донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
31.01.2007 р. справа №38/400а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
При секретарі: Жильцовій О.В.
За участю представників сторін:
від позивача –Кайдан О.В. –довіреність від 26.10.2006р. № 7141
від відповідача –Рум’янцева І.І. –головний спеціаліст-юрисконсульт юридичного відділу, довіреність № 742 від 29.01.2007р., Бойко О.В. –головний спеціаліст, довіреність № 736/06 від 29.01.07р.
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ
на постанову
господарського суду Донецької області
від 23.11.2006р.
по справі № 38/400а (суддя Радіонова О.О.)
за позовом дочірнього підприємства “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ
до відповідача –Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську
про визнання недійсними вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську від 07.06.2006р. № Ю-310 про сплату боргу зі страхових внесків у розмірі 21 877 грн. 44 коп.; рішення № 622 від 26.06.2006р. про застосування штрафних санкцій за донараховані органом Пенсійного фонду України суми своєчасно не відрахованих та не сплачених страхових внесків у розмірі 15 620 грн. 70 коп.
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ звернулось з позовом про визнання недійсними вимоги Управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську від 07.06.2006р. № Ю-310 про сплату боргу зі страхових внесків у розмірі 21 877 грн. 44 коп.; рішення № 622 від 26.06.2006р. про застосування штрафних санкцій за донараховані органом Пенсійного фонду України суми своєчасно не відрахованих та не сплачених страхових внесків у розмірі 15 620 грн. 70 коп.
Постановою від 23.11.2006р. по справі № 38/400а (суддя Радіонова О.О.) господарський суд Донецької області відмовив у задоволенні позовних вимог у зв’язку з безпідставністю.
Постанова суду мотивована тим, що підприємство позивача не нарахувало та не сплачувало страхові внески у розмірі 32% на фонд оплати праці у спірний період (акт № 69 від 07.06.2006р.).
Відповідно до ст. 71 КАС України відповідач довів, що рішення № 622 від 26.06.2006р. про застосування штрафних санкцій за донараховані органом ПФУ суми своєчасно не відрахованих та не сплачених страхових внесків у розмірі 15 620 грн. 70 коп. прийняте ним обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного акту; на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач помилково вважає, що оскільки він не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, то Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не встановлює для нього ставку внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тому що він є страхувальником у розумінні ст. 14 вищевказаного Закону, порушення встановлені за період з 01.04.2005р. по 18.05.2006р., що підтверджено актом перевірки від 07.06.2006р. № 69, а страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Оскаржуючи постанову суду, позивач просить її скасувати та задовольнити його позовні вимоги, оскільки висновок суду про те, що заміна сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування сплатою єдиного податку є пільгою, не знаходить свого підтвердження. Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” прийнятий відповідно до розділу ХV “Перехідних положень” Конституції України.
Жодна з норм Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, на які послався суд в обґрунтування прийнятої постанови не встановлює розміру страхового внеску. Висновок суду про те, що розмір страхових внесків дорівнює 32% безпідставний.
Платник єдиного податку не є платником збору, оскільки його сплату замінено сплатою єдиного податку, тому Закон України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” не визначає розміру збору для осіб, які не є його платниками.
Позивачем не оспорюється той факт, що він є страховиком та обов’язок сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, але такий обов’язок може бути виконаний лише тоді, коли розмір страхових внесків для суб’єктів малого підприємництва –юридичних осіб – платників єдиного податку буде встановлений Верховною Радою України. До цього часу дії по донарахуванню та стягненню таких сум не відповідають діючому законодавству.
Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування є податковим платежем згідно п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, віднесений до загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), на які поширюються норми податкового законодавства, в тому числі і норми Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, а платники єдиного податку не є платниками збору, про що прямо зазначено у п. 6 Указу.
Вищевказаний Указ не суперечить положенням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тому згідно п. 15 р. 15 цього Закону підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Управління ПФУ в м. Краматорську проти апеляційної скарги заперечує, оскільки позивачем вимога про сплату боргу від 07.06.2006р. № Ю-310 на суму 21 877 грн. 44 коп. до Управління не оскаржена у встановлений законодавством термін, тому вважається узгодженою згідно п.5.3 Порядку розгляду органами ПФУ скарг на рішення про накладання штрафів, нарахування пені та заяв страхувальників при узгодженні ними вимоги про сплату недоїмки із сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
Рішення начальника УПФУ в м. Краматорську № 622 від 26.06.2006р. про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків на загальну суму 15 620 грн. 70 коп. оскаржено позивачем у встановленому порядку.
Відповідно до п.1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески до набрання чинності законом про спрямування їх частини до Накопичувального фонду сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом та в розмірах, передбачених Законом України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”.
Згідно ст. 1 Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” позивач є платником відповідного збору.
Таким чином, посилання ДП “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ на те, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не визначає коло осіб, які є платниками внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та їх розмір є юридично неспроможним.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.
Дочірнє підприємство “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ згідно ст. ст. 14 та 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 є платником страхових внесків і зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Краматорську за № 05-31-04-4474, що підтверджено повідомленням № 5212/5 від 12.02.2002р.
Відповідно до свідоцтв № 238 від 14.02.2002р., № 355 від 01.01.2004р., № 336 від 01.01.2005р., № 219 від 01.01.2006р. позивач є суб’єктом підприємницької діяльності –юридичною особою, платником єдиного податку за ставкою 10 %.
На підставі заяви позивача про ліквідацію підприємства, УПФУ в м.Краматорськ видано розпорядження № 113 від 18.05.2006р. про проведення позапланової документальної перевірки згідно заяви на закриття щодо правильності і повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків.
З 18.05.2006р. по 07.06.2006р. відповідачем проведена позапланова документальна перевірка ДП “Прогрес плюс” АТЗТ “Торг сервіс”, про що складено акт № 69 від 07.06.2006р. та донараховано страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005р. по 31.12.2004р. в розмірі 32 119 грн. 03 коп. та за період з 01.04.2005р. по 18.05.2006р. за ставками 32,3 %, 4% на загальну суму 27 323 грн. 99 коп.; направлено позивачу вимогу № Ю-310 від 07.06.2006р. про сплату цього боргу.
За наслідками перевірки винесено рішення № 622 від 26.06.2006р. про застосування фінансових санкцій в розмірі 15 620 грн. 70 коп. за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків.
Статтями 17, 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що позивач зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, яким є календарний місяць.
Згідно ч. 2 ст. 106 вищеназваного Закону, суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст.20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка).
Порядок стягнення заборгованості за страховими внесками (згідно ст.ст. 1,5 цього Закону) визначається виключно Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058 та поширюється на суми боргу за страховими внесками, що виник як до, так і після 1 січня 2004 року.
Позивач не подав суду доказів здійснення ним заходів вказаних у абз. 8 ч. 3 ст. 106 вищевказаного Закону, у т. ч. не подав доказів оплати недоїмки відповідачу, проти розміру заборгованості не заперечує.
Судова колегія відповідно до ст. 195 КАС України переглядає постанову суду в межах апеляційної скарги.
Твердження скаржника про те, що на нього, як платника єдиного податку, не поширюються норми Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, у зв’язку з чим він не повинен сплачувати страхові внески не приймається судовою колегією до уваги, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 5 вищевказаного Закону регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом першим ст. 11 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством.
Згідно п. 1 ст. 14 Закону страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону є платниками страхових внесків та зобов'язані на підставі пункту 6 частини 2 статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Посилання скаржника на те, що збір на обов’язкове державне пенсійне страхування є податковим платежем згідно п. 17 ч. 1 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”, спростовується змістом статті 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” відповідно до якої страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Як вбачається зі змісту статті 18 звільнення від сплати страхових внесків є пільгою, про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, а твердження скаржника про безпідставність такого висновку є помилковим.
Ставки, механізм справляння та пільги щодо сплати збору на загальноообов'язкове державне пенсійне страхування встановлені Законом “Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яким разом із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не встановлено такої пільги, як звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для суб'єктів підприємницької діяльності, котрі перейшли на спрощену систему оподаткування.
Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Отже, обов’язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку як суб’єкта підприємницької діяльності.
Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” регулює питання оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Згідно з вимогами статті 15 Прикінцевих положень Закону “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що норми зазначеного Указу про звільнення суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний додаток, від збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування суперечать Закону та не підлягають застосуванню.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 167, ст. 195, п. 1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -
У Х В А Л И В:
Постанову господарського суду Донецької області від 23.11.2006р. по справі № 38/400а залишити без змін, а апеляційну скаргу дочірнього підприємства “Прогрес плюс” акціонерного товариства закритого типу “Торгсервіс” м. Краматорськ - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.
Ухвала складена в повному обсязі 02.02.2007 року.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС