Справа № 2-15/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.04.2011 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Карпушина Г.Л., при секретарі - Івановій Н.В., розглянувши у судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного банку «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору № 500077201 від 28.08.2008 року недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору № 500077201 від 28.02.2008 року недійсним. Вказувала, що 28.02.2008 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № 500077201. Предметом договору являється кредит в розмірі 1995 доларів СІЛА, терміном до 28.02.2011 року під 40% річних. Фактично було видано кредит в сумі 7979,20 гри. Станом на 14.09.2010 року сплачено зобов’язань в сумі 9767,4 гри.

Позивачка вважає, що при укладенні кредитного договору відповідачем було допущено порушення норм Закону України «Про захист прав споживачів» та Цивільного Кодексу України, що в свою чергу призвело до порушення її прав.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та прохала визнати кредитний договір № 500077201 від 28.02.2008 року, укладений між нею та ПАТ «Альфа-Банк», недійсним.

Представник позивача підтримала думку позивачки та прохала визнати кредитний договір № 500077201 від 28.02.2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк», недійсним.

Відповідач ПАТ «Альфа-Банк» свого представника в судове засідання не направили, подали заяву з проханням справу слухати в їх відсутність, позовні вимоги не визнали повністю. Повний текст заперечень мається в матеріалах справи.

Треті особи по справі, будучи належним чином повідомленими про дату та місце слухання справи, бажання брати участь у розгляді справи не виявили, своїх представників в судове засідання не направили.

Суд, врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору № 500077201 від 28.02.2008 року до задоволення не підлягає на підставі наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ІДК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення передбачені для договорів позики.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Обов’язок боржника сплачувати проценти, передбачено ст. 536 ЦК України.

Судом встановлено, що між сторонами мається зобов’язання, яке виникло з кредитного договору № 500077201 від 28 лютого 2008 року. Згідно даного договору ПАТ «Альфа-Банк» надав ОСОБА_1 в кредит грошові кошти в сумі 1995 доларів США терміном до

року зі сплатою 40 % річних.

Перевіркою законності кредитного договору укладеного між сторонами встановлено, що він укладений з додержанням вимог чинного законодавства, а тому є законним та може бути підставою для виникнення зобов’язання.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 28.02.2008 року ОСОБА_1 було підписано пропозицію, чим підтверджено, що вона у письмовій формі ознайомлена з умовами надання кредиту, в тому числі вартістю кредиту, його особливостями, перевагами та недоліками, методикою, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов’язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов’язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, інформацією про сукупну вартість кредиту з урахуванням реальної процентної ставки та значення абсолютного подорожчання кредиту, вартості, видів та предметів супутніх послуг, а також іншої інформації, надання якої вимагає чинне в Україні законодавство, вся надана інформація цілком зрозуміла та не потребує додаткового тлумачення. Того ж дня ОСОБА_1 отримала кредитний договір та графік платежів, що підтверджується її підписом.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Судом встановлено, що 28.02.2008 року ОСОБА_1 було отримано копію кредитного договору, а тому остання мала можливість відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту, але не зробила цього, тобто погодилася зі всіма умовами договору.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до ст. 19 вказаного закону нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції: 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Доводи позивачки про те, що відповідачем були застосовані несправедливі умови та нечесна підприємницька практика, внаслідок чого було порушено її права, не мають документального підтвердження, грунтуються на припущеннях позивачки і повністю спростовуються поданими відповідачем доказами, а саме: графіком платежів та розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, анкетою-заявою на отримання кредиту, загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ «Альфа-Банк», випискою по особовим рахункам та розрахунком заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочииу не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочииу має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочииу є недодержання в момент вчинення правочииу стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що даний правочин укладений з додержанням вимог, встановлених відповідними частинами ст. 203 ЦІ» України.

Провівши аналіз обставин справи, умови, які були під час укладення кредитного договору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання даного правочииу недійсним, в зв’язку тим, що при укладенні правочииу були дотримані всі вимоги чинного законодавства.

Беручи до уваги положення ст. 88 ЦПК України та обставини справи, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки про стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215 ІДПК України, ст. ст. 11, 203, 215, 509, 526, 610-611, 626, 627, 638, 1054-1055 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та визнання кредитного договору № 500077201 від 28.02.2008 року недійним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, або з дня отримання копії рішення, в разі якщо особа, яка подає апеляційну скаргу, не була присутня під час проголошенні рішення суду.

Головуючий: