Справа № 2-826/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2011 року Кіровський районний суд м.Кіровограда

          в складі: головуючого судді- Бершадської О.В.

                     при секретарі- Матірна Н.А.

          за участю адвоката- Кучмар С.В.

ОСОБА_1

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 , третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору відділ у справах громадянства , еміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського ВМ УМВС України в Кіровоградській області про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням ,-

ВСТАНОВИВ:

           У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом, яким просить визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4 , н/л ОСОБА_5, н/л ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням: квартири № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38; усунути йому ОСОБА_2 перешкоди в користуванні житловим приміщенням- квартири № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38, шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 .

Зазначає, що житлове приміщення - квартира № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38 належить йому на праві власності з 1995 року. Відповідачам ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були подружжям, та не мали на той момент свого житла, він тимчасово дозволив проживати у його квартирі та дав згоду на їх реєстрацію в ній. З вересня 2005 року відповідачі припинили шлюбні стосунки , їх сім»я розпалась, при цьому відповідачка ОСОБА_4 добровільно забрала всі свої речі, неповнолітніх дітей та виїхала на нове місце проживання , створивши нову сім»ю, проте з реєстрації в його квартирі не знялась . Відповідач ОСОБА_3, який є його сином, також не проживає у його квартирі . Вважає, що оскільки відповідачі та їх діти більше 5 років в його квартирі не проживають , а тільки залишаються зареєстрованими , при цьому участі в утриманні якої не приймають, комунальні платежі та інші витрати на утримання житла не несуть, що покладає на нього (позивача)додаткові фінансові витрати та негативно впливає на його фінансовий стан, а всі звернення добровільно знятись з реєстрації залишились проігноровані з незрозумілих причин , в зв»язку з чим порушуються його (позивача) права , як власника, квартири , що перешкоджає йому в користуванні та розпорядженні його власністю, а відтак, відповідачі не проживаючи в квартирі більше року втратили своє право на користування даним житловим приміщенням відповідно до вимог ст. ст. 391, 405 ЦК України.

          В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, на їх обгрунтування послались на обставини, які викладені у позовній заяві та додатково пояснили , що з пропозицією укласти договір найму житла після припинення шлюбних відносин сина та невістки, остання до нього не зверталась; на даний час відповідачка ОСОБА_4 є чужою для нього людиною і жодних намірів щодо укладення з нею договору найму житла він не має, бажає розпорядитись своєю власністю , оскільки необхідні кошти йому на операцію; перешкоди у користуванні житловим приміщенням з його сторони з 2005 року відповідачам не чинились, вони добровільно виїхали з його квартири.

          Відповідачка ОСОБА_4Г.( яка одночасно є законним представником неповнолітніх) , її представник в суді позовні вимоги не визнав в повному обсязі , просив у їх задоволенні відмовити, оскільки вони є безпідставними та необгрунтованими.

          Відповідач ОСОБА_3 в суді позов визнав, заперечень не подав, підтвердив той факт, що дійсно з 2005 року в квартирі вони не проживають.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ у справах громадянства , еміграції та реєстрації фізичних осіб Кіровського ВМ УМВС України в Кіровоградській області в судове засідання не з»явилась, повідомлялась , надала заяву про розгляд справи у їх відсутності .

          Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно статті 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів , що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

          Встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником квартири № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38. Зазначене підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 07.06.1995 року , реєстр за №2011 ( а.с. 5-6).

          Згідно виписки з будинкової книги в квартирі , яка належить позивачу є зареєстрованими - відповідачі ( а.с. 8). Згідно актів від 20.12.2008 року, 01.11.2007 року, 28.07.2010 року , які складено мешканцями будинку №38, що по вулиці Г.Сталінграда , завідуючою та підписи яких підтверджені начальником КРЕП №10, відповідачі не проживають у вказаній вище квартирі з вересня 2005 року , їх особисті речі та речі дітей в ній відсутні ( а.с. 11-13).           

В судовому засіданні з»ясовано, що позивач після придбання квартири тимчасово дозволив в ній проживати відповідачам , проте коли в 2005 році шлюбні стосунки між його сином та невісткою припинились вони добровільно виїхали з його квартири та проживають з іншими сім»ями, однак з реєстрації не знялись. Речі в квартирі відповідачів та дитячі відсутні. Зазначене було підтверджено в судовому засіданні поясненнями свідків зі сторони позивача, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які і підписували акти щодо непроживання в спірній квартирі відповідачів.

Вказане не було спростовано стороною відповідача, а також не надано доказів того, що зі сторони позивача чинились їм перешкоди користування квартирою.

Відповідно до ст. 156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

          Тако, було з»ясовано, що відповідачі разом зі своїми дітьми не набули самостійного права на житло з підстав передбачених законом, оскільки відповідачами суду не надано будь-яких доказів того, що позивачем з ними укладалися договори найму, оренди чи відбулося їх вселення як членів сім»ї (ст.ст. 61, 64 ЖК України, ст. 810 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ст. 391 цього ж Кодексу , власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном .

          Конституцією (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07. 1997 року відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України.

          Об»єктом власності особи може бути , зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира ( ст. 379, 382 ЦК України).

Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК та ст. 150 ЖК, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в право власника можливе лише з підстав, передбачених законом. Згідно із ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру , користуються ним(нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд продавати , дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім»ї власника жилого будинку(квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням ( ст. 156 ЖК України).           Частина 2 ст. 405 ЦК України перадбачає, що член сім»ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім»ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.

Стороною позивача доведено, що відповідачка разом з неповнолітніми дітьми, та окремо відповідач ОСОБА_3 не набули самостійного права на житло з підстав передбачених законом, їх проживання та реєстрація в квартирі позивача перешкоджає останньому розпорядитись своїм майном.

Такий висновок суду не суперечить ст. 47 Конституції України, ст. 9 ЖК України, ст. 311 ЦК України, оскільки право на користування житлом підлягає захисту лише у випадку порушення прав особи, а права відповідачів та неповнолітніх не порушуються, оскільки вони не набули самостійного права на проживання в квартирі позивача ОСОБА_2 з підстав передбачених законом           

          Таким чином, враховуючи вищенаведені норми права, обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.

          Судові витрати вважати по фактично понесеним стороною позивача.           

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 379, 382, 383, 391, 405 ЦК України , ст.ст. 64, 156 ЖК України, ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -                               

                     ВИРІШИВ:           

          Позов задовольнити.

          ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_4 , н/л ОСОБА_5, н/л ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням: квартири № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38.

          ОСОБА_11 ОСОБА_12 перешкоди в користуванні житловим приміщенням- квартири № 58, що розташована в м. Кіровограді по вулиці Г.Сталінграда, 38, шляхом зняття з реєстраційного обліку за вказаною адресою ОСОБА_3, ОСОБА_4 , ОСОБА_5, ОСОБА_6 .

          Судові витрати вважати по фактично понесеним стороною позивача.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда

ОСОБА_13