22-8354
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2007 року Колегія суддів Судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - Побірченко Т.І.
Суддів - Олійник А.С., Котули Л.Г.
При секретарі Боярській І.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
На рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2007 року В справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми за невиконання договору, відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошової суми за невиконання договору, відшкодування моральної шкоди. Посилалася на те, що 9 жовтня 2006 року між сторонами був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0, 1000 га, яка розташована АДРЕСА_1, цільове призначення якої - будівництво, експлуатація та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. За попереднім договором сторони зобов'язалися у строк до 9 листопада 2006 року включно укласти договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки. Відповідно до п.2.1 цього договору, вартість земельної ділянки становить 907200 грн, що є еквівалентом 180000 доларів США. При укладенні попереднього договору на підтвердження зобов"язання та на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі земельної ділянки та своєї платоспроможності, ОСОБА_3 сплатила ОСОБА_1 25200 грн., що є еквівалентом 5000 доларів США. Згідно п.3.1.1 . попереднього договору ОСОБА_1 зобов'язалася укласти з позивачем основний договір у термін та на умовах, вказаних у попередньому договорі. Зазначала, що 2 листопада 2006 року була готова укласти основний договір, проте, по незалежним від неї причинам, укладення основного договору не відбулося. Заборгованість відповідача за невиконання зобов'язання становть 50400 грн., що є еквівалентом 10000 доларів США, також просить стягнути пеню в розмірі 247968 грн, неодержані доходи (упущену вигоду) в розмірі 151200 грн., судові витрати - 2738, 50 грн. та моральну шкоду.
ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3 . про відшкодування моральної шкоди, вважаючи винною у неукладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки позивача.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2007 року позов ОСОБА_3 частково задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за невиконання зобов'язання пеню у розмірі 247968 грн., неодержані доходи у розмірі 151200 грн., 1500 грн. моральної шкоди, судові витрати у розмірі 2738, 50 грн., а всього 453806 грн. 50 коп.. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_3 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити, посилається на порушення судом матеріального закону, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 у зв"зку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Відповідно до ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов"язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 та стягуючи на її користь з ОСОБА_1 за невиконання зобов'язання пеню, неодержані доходи, моральну шкоду та судові витрати по справі, а всього 453806 грн. 50 коп., суд першої інстанції виходив з того, що винною у неукладені основного договору є ОСОБА_1
З такими висновками суду повністю погодитись не можна.
Як вбачається, в матеріалах справи відсутні достовірні докази того, що позивач після укладення попереднього договору, тобто після 9 жовтня 2006 року по 9 листопада 2006 року , сповістила відповідачку чи її довірену особу ОСОБА_4 про свою готовність укласти основний договір та сплатити відповідні кошти для придбання земельної ділянки, а відповідач необгрунтовано ухилялася від укладення основного договору.
Відповідно до листа ОСОБА_3 до ОСОБА_1 від 14 листопада 2006 року, вже після закінчення строку попереднього договору, позивач звернулася до відповідачки з
проханням укласти додаткову угоду до попереднього договору про купівлю-продаж земельної ділянки (а.с. 13).
На зазначений лист відповідач 23.11.2006 року повідомила позивача про закінчення строку попереднього договору та неможливості укладення додаткової угоди з підстав неспроможності чи небажання позивача купити земельну ділянку у передбачений попереднім договором строк (а.с.34).
Із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про неможливість укладення основного договору у термін, визначений попереднім договором, ОСОБА_3 звернулася також після закінчення строку попереднього договору, а саме 13 листопада 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не уповноважувала ОСОБА_6 на виконання будь-яких дій щодо укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, тому висновок суду про призначення оформлення договору на 10 листопада 2006 року за його повідомленням від імені відповідача нічим не підтверджується. Також не знайшло свого підтвердження твердження позивача, що відповідач чи її представник уповноважували нотаріуса ОСОБА_7 готувати проект договору саме на 10 листопада 2006 року. Ці твердження позивача спростовуються вищенаведеними її листами до відповідачки та нотаріуса ОСОБА_5, в яких про ці причини не укладення договору не згадувалось. З пояснень допитаного в якості свідка нотаріуса ОСОБА_7 не вбачається, що він навіть бачив ОСОБА_1 чи її представника. Відповідач заперечує, що зверталася до нього взагалі.
Посилання позивача на довідку БТІ, що на земельній ділянці знаходиться об"єкт обтяження на підставі листа від 21.01.1998 року КМДА УКБ, як на причину не укладення договору у передбачений попереднім договором строк з вини ОСОБА_1, з'явилися вже після закінчення цього строку, тобто після 9 листопада 2006 року.
Таким чином, об"єктивних доказів того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки у передбачений попереднім договором строк не був укладений з вини ОСОБА_1 немає.
Відповідно до змісту ст.614 ЦК України, особа, яка порушила зобов"язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою , якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За таких обставин, відповідач не може нести майнову відповідальність за даним позовом.
Крім того, необхідно зазначити неправильне застосування судом норм матеріального права та безпідставність стягнення моральної шкоди з урахуванням положень п.4 ч.1 с.611 ЦК України, оскільки в даних правовідносинах законом не передбачено стягнення моральної шкоди. Не передбачено це також умовами договору. Також стягнута судом сума неодержаних позивачем доходів не є упущеною вигодою у розумінні ст.22 ЦК України.
У резолютивній частині рішення про відмову у задоволені зустрічного позову неправильно зазначені прізвища позивача та відповідача за зустрічним позовом, що є підставою для виправлення описки.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 317, 319 ЦПК України, колегія, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 12 липня 2007 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 за невиконання зобов"язання пені в розмірі 247968 грн., неодержаних доходів в розмірі 1512000 грн., 1500 грн. моральної шкоди та судових витрат по справі в розмірі 2738 грн. 50 коп. скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набуває чинності негайно.
В касаційному порядку може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення шляхом безпосереднього звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.