовуванням, у цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового і злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Іспитовий: строк установлюється судом тривалістю від одного року до трьох років.
4
Стосовно рішення суду першої інстанції про призначення покарання ОСОБА_4., то на думку колегії суддів, воно в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, установленим у справі даним, що характеризують засудженого, а також тим обставинам-еправи, які пом'якшують його відповідальність.
Вирішуючи питання про покарання, районний суд знайшов підстави для застосування до засудженого cm. 75 КК України та без позбавлення права керувати транспортними засобами, мотивуючи своє рішення у вироку тим, що ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинений злочин у відповідності до положень cm. 12 КК України віднесено до злочинів невеликої тяжкості, його характеристику за місцем проживання, заподіяна злочином шкода частково відшкодована, що засуджений визнав свою вину і щиро розкаявся, мав намір на відшкодування потерпілому шкоди. Обставин, що обтяжують покарання судом не виявлено.
Твердження апелянта в апеляції про те, що суд приймаючи рішення по справі не в повному обсязі врахував всі обставини справи, а тому призначена засудженому міра покарання не відповідає тяжкості злочину є не переконливими.
Посилання в апеляції потерпілого на те, що при призначенні покарання засудженому судом не було враховано, що він, на його думку, не розкрив справжньої причини порушення ним правил дорожнього руху та не відшкодував спричинену йому шкоду є безпідставними. Оскільки відповідно до положень, що містяться в ст. 67 КК України, перелік обтяжуючих обставин, передбачених вказаною статтею, є вичерпаним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Зазначені в апеляції потерпілого обставини не відносяться до обставин, які обтяжують покарання і не дають підстави вважати неправильним застосування до ОСОБА_4. ст. 75 КК України.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4. визнав фактичні обставини вчиненого ним злочину, розкаявся у вчиненому злочині, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості.
Враховуючи зазначені вище дані, а також з урахуванням особи засудженого, суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про можливість вправлення засудженого без ізоляції від суспільства та без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім того апеляційний суд враховує також дані, що характеризують засудженого на час розгляду справи в порядку апеляційної процедури, що останній, ні в чому гідному осуду, як до постановления вироку так і після .його проголошення замічений не був, з вересня 2007 року займається суспільно -корисною працею - працює водієм ДП« двічі Україна».
5
З уваги на такі дані, підстав для скасування вироку за м'якістю призначеного ОСОБА_4. покарання, колегія суддів не вбачає.
Що стосується суми, визначеної судом на відшкодування моральної шкоди потерпілому, то колегія суддів уважає, що рішення суду в цій частині відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки воно є аргументованим і переконливим.
Відповідно до п. 9 постанови ПВС України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", при визначенні розміру цієї шкоди повинен враховувати в кожному конкретному випадку ступінь вини відповідача, характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін в житті потерпілого та інші обставини.
Як вбачається з матеріалів даної справи, ці вимоги закону судом першої інстанції враховані повністю. Суд першої інстанції, частково задовольняючи цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди, в достатній мірі врахував глибину фізичних та душевних страждань потерпілого, яких він зазнав в результаті ДТП та правильно задовольнив цей позов у сумі 5000 гривень. А тому підстав для збільшення суми, визначеної судом на відшкодування заподіяної потерпілому моральної шкоди, колегія суддів не вбачає.
Що стосується апеляційного подання прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та доводів, зазначених в апеляції потерпілого, до колегія судді приходить до наступного.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, даних протоколу судового засідання, та змісту обвинувального вироку, ОСОБА_4. пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 286 КК України, від такого обвинувачення підсудний захищався як на досудовому так і в ході судового слідства. Суд кваліфікував дії Зінчука за ч. . 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження. В межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України судом призначено покарання ОСОБА_4. Однак в резолютивній частині вироку суд першої інстанції помилково вказав, що ОСОБА_4. засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України. За таких обставин апеляційне подання є обґрунтованим і вирок в цій частині підлягає зміні - вважаючи ОСОБА_4. засудженим за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2007 року за ч. 1 ст. 286 КК України до міри покарання призначеної судом першої інстанції.
Щодо посилання потерпілого в апеляції про не направлення ОСОБА_4. у заклад охорони здоров»я для встановлення стану сп»яніння працівниками
6
міліції, то в матеріалах справи наявний рапорт інспектора відділу оформлення ДТП при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві Ільченка В.А. від 12.01.2007 року /а.с. 6/, яким він доповідав начальнику УДАІ ГУМВС України в м. Києві про те, що на місце ДТП по АДРЕСА_1 в м. Києві прибулсг^дві бригади швидкої медичної допомоги №№ 911, 91, які оглянули учасників ДТП, після чого учасників ДТП забрали до лікарні. . Також наявна відповідь Київської клінічної лікарні № 1 на запит слідчого /т.1 а.с. 45/, в якій зазначено, що ОСОБА_4. був доставлений до травмпункту КМКЛ № 1 з місця ДТП, однак на наявність алкоголю або інших наркотичних речовин в крові на травмпункті не обстежують. З урахуванням цих обставин, колегія суддів уважає безпідставним винесення окремої ухвали щодо необхідності проведення службового розслідування та притягнення до відповідальності працівників міліції, які 12.01.2007 року не забезпечили огляд ОСОБА_4. на стан сп'яніння, як про це йдеться в апеляції потерпілого. Крім того, потерпілий як під час досудового слідства по справі, так і в судовому засіданні жодного разу не посилався на те, що ОСОБА_4. під час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння, а вперше послався на цю обставину лише в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційне подання прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 25 червня 2007 року змінити. Кваліфікувати дії ОСОБА_4 в резолютивній частині вироку за ч. 1 ст. 286 КК України й вважати його засудженим до міри покарання призначеної судом першої інстанції, тобто за ч. 1 ст. 286 КК України на один рік шість місяців обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
Згідно зі ст.;76 КК України з покладенням обов'язків; не виїжджати за
межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-
виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання,
роботи , навчання і періодично з»являтись для реєстрації.
В решті вирок залишити без зміни.