ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"23" січня 2007 р. |
Справа № 6/186-4477 |
16 год. 20 хв.
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі
при секретарі судового засідання
Розглянув справу
за позовом -Приватного підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача - Тернопільської ОДПІ м. Тернопіль, вул. Білецька,1
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1
відповідача -за дов. Переймибіда Р.М.
Суть справи:
Приватний підприємець ОСОБА_1м.Тернопіль звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції м.Тернопіль про скасування податкового повідомлення -рішення НОМЕР_1, яким позивачу визначено податкові зобов'язання по сплаті 1 485грн. - за платежем податок на додану вартість, в т.ч. 990 грн. податку та 495 грн. - санкцій.
Свої вимоги, підтримані в судовому засіданні його представником, позивач мотивував тим, що висновки відповідача про необхідність сплати вказаних сум не відповідають вимогам податкового законодавства.
У письмових запереченнях на позов та згідно з поясненнями представника податкової служби, відповідач позову не визнав, посилаючись на законність прийнятого рішення і доведеність правильності здійснених донарахувань.
Розгляд справи, призначений вперше на 20.12.2006р. відкладався, востаннє до 23.01.2007р..
Учасникам процесу роз'яснювались, належні їм права і обов'язки.
За відсутності відповідного клопотання звукозапис судового засідання не здійснювався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у т.ч., дані ними в попередніх засіданнях, судом встановлено наступне:
- в травні 2006р., працівниками податкової служби проведено невиїзну документальну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м.Тернопіль по питанню взаєморозрахунків з ПП “Транстехмаш” за період з 01.06.2005р. по 31.06.2005р..
Про результати перевірки, 22.05.2006р. складено відповідний Акт НОМЕР_2.
Згідно з його змістом перевіряючими встановлено порушення позивачем п.п.7.2.1, п.п.7.4.5, п.п.7.5.1, п.п.7.7.5, п.7.2, п.7.7, п.7.5, п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР.
Відповідно до п.3 Акту НОМЕР_2 пояснень представника відповідача, позивачем зайво віднесено до складу податкового кредиту за червень 2005р. 990 грн. ПДВ по податковій накладній, виписаній ПП “Транстехмаш”.
Внаслідок чого занижено на 990 грн., належний до сплати податок на додану вартість.
Перевіркою та наданими сторонами доказами встановлено, що на підставі усної домовленості між ПП “Транстехмаш” та підприємцем ОСОБА_1, позивачу, по видатковій накладній НОМЕР_3 відпущено будівельні матеріали на загальну суму 5 942,64 грн. (в т.ч. 990 грн. ПДВ).
Отримання продукції відображено підприємцем ОСОБА_1 в журналі обліку.
За наслідком операції позивач, який є платником ПДВ, отримав на вказані суми податкову накладну НОМЕР_4.
Оплату вартості одержаних матеріалів позивач здійснив повністю, що стверджується актом перевірки і поданою суду копією квитанції до прибуткового касового ордеру.
Відносячи 990 грн. ПДВ до податкового кредиту позивачем, на думку працівників податкової служби, порушено вищеперелічені вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі -Закону №168/97-ВР), які полягали в
ненадходженні до бюджету суми податку на додану вартість по операції за 30.06.2005р. від контрагента позивача - ПП “Транстехмаш” ( див. стор.5 Акта перевірки).
За результатами розгляду Акта податкової перевірки позивача від 22.05.2006р. НОМЕР_2, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 про визначення податкового зобов'язання по сплаті 1 485 грн., з яких 990 грн. податку на додану вартість та 495 грн. -санкцій.
В своїй заяві позивач просить скасувати прийняте рішення.
До звернення в суд податкове повідомлення -рішення НОМЕР_1 оскаржувалось в адміністративному порядку. Рішеннями Тернопільської ОДПІ від 27.06.2006р.. ДПА в Тернопільській області від 30.08.2006р. та ДПА України від 06.11.2006р. в задоволенні скарг підприємцю ОСОБА_1 відмовлено.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.11,70,71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
При цьому, згідно з ч.2 ст.71 КАС України обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття такого рішення, покладається на відповідний податковий орган.
Однак, приписів згаданих норм Конституції та КАС України, при прийняті рішення НОМЕР_1, відповідачем дотримано не було.
Так, відповідно до положень п. 1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно із змістом п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” .
Як зазначалось вище, позивач сплатив 990 грн. ПДВ включених в ціну товару, вартість якого за наявності підстав можна було включити до складу валових витрат.
Підпункт 7.5.1. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Оплативши вартість будматеріалів разом з ПДВ, 30.06.2005р. позивач отримав податкову накладну, яка, відповідно до п.п. 7.5.1., 7.4.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР, надає право на включення 990 грн. ПДВ до свого податкового кредиту.
Порушень вимог п.п. 7.2.1. ст. 7 Закону №168/97-ВР щодо змісту податкової накладної НОМЕР_4 відповідачем не встановлено.
За таких обставин, дії позивача по формуванню податкового кредиту в червні 2005р. відповідають вимогам названих норм Закону.
При цьому, Законом №168/97-ВР не передбачено такої умови для віднесення платником до податкового кредиту відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, як сплата цих сум постачальником товару (в даному випадку ПП “Транстехмаш”) до бюджету. Тому безпідставним є посилання відповідача в акті перевірки на цю обставину, як на порушення закону зі сторони позивача.
Сплата контрагентом позивача до бюджету сум податку є підставою для виникнення в підприємця ОСОБА_1 права на бюджетне відшкодування (п.п. 1.8,7.7 Закону №168/97-ВР), з яким відповідач в Акті податкової перевірки від 22.05.2006р. НОМЕР_2 ототожнює підставу для виникнення права на податковий кредит. Відповідно до податкової декларації позивача з податку на додану вартість за червень 2005р. суми до бюджетного відшкодування підприємцем ОСОБА_1 не заявлялись.
Згідно з положеннями ч.2 ст.61 Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності), ст.7 Закону №168/97-ВР право платника податків на податковий кредит не ставиться в залежність від правопорушень зі сторони його контрагента, яким приналежно до даної справи є ПП “Транстехмаш”.
Верховний Суд України у постанові від 18 квітня 2006 року (копія у справі) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Слід зазначити, що відповідно до п. 10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, що затверджена наказом ДПА України 17.03.2001 №110 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. визначено, що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті.
Актом податкової перевірки ПП “Транстехмаш” від 24.11.2005р. за період з 02.09.2004р. по 30.06.2005р., копію якого надано суду відповідачем, не встановлено порушень законодавства про оподаткування податком на додану вартість в частині визначення зобов'язань, що виникли по операції з підприємцем ОСОБА_1 в червні 2005р..
В судовому порядку господарські зобов'язання між підприємцем ОСОБА_1 та ПП “Транстехмаш”, що стали підставою для включення в податковий кредит 990 грн. недійсними не визнавались.
З огляду на усе вищевикладене, правомірність нарахування позивачу оспорюваним податковим повідомленням -рішенням 990 грн. податку на додану вартість і 495 грн. санкцій відповідачем належним чином не доведена. А тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 87,89,94 КАС України, понесені ним судові витрати відшкодовуються позивачу.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2,3,7-17,70,71,87,89,94,158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
1. Скасувати податкове повідомлення - рішення Тернопільської ОДПІ НОМЕР_1 про визначення Приватному підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 485 грн., в т.ч. 990 грн. -за основним платежем та 495 грн. санкцій.
2. Стягнути з Державного бюджету України -
- на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_5 -3,40 грн., сплаченого державного мита.
3. У відповідності до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993р. № 384 державне мито в сумі 81,60 грн., сплачене згідно з платіжним дорученням №5 від 14.11.2006р., підлягає поверненню Приватному підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_1 код НОМЕР_5, як зайво внесене.
На постанову суду, яка не набрала законної сили, сторони мають право подати заяву та апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення
“____”_____________ 2007р., через місцевий господарський суд.
Суддя