Справа № 2-822/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2011 року Кіровський районний суд міста Кіровограда в складі:

головуючого судді                                Завгороднього Є.В.

при секретарі судового засідання           Зайцевій Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за позовом комунального підприємства “Комунальник - 96” до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов’язків, судових витрат,

В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 5049 грн. 50 коп., завдану ОСОБА_2 під час виконання нею трудових обов’язків.

          Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач з 19 жовтня 2006 року на підставі наказу начальника Комунального підприємства “Комунальник – 96” № 79-к від 19 довтня 2006 року працює сторожем КП “Комунальник – 96”, який знаходиться в місті Кіровограді по вул. Металургів 25а. 20 жовтня 2006 року між позивачем і відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. 12 червня 2009 року відповідачка заступила на чергування автостоянки з 17 години 12.06.2009 р. до 08 години ранку 13.06.2009 року.

          12.06.2009 р. громадянином ОСОБА_3 було передано на зберігання на автостоянку КП “Комунальник – 96” скутер ТН500Т-В ВТ4С 171022320, який був таємно викрадений з автостоянки в ніч на 13.06.2009 р. невідомою особою. Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.11.2009 р. з КП “Комунальник – 96”, стягнуто на користь ОСОБА_3 5049, 50 грн. матеріальної та моральної шкоди. Добровільно відшкодувати завдану позивачу шкоду відповідачка відмовилась, а тому спричинену шкоду слід стягнути у примусовому порядку.

Представник позивача не з»явився, інформувався, причини неявки не повідомив, його неявка визнана неповажною.

Відповідач, представник відповідача надали письмові заперечення, згідно яких 12 червня 2009 року ОСОБА_1 заступила на чергування з 17 години 12.06.2009 р. до 08 години ранку 13.06.2009 року і в ніч на 13.06.2009 р. з автостоянки було викрадено скутер, який належав ОСОБА_3 Цієї ж ночі, відповідач повідомив посадових осіб КП “Комунальник – 96” та вжив заходів щодо розшуку скутера. Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з нею укладався як з охоронцем-касиром щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей, що належать лише КП “Комунальник – 96”. Крім того, зазначають, що позивач пропустив строки для звернення до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди, оскільки шкода була спричинена підприємству 13.06.2009 р., а позов було подано 28.07.2010 р.

З»ясовані наступні факти і відповідні їм правовідносини :

          19 жовтня 2006 року, на підставі наказу начальника Комунального підприємства “Комунальник – 96” № 79-к від 19 жовтня 2006 року ОСОБА_2 працює сторожем КП “Комунальник – 96”, по вул. Металургів 25а в місті Кіровограді. Тобто, відповідач перебуває з позивачем у трудових правовідносинах.

20 жовтня 2006 року між позивачем і відповідачем був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. згідно якого відповідач взяла на себе відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству.

          В ніч на 13 червня 2009 року з автостоянки Комунального підприємства “Комунальник – 96” було викрадено скутер невідомою особою, що підтверджується копією постанови про порушення кримінальної справи від 19.06.2009 р.

Відповідно до п.1 Договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.10.2006 р., укладеного між Комунальним підприємством “Комунальник – 96” та ОСОБА_1, працівник, що займає посаду охоронця або виконує роботу охоронця-касира, безпосередньо пов’язану з матеріальними цінностями і грошовими коштами бере на себе відповідальність за забезпечення зберігання довірених йому підприємством (установою, організацією) матеріальних цінностей та зобов’язується: дбайливо ставитися до переданих йому для зберігання або іншої мети матеріальних цінностей підприємства (установи, організації) і вживати заходів для відвернення шкоди;своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства, установи, організації про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей;вести облік, складати і надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух і залишки довірених йому матеріальних цінностей;брати участь у інвентаризації довірених йому цінностей.

          Частина 1 ст. 130 КЗпП України зазначає, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення на них трудових обов’язків. Так, позивач не надав доказів, що таємне викрадення стало можливим внаслідок саме невиконання відповідачем, покладених на неї посадових обов’язків передбачених п. 1 Договору. Крім того, п.3 Договору зазначає, що працівник не несе матеріальної відповідальності, якщо шкода заподіяна не з його провини. Таким чином відсутній прямий причинний зв»язок між правомірною поведінкою охоронця, злочинними діями невстановленої особи і розміром заподіяної шкоди.

Згідно ст. 134 КЗпПУ, працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, якщо між працівником і роботодавцем укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно до ст. 135-1 КЗпПУ, письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Правовідносини що виникли між КП “Комунальник – 96” та ОСОБА_3, регулювались договором схову, за умовами якого власник майна передав на зберігання КП “Комунальник – 96” скутер ТН500Т-В ВТ4С 171022320.

За договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.10.2006 р., укладений між комунальним підприємством “Комунальник – 96” та ОСОБА_1, передбачена повна відповідальність працівника за забезпечення зберігання переданих йому цінностей виключно від підприємства, а не від поклажодавця. Таким чином, договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.10.2006 р. не містить передумов, за яких на охоронця покладається повна матеріальна відповідальності за схов транспортних засобів.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі.

          В справі відсутні будь-які документи, що підтверджують відповідальність відповідачки за договором зберігання автотранспортних засобів.

          Також підлягає задоволенню і заява відповідача про застосування строку звернення до суду в порядку ст. 233 ч. 2 та 3 КЗпПУ, якою передбачено, що для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Оскільки ОСОБА_1 13.06.2009року повідомила підприємство про злочин, з цієї дати починається обрахунок річного строку звернення із позовом до суду. Позовна заява була подана до суду вже після спливу річного строку-28.07.2010 року. Заяв про поновлення строку не заявлено, тому у позові слід відмовити і по цій підставі.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 130 ч.1, 134, 135-1, 233 ч.2, 3 КЗпПУ, ст.. 977 ч.1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58, 59, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

          Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовних вимог комунального підприємства “Комунальник – 96” про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди, завданої під час виконання нею трудових обов’язків, судових витрат.

          Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда

ОСОБА_4