Справа №11-а-365/2008р.

Категорія: ст.ст.190 ч.4, 358 ч.2 КК України

Головуючий в 1-й інстанції - Бандура І.С Доповідач - Коваль С.М.

ВИРОК ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 березня 2008 року Апеляційний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді

суддів

за участю прокурора

потерпілого

засудженої

Коваль С.М.

Лагнюка М.М., Бовтрук В.М.

Ременюка Ю.П.

ОСОБА_7.

ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції на вирок Святошинського районного суду м.Києва від 05 грудня 2007 року, згідно з яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м.Києва, громадянка України, освіта середня, не працююча, мешканка м.Києва, АДРЕСА_1, раніше в силу ст.89 КК України не судима, - засуджена за ст.358 ч.2 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ст.190 ч.4 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1. призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, -

ВСТАНОВИВ:

За вироком суду ОСОБА_1. визнана винною в тому, що вона в період часу з початку липня 2004 року до 3 червня 2005 року, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, підробила та використала документ, який видається державною установою та надає права, якими наділені громадяни України, а також шляхом обману, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах, а саме квартирою АДРЕСА_2 в м.Києві вартістю 300000 грн., яка належала ОСОБА_2

Так, на початку липня 2004 року ОСОБА_1., зробивши свої фотознімки на паспорт передала їх невстановленій слідством особі, яка через декілька днів принесла їй ласпорт-НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_3, твклеєною її фотокарткою.

Після цього, ОСОБА_1. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, перебуваючи в м.Біла Церква, пред»явила приватному нотаріусу ОСОБА_3. підроблений паспорт і отримала нотаріальну завірену довіреність від імені ОСОБА_4. на ОСОБА_3 з правом розпорядження належним йому майном.

2

З червня 2005 року, ОСОБА_1. знаходячись у приватного нотаріуса ОСОБА_5. поАДРЕСА_3 в м.Києві, назвавшись ОСОБА_3. уклала з ОСОБА_6. договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 в м.Києві.

Після чого, ОСОБА_1. віддала невстановленій слідством особі паспорт на прізвище ОСОБА_3. та отримала гроші в сумі 100 доларів США і 50 гривень.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, не оспорюючи обгрунтованість засудження ОСОБА_1. та правильність кваліфікації її дій, просить вирок суду відносно ОСОБА_1. скасувати у зв»язку з неправильним застосування судом кримінального закону при призначенні покарання за ст.358 ч.2 КК України та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої, тобто за м"якістю призначеного покарання. При цьому апелянт зазначає, що при призначенні покарання ОСОБА_1. суд незаконно обрав їй за ст.358 ч.2 КК України обмеження волі та недостатньо врахував тяжкість вчиненого нею злочину, те що вона ніде не зареєстрована і не визнала свою вину. Також посилається на те, що при винесенні вироку судом не було вирішено питання про стягнення коштів за проведення під час досудового слідства почеркознавчої експертизи.

На підставі вищезазначеного, прокурор в апеляції просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_1. покарання за ст.358 ч.2 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ст.190 ч.4 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна і на підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання - 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. А також стягнути з ОСОБА_1. судові витрати за проведення почеркознавчої експертизи в сумі 782 грн.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді, пояснення потерпілого ОСОБА_7., який при вирішенні апеляції покладався на розсуд суду, пояснення засудженої ОСОБА_1., яка просила апеляцію прокурора залишити без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово засудженої ОСОБА_1., апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду в частині призначення ОСОБА_1. покарання - скасуванню з постановлениям в цій частині нового вироку з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.2, 190 ч.4 КК України, є обгрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені наявними в матеріалах справи, дослідженими в судовому засіданні та наведеними у вироку доказами, яким дана належна оцінка, та які не оспорюються в апеляційній інстанції ні засудженою та її захисником, ні прокурором.

Кваліфікація злочинних дій засудженої ОСОБА_1. за ст.ст.358 ч.2, 190 ч.4 КК України також в апеляції не оспорюється.

Разом із тим, доводи прокурора щодо неправильного застосування судом кримінального закону при призначенні ОСОБА_1. покарання за ст.358 ч.2 КК України, є обгрунтованими.

Відповідно до ч.3 ст.61 КК України обмеження волі не може застосовуватись до жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. має на утриманні дитину, яка не ^юсягяа-44-річного віку - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.54 т.2).

Таким чином, призначивши покарання ОСОБА_1. у вигляді 3 років обмеження волі, суд неправильно застосував кримінальний закон.

3

При призначенні покарання ОСОБА_1. за ст.358 ч.2 КК України апеляційний суд враховує, що цей злочин за вимогами ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та з урахуванням її ролі при вчиненні злочинів і конкретних обставин справи, вважає необхідним призначити ОСОБА_1. за ст.358 ч.2 КК України покарання у вигляді позбавлення волі не в максимальних межах санкції цієї статті.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України, то апеляційний суд вважає, що воно відповідає вимогам ст.65 КК України.

Так, призначаючи покарання ОСОБА_1. суд врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані про її особу та обставини, що пом»якшують покарання, зокрема: що вона раніше не судима, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину та є одинокою матір»ю, і обґрунтовано визнав ці обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і дають підстави для призначення їй покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України нижче за найнижчу межу санкції ч.4 ст.190 КК України.

Посилання в апеляції прокурора на те, що при призначенні покарання засудженій ОСОБА_1. судом було недостатньо враховано, що нею вчинено особливо тяжкий злочин, є непереконливими. Оскільки, як вбачається з вироку, при призначенні засудженій покарання судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого нею злочину і їй за видом призначено покарання у виді позбавлення волі.

Що стосується твердження прокурора в апеляції про те, що при призначенні покарання засудженій ОСОБА_1. судом не було враховано, що вона не визнала свою вину і ніде не зареєстрована, то вони не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст.67 КК України перелік обтяжуючих обставин, передбачених вказаною статтею, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Обтяжуючих покарання обставин судом першої інстанції встановлено не було, не були вони наведені прокурором при розгляді справи в суді та не наведені в апеляції.

Отже, з урахуванням наведеного, а також зважаючи на відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1. більшого за розміром покарання ніж те яке було призначено судом першої інстанції за ч.4 ст.190 КК України.

Відповідно до ст.ст.91, 92 КК України підлягають стягненню з ОСОБА_1. судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 782 гривень.

За таких обставин, апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а вирок суду -скасуванню з постановлениям нового вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366, 378 КПК України, апеляційний

суд,-

ЗАСУДИВ:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції задовольнити частково.

Вирок Святошинського районного суду м.Києва від 05 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 в частині призначеного їй покарання скасувати.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ст.190 ч.4 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві особистої власності; за ст.358 ч.2 КК України - у виді-2 років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання  більш суворим,  остаточно  призначити ОСОБА_1

4

покарання у виді трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить їй на праві особистої власності.

Стягнути з ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз судові витрати за проведення судово-почеркозавчої експертизи в сумі 782 гривні.

В решті цей вирок залишити без зміни.

Вирок Апеляційного суду м.Києва може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду України учасниками судового розгляду протягом одного місяця з дня проголошення вироку, а засудженою - в той же строк з дня вручення їй копії вироку.