Рубіжанський міський суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2011 2-508/11

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого - судді Новікова О.І.

при секретарі –Прудовій О.О..

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Рубіжне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дії (правочину) недійсним та зобов,язання вчинити певні дії -

встановив:

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що 30.08.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № DN87AR03110113 за цільовим призначенням на придбання автомобілю ( споживчий кредит).

24 березня 2010 року позивач звернулась до банку з проханням надати випмски по її кредитному рахунку та довідку про суму її заборгованості, але листом від 14 березня 2010 року відповідач відмовив їй в наданні такої інформації, посилаючись, що це для позивача є банківська таємниця.

У 2011 році відповідач звернувся до неї з позовом в якому надав розрахунок заборгованості і звідки вона дізналася про порушення її прав банком при визначенні розміру її зобов,язань зі сплати кредиту, процентів та комісії. Позов банку до неї було залишено без розгляду.

Так за кредитним договором банк надав кредитні кошти в сумі 50501 грн. на умовах з повернення, встановлених в розділі 7 договору, згідно якого в її зобов,язання входить, зокрема: а) сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; б) щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми наданого кредиту на придбання автомобілю.

Виходячи із встановленого у пункті 7.1 кредитного договору розміру відсотків за користування кредитом-0,75% на місяць, то річний розмір процентів за користування кредитом складає 9%.

Із наданого банку розрахунку вбачається, що банк нарахував проценти на залишок заборгованості за кредитом у розмірі 9% річних до січня 2009 року включно, а з 01 лютого 2009 року банком розрахунок процентів провадится із 21% річних.

Відповідно до пункту 2.3.1. договору банк має право в односторонньому порядку збілюшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон,юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміни курсу долара США до гривні більш ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань в страховий ( резервний) фонд або зміни середньовзвішеній ставки по кредитам банків України у відповідній валюті.

Таким чином, пунктом 2.3.1. договору, банк обумовив своє право на вчинення одностороннього правочину з підвищення процентної ставки.

При цьому, згідно з цією умовою договору ( пунктом 2.3.1.), банк направляє позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки на протязі 7 календарних днів з дати вступу у симлу зміненої процентної ставки.

Відповідно до частини 4 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, у договору про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчитм кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

10 січня 2009 року набрав чиності Закон України " Про внесення змін до деяких зак5оноджпавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в одностороньому порядку", яким доповнено Цивільний кодекс України статтею 1056-1. "Проценти за кредитним договором", де визначено, що:

Позивач вважає, що дії банку суперечать умовам договору і спрямовані на порушення її прав, у зв,язку з чим позивач просить визнати дії (правочин) ПАТ КБ "ПриватБанк" з підвищення відсоткової ставки з 9% до 21% річних з 01 лютого 2009 року за кредитним договором №DN87AR03110113 недійсним, та зобов,язати відповідача перерахувати платежі здійсненні позивачем ОСОБА_1, на погашення кредиту та відсотків з урахуванням 9% процентів за користування кредитом і віднести переплату процентів на погашення кредитних коштів, відповідно до часу внесення нею платежів.

В судове засідання представник позивача надав заяву в якій позовні вимоги підтримує та просить справу розглянути без участі представника позивача та позивача..

Представник відповідач у судове засідання не з'явилась, про день слухання справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не повідомила, про наслідки неявки була попереджена, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутність та ухвалити рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши й оцінивши надані письмові докази по справі в їх сукупності вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Судом встановлено, 30.08.2007 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір № DN87AR03110113 за цільовим призначенням на придбання автомобілю ( споживчий кредит).

24 березня 2010 року позивач звернулась до банку з проханням надати випмски по її кредитному рахунку та довідку про суму її заборгованості, але листом від 14 березня 2010 року відповідач відмовив їй в наданні такої інформації, посилаючись, що це для позивача є банківська таємниця.

У 2011 році відповідач звернувся до неї з позовом в якому надав розрахунок заборгованості і звідки вона дізналася про порушення її прав банком при визначенні розміру її зобов,язань зі сплати кредиту, процентів та комісії. Позов банку до неї було залишено без розгляду.

Так за кредитним договором банк надав кредитні кошти в сумі 50501 грн. на умовах з повернення, встановлених в розділі 7 договору, згідно якого в її зобов,язання входить, зокрема: а) сплата відсотків за користування кредитом у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; б) щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми наданого кредиту на придбання автомобілю.

Виходячи із встановленого у пункті 7.1 кредитного договору розміру відсотків за користування кредитом-0,75% на місяць, то річний розмір процентів за користування кредитом складає 9%.

Із наданого банку розрахунку вбачається, що банк нарахував проценти на залишок заборгованості за кредитом у розмірі 9% річних до січня 2009 року включно, а з 01 лютого 2009 року банком розрахунок процентів провадится із 21% річних.

Відповідно до пункту 2.3.1. договору банк має право в односторонньому порядку збілюшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон,юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміни курсу долара США до гривні більш ніж на 10% в порівнянні з курсом долару США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміни облікової ставки НБУ, зміни розміру відрахувань в страховий ( резервний) фонд або зміни середньовзвішеній ставки по кредитам банків України у відповідній валюті.

Таким чином, пунктом 2.3.1. договору, банк обумовив своє право на вчинення одностороннього правочину з підвищення процентної ставки.

При цьому, згідно з цією умовою договору ( пунктом 2.3.1.), банк направляє позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки на протязі 7 календарних днів з дати вступу у силу зміненої процентної ставки.

Дії з підвищення банком розміру процентів за користування кредитом суперечить вимогам діючого законодавства та умовам договору з огляду на наступне:

Відповідно до частини 4 статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Навпаки у зазначеній умові пункту 2.3.1. договору щодо повідомлення про зміну процентної ставки, банк не тільки не повідомив про таку зміну відсоткової ставки, а навіть на запит відповідача від 24 березня 2010року про надання виписки по кредитному рахунку позивача та довідки про суму заборгованості листом від 14 березня 2010року відмовив позивачу в наданні такої інформації, посилаючись, що це для неї є банківська таємниця.

Таким чином, зміна банком відсоткової ставки, за відсутністю повідомлення про це, є недійсною в силу вимог закону (тобто правочин вчинений банком на підставі пункту 2.3.1 договору з підвищення відсоткової ставки до 21% являється нікчемним в силу прямого припису Закону ).

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім зазначеного, 10 січня 2009року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”, яким доповнено Цивільний кодекс України Статтею 1056-1. “Проценти за кредитним договором”, де визначено, що:

1. Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, зважаючи на закріплений частиною 1 статті 58 Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, - всі рішення банку у будь-якій формі щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку після 10 січня 2009 року є неправомірними і з огляду на рішення Конституційного суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 “У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини І статті 58 Конституції України .

Таким чином, зміна відсоткової ставки з 9%річних на 21%річних здійснено банком після 28 січня 2009року всупереч імперативним вимогам встановленим статтею 1056-1 ЦК України, що підтверджується розрахунком заборгованості ,і що є підставою для визнання вчинення таких дій банку неправомірними з огляду на приписи частини 3 статті 215 ЦК України щодо нікчемності такої умови на підставах встановлених законом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості підвищення процентів до 21% відбулось з 1 лютого 2009року, без повідомлення про таку зміну.

Відповідно до пункту 7.1. (абз.1) кредитні кошти надаються на строк з 30 серпня 2007року по 29 серпня 2014року (повних 7років (84 місяці).

Відповідно до пункту 7.1.кредитного договору періодом сплати вважати період з “24”по “28”число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється у наступному порядку:

щомісяця починаючи через місяць в період сплати позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 1068,23грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам та винагороди.

Наслідком зміни відсоткової ставки за кредит до 21 % повинно тягнути за собою зміну умов, встановлених в пункті 7.1.1. договору (порядок оплати кредиту та процентів), оскільки щомісячний платіж встановлений у твердій сумі, а розподіл коштів, який здійснює сам банк, з суми встановленого щомісячного платежу 1068,23грн. на погашення процентів на поточну суму кредиту і безпосередньо погашення кредиту, з урахування твердої ставки комісії, повинен змінюватись за розміром і тягне за собою не передбачені договором зміни або щодо строку договору або щодо необхідності збільшення суми щомісячного платежу.

Домовленості між сторонами про односторонні зміни умов, встановлених пунктом 7.1., договором не передбачено, і при його виконанні зміни до договору, укладеного в письмовій формі, не вносились.

Згідно з частиною З статті 653 ЦК України, у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни і, відповідно до статті 654 ЦК України, зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір. Тобто, як і Кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, так і зміни до нього вчиняються у письмовій формі, причому недодержання письмової форми як наслідок встановлює нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю.

Односторонні зміни процентної ставки порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє позичальника того, на що він розраховував при укладенні договору.

Це викликано тим, що в момент вчинення правочину недодержані вимоги встановлені частиною 1 статті 638 ЦК України в зв’язку з порушенням банком вимог встановлених Цивільним кодексом України (статті 1048-1052, 1054), Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, прийнятих до них Національним банком України свої нормативних актів, щодо необхідності досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, зокрема, сума і строк кредиту; умови і порядок погашення; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору.

За таких обставин позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дії (правочину) недійсним та зобов,язання вчинити певні дії підлягає задоволеню.

Відповідності до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати у виді судового збору в сумі 8 грн.50 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,209,212 - 215 ЦПК України, Законом України "Про захист прав споживачів", постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про визнання дії (правочину) недійсним та зобов,язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати дії (правочин) Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" з підвищення відсоткової ставки з 9% до 21% річних з 01 лютого 2009 року за кредитним договором DN87AR03110113 недійсним. .

Зобов,язати Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" перерахувати платежі здійснені ОСОБА_1, на погашенння кредитьу та відсотків з урахуванням 9% процентів за користування кредитом і віднести переплату процентів на погашення кредитних коштів, відповідно до часу внесення ОСОБА_1 платежів.

Заочне рішення може бути переглянуте Рубіжанським міським судом Луганської області за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міській суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Новіков О.І.