№-2-223\09
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2009 року м.Маріуполь
Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого - судді Дзюба М.В.
при секретарі - Петрухіной Т.Л..
з участю представника позивача Турченка Є.І.
відповідачаОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» до ОСОБА_1 про витребування майна
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із позовом, якому просив зобов'язатиОСОБА_1 звільнити займану ним квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та виписатися із зазначеної квартири.
В суді позивач заявою від 28.01.2009 року змінив позовні вимоги, просив суд витребувати уОСОБА_1 чотирьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його виселення та зняття з реєстрації.
В судовому засіданні представник позивача Турченко Є.І. позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити та витребувати у відповідача чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 шляхом його виселення та зняття з реєстрації. В обґрунтування зазначив, що спірну квартиру ОП «АМП» придбало 22.11.1996 року у НВП «Войс» за біржовим контрактом №11680. В теперішній час постановою господарського суду від 03.11.2004 року ОП «АМП» визнано банкрутом та відкрита ліквідаційна процедура. Спірна квартира була включена до інвентаризаційної відомості та увійшла до ліквідаційної маси . Відповідач мешкає в цій квартирі на підставі договору найму від 10.02.1997 року, ордер на вселення в квартиру йому не видавався. Зазначений договір житлового найму припинив дію у зв'язку із розірванням трудового договору з 11.06.2001року. Оскільки добровільно звільнити квартиру відповідач відмовляється, позивач вимушений звернутись до суду.
Відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, зазначивши, що він майже 20 років працював в системі пароплавства та біля 13 років в АМП. Квартиру йому було виділено в 1997 році та він уклав з ОП «АМП» договір житлового найму. Весь час мешкання в квартирі він справно та своєчасно сплачував всі платежі та утримував майно в належному стані. Просив у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача ОСОБА_2 також проти позову заперечувала, посилаючись в обґрунтування заперечень на те, що правовідносини між сторонами виникли в 1997 році, тобто під час дії ЦК УПСР 1963 року, тому посилання позивача на вимоги ЦК України 2003 року є необґрунтованими. Укладений із ОСОБА_1 договір житлового найму є безстроковим та він виконує всі покладені на нього цим договором обов'язки, іншого житла він не має. Позивач не навів підстав для виселення відповідача, а відповідно до ст..47 Конституції України ніхто не може бути виселений з житла не інакше ніж на підставах та в порядку, встановленому законом. Тому позов задоволенню не підлягає.
Вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 з 13.08.1997 року мешкає та зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві колективної власності ОП «Азовське морське пароплавство» (а.с.10, 27)..
10.02.1997 року між ОП «АМП» та ОСОБА_1 укладено безстроковий договір житлового найму, відповідно до якого ОСОБА_1 надано в тимчасове користування для проживання його та членів його родини житлове приміщення у вигляді чотирьохкімнатної квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст..9 Житлового Кодексу ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений в праві користуватись ним інакше як з підстав і в порядку, передбаченому законом.
Окрім того, питання виселення громадян із займаних ними жилих приміщень регулюються нормами Житлового кодексу України.
За умовами ст..109 ЦК України виселення із займаного жилого приміщення допускається лише з підстав, встановлених законом.
Права та обов'язки сторін за договором найму жилого приміщення регулюються нормами житлового, а не цивільного законодавства.
Відповідно до ст..108 Житлового кодексу України договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду може бути розірвано на вимогу наймодавця лише з підстав, установлених законом, і тільки в судовому порядку, крім випадків виселення з будинків, що загрожують обвалом.
В обґрунтування позову позивач посилався на ст..ст. 317, 325 ЦК України 2003 року, який набув чинності з 01.01.2004 року, однак суд не може з цим погодитись, оскільки в даному випадку відмова відповідача виселитись із спірної квартири не є порушенням права власності позивача на це майно, тому як в даному випадку йдеться не про встановлення обмежень власнику розпоряджатись своїм майном, а про виконання зобов'язань, котрі виникли внаслідок розпорядження власником своїм майном. При цьому, визначивши як спосіб захисту свого права власності, виселення відповідача та зняття його з реєстрації, позивач передбачених нормами житлового законодавства підстав для цього не навів. До того ж, застосування в даному випадку виселення без надання іншого житла та зняття реєстрації відповідача призведе до порушення його прав, гарантованих ст..47 Конституції України та діючим законодавством.
Таким чином, перевіривши всі доводи позивача та доводи заперечень відповідачів, суд не вбачає передбачених законом підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.108, 109 ЖК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.05.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст..ст.10, 58-60, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову Орендного підприємства «Азовське морське пароплавство» до ОСОБА_1 про витребування чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, шляхом виселення та зняття з реєстрації - відмовити.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Донецької області в м.Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10денний строк з моменту його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги протягом 20 днів, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.
СУДДЯ