№2-2387 /08

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

09 грудня 2008 року                                                                              м.Маріуполь                  

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

                           головуючого - судді  Дзюби М.В.

                           при секретарі  -  Горіной Г.М.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення особистого житлового сервітуту,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась до суду із позовом, в якому просила  встановити їй особистий довічний житловий сервітут на жилий будинок АДРЕСА_1, визначивши його зміст шляхом виділення їй в користування жилої кімнати літ.1-7 та залишення в загальному користуванні сіней літ.а2, в яких розташовані кухня, ванна, туалет, а також входу в будинок через сіни літ.а2.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила суд встановити позивачці ОСОБА_3 особистий довічний житловий сервітут на жилий будинок АДРЕСА_1, визначивши його зміст шляхом виділення їй в користування жилої кімнати літ.1-7 та залишення в загальному користуванні сіней літ.а2, в яких розташовані кухня, ванна, туалет, а також входу в будинок через сіни літ.а2. В обґрунтування позову зазначила, що відповідач після розірвання шлюбу намагається позбавити позивачку права користування жилим приміщенням. Однак задовольнити свої особисті житлові потреби іншим чином , ніж встановленням сервітуту, вона не має. В цьому будинку вона прожила майже 35 років, іншого житла не має взагалі, та виходячи з пенсійного віку та майнового стану, можливості забезпечити себе іншим житлом в неї не має.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував, зазначивши, що будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності на підставі свідоцтва про спадщину. Вважав, що позивачка після розірвання шлюбу з ним не має права користуватись його житлом.

Суд, вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов в повному обсязі з наступних підстав.

Будинок АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить відповідачу ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданим 19.04.1994 року Другою державною Маріупольською нотаріальною конторою  (а.с.13)

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 1974 року, рішенням суду в вересні 2008 року їй шлюб розірвано.

Позивачка ОСОБА_3 в спірному будинку зареєстрована спочатку тимчасово з 06.01.1975 року, а потім постійно з 15.08.1975 року по теперішній час, що підтверджується записами в домовій книзі (а.с.11-12).

Відповідно до ст..156 Житлового кодексу України члени сім'ї власника житлового будинку, які проживають разом з ним в будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.  Припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

За ст..401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений щодо  земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітуту) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За ч.3 ст.402 ЦК України у разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Як встановлено судом, позивачка після вступу у шлюб в 1974 році переїхала в м.Маріуполь та з 1975 року зареєстрована і постійно мешкала в будинку АДРЕСА_1.

На теперішній час шлюб між позивачкою та відповідачем розірваний та відповідач вимагає виселення позивачки з будинку, що суперечить положенням ст..156 ЖК України.

Факт того, що задовольнити свої особисті житлові потреби іншим способом, ніж встановленням сервітуту, позивачка ОСОБА_3не має можливості, підтверджується як поясненнями сторін в судовому засіданні, так і поясненнями свідків   ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6,  які підтвердили факт постійного проживання ОСОБА_3 в будинку, відсутності в неї  іншого житла та можливості його придбати, а також факт того, що відповідач намагався позбавити позивачку права користування житлом.

Відповідно до ст..405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

На теперішній час позивачка мешкає в будинку та займає лише одну з чотирьох кімнат - кімнату 1-4 площею 9,05 кв.м.. Відповідачем в суді цей факт не заперечувався.

Таким чином, дослідивши всі обставини справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та вважає можливим встановити позивачці ОСОБА_3 особистий довічний житловий сервітут у вигляді виділення їй в користування жилої кімнати літ.1-7 та залишення в загальному користуванні сіней літ.а2, в яких розташовані кухня, ванна, туалет, а також входу в будинок через сіни літ.а2.

Прийшовши до висновку щодо  задоволення позову, суд відповідно до ст..88 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати - сплачене держмито в сумі 8,5 гривень та збір за ІТО 7,5 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.3, 10, 57, 212-215 ЦПК України, ст..ст.361, 364 ЦК України, суд -       

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Встановити ОСОБА_3 особистий довічний житловий сервітут на жилий будинок АДРЕСА_1 шляхом виділення їй в користування для особистого проживання жилої кімнати літ.1-7 та залишення в загальному користуванні сіней літ.а2, в яких розташовані кухня, ванна, туалет, а також входу в будинок через сіни літ.а2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат 16 гривень.

На рішення може бути подано апеляцію  до Апеляційного суду Донецької області в місті Маріуполі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення, з подальшою подачею апеляційної скарги у двадцятиденний строк, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 ЦПК України.

СУДДЯ