Справа № 2-19/10

Провадження № 2-19/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2010 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Карпушина Г.Л.; при секретарі - Калініченко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Полтавської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання незаконним і скасування рішення Хорольської міської ради Полтавської області, треті особи Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації», приватний нотаріус Хорольського нотаріального округу ОСОБА_5, об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Світанок», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_5 B.L, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, -

ВСТАНОВИВ:

20 жовтня 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовною заявою до Хорольської міської ради Полтавської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання незаконним і скасування рішення Хорольської міської ради Полтавської області.

В позові зазначали, що вони є власниками двокімнатної квартири № 12, яка знаходиться на другому поверсі багатоквартирного будинку № 36-а по вул. Кременчуцькій в м. Хорол Полтавської області. Згідно технічної документації квартира складається з двох кімнат, коридору та туалету. Дана квартира була надана відповідачам в 1987 році, коли будинок, в якому вона розташована, мав статус гуртожитку. Проектом даного гуртожитку не передбачено кухонь для кожної кімнати. На кожному поверсі було передбачено по два підсобних приміщення у вигляді кухонь, які були обладнані побутовою технікою і необхідними комунікаціями. З моменту отримання квартири вони постійно безперешкодно користувалися приміщенням кухні. В 2008 році відповідно до рішення господарського суду Полтавської області об’єкти соціальної інфраструктури і житлового призначення ВАТ «Хорольська ПМК-170», в тому числі житловий будинок по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол, передано у комунальну власність територіальної громади м. Хорол. Після прийняття власність даного будинку відповідачем ніяких дій по проведення перепланування та ребудови будинку не проводилися.

У жовтні 2009 року позивачам стало відомо, що приміщення кухні на їх поверсі, яким вони користувалися, міською радою продано відповідачці ОСОБА_4 При з’ясуванні всіх обставин придбання ОСОБА_4 вказаної кімнати, було встановлено, що продаж відбувся ще 02.2009 року на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Хорольського нотаріального округу ОСОБА_5 Вивченням пунктів договору, встановлено, відповідачами при оформлені купівлі-продажі підсобного приміщення кухні, об’єктом договірних відносин було зазначено 1/200 частину житлової будівлі (3-82 кімната площею 9,2 кв.м.), при цьому не було зазначено статус (цільове призначення) даного приміщення, згідно технічної документації дане приміщення значиться як кухня.

Позивачі вважають, що даний договір є недійсним, оскільки ним порушуються їх права власності на вказане приміщення, так вони є його співвласниками. Крім того, порушуються їх житлові умови.

Так, у багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник неприватизованих квартир і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень, тобто є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Дані обставини підтверджуються ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та рішенням Конституційного суду України від 02.03.2004 року. Згідно із ст. 19 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» спільне майно складається з неподільного та загального майна, яке перебуває у їх спільній сумісній чи частковій власності і не підлягав відчуженню.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити чинному законодавству, а також моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог встановлених ч. ч. 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Одночасно позивачі прохають визнати незаконними та скасувати: - рішення сесії Хорольської міської ради Полтавської області № 312 від 22.12.2008 року, відповідно до якого було прийнято рішення про продаж ОСОБА_4 підсобного приміщення - кухні.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала, а саме прохала: визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03.02.2009 року укладений між територіальною громадою міста Хорол в особі виконавчого комітету Хорольської міської ради та громадянкою ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Хорольського нотаріального округу ОСОБА_5; визнати незаконним та скасувати рішення 40 сесії Хорольської міської ради п’ятого скликання № 312 від 22.12.2008 року «Про продаж приміщення «82» житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол»; стягнути судові витрати.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, але подали заяви, в яких прохали справу слухати у їх відсутність, позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити.

Представник позивачів ОСОБА_66 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, які викладені в позовній заяві та змінах до неї.

Представники відповідача ОСОБА_67, ОСОБА_68 та ОСОБА_69 позовні вимоги позивачів не визнали та прохали в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому для обгрунтування вказали наступні підстави: - житловий будинок по вул. Кременчуцькій 36-а в м. Хорол має статус житлового будинку малосімейного типу, який не передбачає наявність в будинку кімнат загального користування, а складається з окремих квартир. Знаючи про такий статус будинку та не оскаржуючи його, позивачі як і інші мешканці будинку фактично автоматично погодилися на вказані вище умови та з моменту приватизації квартир перебрали на себе обов’язки про перебудуванню належних їм квартир до відповідних норм; - на момент продажу частина житлової будівлі(кімната 3-82 площею 9,2 кв.м.) перебувала в комунальній власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 04.11.2008 року; - на момент укладення договору купівлі- продажу інші житлові приміщення будинку, які перебували в користуванні, їх мешканцями приватизованими не були, а тому твердження позивачів що спірне приміщення є їх співвласністю, є необгрунтованими, оскільки таке право у власників приватизованих квартир виникає лише після приватизації житла та стосується лише допоміжних приміщень будинку пов’язаних з утриманням будинку і прибудинкової території; - відповідно до технічної документації спірне приміщення визначено як житлове, а тому доводи позивачів, що воно є допоміжним є безпідставними. Повний текст заперечень долучено до справи.

Представник відповідача міської ради ОСОБА_70 позовні вимоги позивачів не визнала та прохала в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому вказала, що виконавчий комітет міської ради при прийняті пункту 2 рішення № 362 від 19.08.2008 року керувався тим, щоб надати можливість мешканцям житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол в подальшому отримати право власності на займаємі ними кімнати в приватну власність шляхом приватизації. Будь-яких перепланувань у вказаному будинку до моменту прийняття даного рішення не проводилося. Відповідно до положень чинного законодавства будинок малосімейного типу - є різновидом гуртожитку, який призначений для проживання сімейних осіб. Статус будинку малосімейного типу відповідно до технічних норм - змін щодо цільового призначення приміщень будинку не вносить.

Представник третьої особи КП «Лубенське МЕТІ» ОСОБА_71 в судовому засіданні при вирішенні позову підтримала позовні вимоги позивачів, при цьому пояснила, що відповідно до технічної документації спірне приміщення з моменту прийняття будинку в експлуатацію було кухнею, тобто підсобним приміщенням загального користування. На момент розгляду справи будь-яких документів від міської ради про зміну цільового призначення спірного приміщення до них не надходило. Розбіжності в технічних паспортах виготовлених МЕТІ в 2007-2008 роках пояснила тим, що більше всього їх працівнику при огляді були надані неналежні приміщення для огляду, при цьому кожна зацікавлена сторона надавала різні пояснення. Підтвердила, що згідно технічної документації та оглядів приміщень житлової будівлі на місці, можна зробити висновок, що будь-які перепланування у житловому будинку по вул. Кременчуцькій 36-а та спірному приміщенні не проводилися. Пояснила, що облаштування у квартирах у житловому будинку, в якому проживають позивачі, кухонь- ніш можливе лише за умови позитивних висновків відповідних контролюючих органів та проведення необхідних перепланувань житлових приміщень. Вказала, що відповідно до поданого правовстановлюючого документа відповідачкою ОСОБА_4, за нею було зареєстровано право власності не на приміщення 3-82, а на 1/200 частину житлової будівлі по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол. Вказала, що підсобне приміщення не може бути самостійним об’єктом цивільних правовідносин.

Представники третьої особи ОСББ «Світанок» ОСОБА_15 та ОСОБА_52 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити, погодившись із доводами позивачів.

Третя особа - приватний нотаріус Хорольського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилася, подавши до суду свої письмові пояснення, при вирішенні даного позову поклалася на розсуд суду. В наданих поясненнях зазначила, що при укладенні договору купівлі-продажу, який оскаржується, нею було дотримано норми чинного законодавства. Нею для посвідчення договору купівлі-продажу у міської ради були І витребуванні всі необхідні документи, зокрема: правовстановлюючий документ на житлову будівлю; витяг з реєстру прав власності про оцінку вказаного майна; документи, що підтверджують повноваження представника міської ради та документи по проведенню конкурсу по продажу майна. Частка нерухомого майна, яка підлягала продажу визначалася спеціалістами КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» та безпосередньо зазначена у витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно. Проект договору купівлі- продажу надавався сторонам для розгляду, ознайомлення та редагування, але ніяких зауважень щодо предмету договору, частки проданого майна чи будь-яких інших питань не надходило.

Треті особи ОСОБА_12 та ОСОБА_50 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та прохали їх задовольнити, погодившись із доводами позивачів.

Треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_13М, ОСОБА_14, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_72, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_73, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_74, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_75, ОСОБА_64, ОСОБА_65, в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомленими про час і місце слухання справи, бажання брати участь у розгляді справи не виявили, самостійних вимог не заявляли.

Свідки ОСОБА_32, ОСОБА_61, ОСОБА_25 та ОСОБА_76, пояснили, що вони як і позивачі, проживають в будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол Полтавської області. Майже всі вони проживають в даному будинку більше двадцяти років. В будинку з моменту його побудови і до моменту приватизації квартир на кожному поверсі малися два приміщення кухонь загального користування, якими користувалися всі мешканці будинку. В даних кімнатах мається все необхідне, а саме: вентиляційні канали, каналізація, водопостачання. Даними приміщеннями фактично весь час користувалися мешканці будинку, десь біля двох років цими приміщеннями користуються, але не в повній мірі, оскільки власник будинку відключив у них світло та воду, що не дає можливості використовувати електроплити. На їх думку, дані приміщення повинні бути у спільному користуванні, оскільки їх квартири не пристосовані для розміщення в них кухонь, на кожному поверсі є квартири в яких навіть немає водопостачання та в цих кімнатах розміщені потрібні комунікації.

Суд, заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків, врахувавши позицію сторін та інших осіб, які не з’явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, належно оцінивши всі зібрані по справі докази, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Полтавської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання незаконним і скасування рішень Хорольської міської ради Полтавської області підлягає задоволенню на підставі наступного.

Судом встановлено, що Хорольською міською радою відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 20.05.2008 року та акту приймання-передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність було прийнято у комунальну власність територіальної громади м. Хорол житловий будинок в м. Хорол Полтавської області по вул. Кременчуцькій, 36-а. 13.06.2008 року рішенням № 132 тридцять другої сесії міської ради п’ятого скликання вказаний житловий будинок було передано на баланс КП «Комунсервіс». 19.08.2008 року відповідно до рішення виконавчого комітету міської ради № 362 вказаний житловий будинок був включений в перелік об’єктів, які підлягають приватизації. Одночасно виконавчим комітетом було прийнято рішення про відповідність житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол статусу житлового будинку малосімейного типу, 25.09.2008 року виконавчим комітетом міської ради було прийнято рішення № 454, яким оформлено право комунальної власності на приміщення житлової будівлі в м. Хорол по вул. Кременчуцькій, 36-а. 04.11.2008 року виконавчим комітетом міської ради на зазначене нерухоме майно було видано свідоцтво про право власності, яке 04.11.2008 року було зареєстроване в КП "Лубенське МЕТІ". 21.11.2008 року відповідно до рішення № 303 тридцять восьмої сесії міської ради п’ятого скликання відповідачем було дано дозвіл на продаж майна комунальної власності територіальної громади м. Хорол - окремих внутрішніх приміщень житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а, та визначено порядок відчуження приміщень житлового будинку шляхом продажу за конкурсом.

Одночасно міською радою було затверджено «Положення про порядок проведення конкурсу внутрішніх приміщень об’єкта нерухомого майна». 20 листопада 2008 року відповідачем проведено оцінку нерухомого майна, яке підлягало продажу. 05.12.2008 року відповідачем у місцевій газеті «Наш Хорол» № 7 від 05.12.2008 року було поміщено оголошення, в якому доведено до відома населення про прийняте рішення про продаж внутрішніх приміщень в будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол на умовах конкурсу та викладено безпосередні умови конкурсу. 19.12.2008 року за результатами проведеного конкурсу продажу об’єкта нерухомого майна кімната «82» площею - 9.2 кв.м, переможцем конкурсу визнано ОСОБА_4, мешканку АДРЕСА_1, про що засвідчено в протоколі засідання конкурсної комісії № 4 від 19.12.2008 року. 22.12.2008 року відповідно до рішення № 312 сорокової сесії міської ради п’ятого скликання відповідачем після затвердження протоколу засідання конкурсної комісії № 4 від 19.12.2008 року, визнання ОСОБА_4 переможцем конкурсу та визначення остаточної ціни продажу приміщення «82», було прийнято рішення про його продаж ОСОБА_4 за 6 691,16 грн. та надано доручення міському голові на підписання договору купівлі-продажу. 03.02.2009 року між територіальною громадою міста Хорол в особі виконавчого комітету Хорольської міської ради в особі міського голови ОСОБА_77 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 1/200 частини житлової будівлі (3-82 кімната площею 9,2 кв.м.) котра знаходиться за адресою місто Хорол вулиці Кременчуцька, 36-а. Вказаний договір купівлі- продажу 03.02.2009 року був посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Хорольського нотаріального округу ОСОБА_5 Згодом ОСОБА_4 договір купівлі- продажу був зареєстрований у КП «Лубенське МЕТІ». Згідно витягу із реєстру права власності на нерухоме майно за відповідачкою ОСОБА_4 зареєстровано право власності на 1/200 частину житлової будівлі, яка розташована в м. Хорол по вул. Кременчуцькій, 36-а. На момент здійснення купівлі-продажу зазначеного приміщення мешканцями житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а м. Хорол, житлові приміщення, в яких проживали останні, приватизовані не були.

З моменту прийняття рішення міською радою про продаж приміщення «3-82» та до моменту укладання договору купівлі-продажу, міською радою приміщення «3-82» окремо в натурі не виділялося, на нього як окремий об’єкт цивільно-правових відносин технічна документація не виготовлялася, його цільове призначення не змінювалося, питання про оформлення на нього права власності, як окремий об’єкт, не вирішувалося. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи № 208-09 від 14.01.2010 року приміщення 82 площею 9.2 кв.м. в житловому будинку, що розташований по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол по технічному паспорту є кімнатою, по фактичному використані є кухнею. Дане приміщення не може бути ні житловим, ні нежитловим приміщенням, а може розглядатися як підсобне приміщення, оскільки призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування населення.

Відповідно до ст. ст, 316-318 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. Суб’єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 цього Кодексу (фізичні та юридичні особи, держава Україна, ОСОБА_78 Крим, територіальні громади, іноземні держави), які є рівними перед законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.ст. 355, 368, 369 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частиною другою ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Статтею 1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до роз’яснень Конституційного Суду України, які містяться в рішенні N 4- рп/2004 від 02.03.2004 року допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Частиною 1 ст. 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Беручи до уваги зібрані докази та норми закону, на думку суду спірне приміщення «3- 82» площею 9,2 кв.м., є допоміжним приміщенням, оскільки в ньому знаходяться інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення побутового обслуговування мешканців будинку, забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації будинку та квартир. Вказане приміщення на ряду з іншими допоміжними приміщеннями, які маються в житловому будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол, одночасно з приватизацією квартир мешканцями будинку, відповідно до положень закону мало обов’язково безоплатно перейти у спільну сумісну власність всіх власників квартир житлового будинку.

Доводи відповідача, про те, що фактично продаж спірного приміщення відбувся, до моменту приватизації мешканцями будинку своїх квартир, тобто до появи у них права спільної сумісної власності, на думку суду, є обґрунтованими та такими що знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Зважаючи на викладене доводи позивачів, що на момент продажу спірне приміщення вже перебувало у спільній сумісній власності всіх мешканців житлового будинку по вул. Кременчуцькій 36-а в м. Хорол, а тому його продаж повинен був відбутися за їх згодою, є не правильними та такими, що не ґрунтуються на нормах закону та зібраних доказах.

З викладених вище висновків суду, є зрозумілим, що при продажі спірного приміщення Хорольською міською радою, було порушено не право позивачів та інших мешканців будинку на спільну сумісну власність на дане приміщення, оскільки на момент продажу останні її ще не набули, а право останніх на отримання спірного приміщення у спільну власність одночасно з приватизацією займаємих ними квартир (кімнат), яке виникло у них ще з моменту внесення відповідачем житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол в перелік об’єктів, які підлягають приватизації одночасно з правом на здійснення приватизації житлових приміщень. Зазначене право, на думку суду, є певною гарантією, зі сторони держави, яка зобов’язує відповідні органи влади одночасно з проведенням приватизації житлових приміщень громадянами, передати останнім безоплатно та будь-якого документального оформлення у спільну власність приміщення, які призначені для забезпечення їх побутового обслуговування, забезпечення санітарно-гігієнічних умов їх проживання і безпечної експлуатації будинку та квартир.

Відповідно до ст. ст. 379-380 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Житловим будинком (як об’єкт права власності) є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Частиною 1 ст. 382 ЦК України передбачено, що квартирою (як об’єктом права власності) є ізольоване приміщення в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України « Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Відповідно до додатку «Б» «Державних будівельних норм України В.2.2.15», маються наступні терміни та визначення: житлове приміщення - кімната, в якій відповідно до діючих норм можливе влаштування постійних спальних місць для проживання; квартира - комплекс взаємопов’язаних приміщень, що використовуються для проживання однієї сім’ї різного чисельного складу або однієї людини; нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку що не відноситься до житлового фонду, яке є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин; підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Зі змісту положень зазначених вище норм закону, є зрозумілим, що самостійними об’єктами права власності можуть бути: житлові будинки та квартири, житлові та нежитлові приміщення. В той же час підсобні (допоміжні) приміщення житлового будинку не є самостійним об’єктом цивільно-правових відносин, а є невід’ємною частиною будинку, що забезпечує його належне функціонування. Зважаючи на те, що цільове призначення спірного приміщення відповідними органами, з моменту введення житлового будинку в експлуатацію, не змінювалося, перепланування приміщень будинку не проводилося, питання про оформлення права власності на нього як окремий об’єкт із одночасним виготовлення окремої технічної документації, не вирішувалося, приміщення «3-82» не могло бути окремим об’єктом цивільно-правових відносин, а тому не підлягало відчуженню.

З огляду на викладене вище вимоги позивачів про визнання незаконним та скасування рішення 40 сесії Хорольської міської ради п’ятого скликання №312 від 22.12.2008 року «Про продаж приміщення «82» житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол» є правомірними та підлягають до задоволення, оскільки ним грубо порушуються норми діючого законодавства та права позивачів і інших мешканців житлового будинку 36-а по вулиці Кременчуцькій в м. Хорол.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов’язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 205-210, 639 ЦК України правочин (договір) вчиняється в письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, якщо про це прямо зазначено у законодавстві.

Статтями 655, 657 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 215-216 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, як існують на момент відшкодування. Зазначені правові наслідки застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування правових наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена заінтересованою особою або застосована судом з власної ініціативи.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної ОСОБА_78 Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативи о-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Пунктом 7 зазначеної постанови передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

На підставі зібраних доказів та норм закону, судом встановлено, що договір купівлі- продажу від 03 лютого 2009 року частини житлової будівлі по вулиці Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол, укладений між Хорольською міською радою Полтавської області та ОСОБА_4, є недійсним, оскільки його зміст суперечить чинному законодавству, зокрема він вчинений особою, яка в силу положень закону, не мала права здійснювати відчуження предмету купівлі-продажу, при цьому відповідачем при продажі не дотримано положень закону, в частині визначення його цільового призначення, виділення об’єкту продажу в натурі, виготовлення на нього окремої технічної документації та оформлення права власності. Крім того, перевіркою відповідності предмету продажу зазначеного в договорі та в рішеннях міської ради, які надавали право на його відчудження встановлено суттєві розбіжності, які взагалі ставлять під сумнів укладений договір. В результаті зазначених дій грубо порушено право позивачів та всіх мешканців житлового будинку по вул. Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол на безоплатне отримання у спільну власність допоміжних приміщень будинку, що є гарантією держави на забезпечення належних і безпечних умов для їх проживання та експлуатації будинку. Причинами недотримання норм закону при прийнятті рішення про продаж оспорюваного нерухомого майна та при безпосередньому його купівлі-продажу, стало не дотримання Хорольської міської радою положень чинного законодавства, не правильне їх тлумачення, а в деяких випадках їх нехтування.

Таким чином в суду є всі підстави для визнання вказаного договору купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року частини житлової будівлі по вулиці Кременчуцькій, 36-а в м. Хорол недійсним, оскільки він був укладений без дотримання положень ст. 203 ЦК України, що призвело до грубих порушень норм закону та прав позивачів. Зважаючи на наявність причинного зв’язку між договором купівлі-продажу та подальшими діями і рішення відповідачів та інших відповідних органів, які є його наслідком, та не дивлячись на дотримання порядку їх вчинення /прийняття/, порушують права позивачів, останні необхідно визнати також недійсними.

Роблячи вказані вище висновки, суд одночасно надав оцінку положенням ст. 388 ЦК України, оскільки відповідачка ОСОБА_4 є добросовісним набувачем та придбала квартиру у порядку встановленому законом. На думку суду вказані норми закону в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки нерухоме майно ОСОБА_4 придбано не в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Зважаючи на вимоги наведених вище норм закону, суд вважає за необхідне одночасно вирішити питання про застосування передбачених законом наслідків визнання договору купівлі-продажу недійсним. Так, на думку суду, за вказаних обставин справи потерпілими в результаті визнання договору купівлі-продажу недійсним є позивачі, мешканці житлового будинку №36-а в м. Хорол, які є третіми особами по справі та відповідачка ОСОБА_4, яка понесла матеріальні затрати, у вигляді оплати вартості придбаного нерухомого майна в сумі 6691,16 грн. Оскільки зазначені обставини фактично сталися в результаті винних дій міської ради, та вказані вище кошти ОСОБА_4 були сплачені на їх користь, саме із Хорольської міської ради слід стягнути на користь ОСОБА_4 сплачені нею за частину нерухомого майна кошти в сумі 6691,16 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Зважаючи на викладене вище, суд, вважає за можливе задовольнити вимоги позивачів про стягнення на їх користь, пропорційно до заявлених вимог, із відповідачів, понесених судових витрат на оплату державного мита, витрат на ІТЗ розгляду справи та витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 202-203, 205- 210, 215-216, 316-318, 355, 368-369, 379-380, 382, 388, 393, 639, 655-657 ЦК України, Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду», «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку», рішенням Конституційного Суду України №4 рп/2004 від 02.03.2004 року, Пленумом Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Хорольської міської ради Полтавської області та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання незаконним і скасування рішень Хорольської міської ради Полтавської області задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення сорокової сесії п’ятого скликання Хорольської міської ради Полтавської області № 312 від 22.12.2008 року «Про продаж приміщення «82» житлового будинку по вул. Кременчуцька, 36а в м. Хоролі».

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 03 лютого 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Хорольського районного нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 366.

Стягнути із Хорольської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита кошти в сумі 50 грн. 41 коп., на оплату витрат з ІТЗ розгляду справи кошти в сумі 80 грн. та оплату витрат на правову допомогу кошти в сумі 1000 грн.

Стягнути із ОСОБА_4, мешканки м, Хорол АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок відшкодування витрат на оплату державного мита кошти в сумі 25 грн., на оплату витрат з ІТЗ розгляду справи кошти в сумі 40 грн. та оплату витрат на правову допомогу кошти в сумі 500 грн.

Стягнути із Хорольської міської ради Полтавської області на користь ОСОБА_4 кошти в сумі 6691,16 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення, або в порядку передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Головуючий: