ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" січня 2007 р. 12-00 Справа № АС-03/460-06 (н.р. А-41/214-05)
вх. № 12957/1-03 (н.р. 6574/1-41)
Суддя господарського суду Харківської області Водолажська Н.С.
за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.
представників сторін :
позивача - Недашковський В. М., дов. б/н від 12.12.2006 р.
відповідача - Демчан А.В., дов.,
- Бондаренко С.В., дов.
по справі за позовом ДП МО України "Харківське Управління Начальника Робіт" м. Х-в
до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Державне підприємство Міністерства оборони України „Харківське управління начальника робіт”, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 987/26-222/6175 від 16.08.04 р. та № 988/26-222/6178 від 16.08.04р. як такі, що не відповідають чинному законодавству, посилаючись на положення ГК України.
Відповідач у відзиві на позов та судових засіданнях проти позову заперечує, посилаючись на результати перевірки.
Справа розглядається в порядку КАС України
Надані документи свідчать, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є виявлені відповідачем при проведенні перевірки (акт № 285/26-222/314 від 16.08.04 р. про виявлення порушень податкового законодавства) факти несвоєчасної сплати до бюджету узгоджених зобов’язань по ПДВ по податковим деклараціям за вересень-грудень 2001 р., січень-грудень 2002 р. січень-червень 2003 р. та по договору про розстрочення № 18 від 09.07.01 р. У зв’язку з цими фактами відповідачем до підприємства були застосовані фінансові санкції в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в розмірі 325,0 грн. (20%) та 28213,0 грн. (50%) відповідно. Проте, як свідчать надані сторонами документи, до акту перевірки та в подальшому розрахунок штрафних санкцій не надавався, що підтверджено в судовому засіданні представником відповідача.
Ні в позові, ні в подальших поясненнях позивач не заперечує проти наявності з боку платника несвоєчасної сплати до бюджету ПДВ і надав до матеріалів справи платіжні доручення, якими ці платежі проводилися.
Як випливає з наданого відповідачем розрахунку штрафних санкцій, який був проведений на виконання ухвали суду від 21.12.06 р. з урахуванням платіжних доручень, наданих позивачем о матеріалів справи, до нього були включені платежі, проведені підприємством в погашення податкових зобов’язань, які виникли при подачі податкових декларацій та в погашення зобов’язань за договором про розстрочення податкового боргу № 18 від 09.07.01 р. Виходячи з наданого розрахунку відповідачем загальна сума штрафних санкцій визначена в розмірі 19751,0 грн., що відрізняється від розміру штрафних санкцій, застосованих оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями на 8787,0 грн.
Дані розбіжності представниками відповідача пояснюються тим, що попередній розрахунок був зроблений без врахування періодів фактичної оплати та додатково наданих платіжних доручень.
Як вбачається з даного розрахунку і це підтверджено представником позивача, податкова декларація за вересень 2001 р. була подана 22.10.01 р. (граничний термін платежу – 31.10.01 р.) в погашення узгоджених нею зобов’язань були зараховані платежі, проведені платіжним дорученням № 196 від 28.11.02 р. (призначення платежу – погашення недоїмки по ПДВ за 2001 р.). Цим же платіжним дорученням були погашені зобов’язання по ПДВ по податковій декларації за жовтень 2001 р. (граничний термін сплати – 31.11.01 р.), за листопад 2001 р. (граничний термін сплати 01.01.02 р.), за грудень 2001 р. (граничний термін сплати 31.01.02 р.). Оскільки оплата проведена за межами 90 днів, то відповідачем правомірно розраховані фінансові санкції в розмірі 50% від суми оплати.
В рахунок погашення податкових зобов’язань, узгоджених в податковій декларації за січень 2002 р. (граничний строк сплати – 03.03.02 р.), були зараховані кошти, сплачені платіжним дорученням № 49 від 17.03.03 р., в якому призначенням платежу вказане погашення недоїмки за 2002 р. Цим же платіжним дорученням були погашені зобов’язання по податковим деклараціям за лютий 2002 р. (граничний строк оплати – 01.04.02 р.) та частково за березень 2002 р. (граничний строк сплати – 05.05.02 р.). Крім того, податкові зобов’язання за березень 2002 р. були погашені платіжним дорученням № 105 від 21.04.03 р. (призначення платежу - погашення недоїмки за 2002 р.) та платіжним дорученням № 140 від 15.05.03 р. (призначенням платежу вказане погашення недоїмки за 2002 р.).
Вказаним платіжним дорученням № 140 від 15.05.03 р. були погашені зобов’язання по податковим деклараціям за квітень 2002 р. (граничний строк сплати – 31.05.02 р.), за травень 2002 р. (граничний строк сплати – 30.06.02 р.), за червень 2002 р. (граничний строк сплати – 01.08.02 р.), частково за липень 2002 р. (граничний строк сплати – 31.08.02 р.), частково за серпень 2002 р. (граничний строк сплати 30.09.02 р.), частково за вересень 2002 р. (граничний строк сплати – 31.10.02 р.), частково за жовтень 2002 р. (граничний строк сплати – 30.11.02 р.) та частково за грудень 2002 р. (граничний строк сплати – 30.01.03 р.).
Крім того, надані документи свідчать, що узгоджені податковою декларацією за серпень 2002 р. податкові зобов’язання сплачувалися платіжним дорученням № 161 від 24.09.02 р. на суму 500,0 грн. (мета платежу – ПДВ за серпень 2002 р.), тобто без порушення встановленого граничного строку.
Податкові зобов’язання по податковій декларації за вересень 2002 р. частково також сплачувалися платіжним дорученням № 191 від 07.11.02 р. на суму 300,0 грн., тобто з порушенням граничного строку платежів на 7 днів, що передбачає застосування фінансових санкцій в розмірі 10%, але санкції в такому розмірі не застосовувалися відповідачем і з цього приводу податкове повідомлення-рішення не приймалося.
Податкові зобов’язання по податковій декларації за жовтень 2002 р. частково були погашені платіжним дорученням № 192 від 12.11.02 р. (мета платежу – ПДВ за жовтень 2002 р.) на суму 650,0 грн., тобто без порушення встановленого граничного строку.
Податкові зобов’язання по податковій декларації за листопад 2002 р. були погашені платіжним дорученням № 232 від 19.12.02 р. (мета платежу – ПДВ за листопад 2002 р.) на суму 1500,0 грн., тобто без порушення встановленого граничного строку.
Податкові зобов’язання за грудень 2002 р. також частково були погашені платіжним дорученням № 259 від 30.10.03 р. (мета платежу – сплата недоїмки за 2002 р.) на суму 2816,0 грн.
Податкові зобов’язання за січень 2003 р. (граничний строк оплати – 03.03.03 р.) в сумі 826,0 грн. були погашені платіжним дорученням № 177 від 27.06.03 р., в якому метою платежу вказане погашення недоїмки за 2003 р.
Таким чином, відповідачем правомірно розраховані фінансові санкції в розмірі 50% від сум проведених платежів за межами 90 денного строку.
Також платіжним дорученням № 177 від 27.06.03 р. погашалися податкові зобов’язання за лютий 2003 р. (граничний строк оплати – 31.03.03 р.) в сумі 316,0 грн., тобто з порушенням граничного строку оплати на 88 днів, що передбачає застосування фінансових санкцій в розмірі 20% від сплаченої суми.
Цим же платіжним дорученням частково були погашені зобов’язання по ПДВ за березень 2003 р.(граничний строк оплати – 30.04.03 р.) в сумі 858,0 грн. І за цей же податковий період зобов’язання погашалися платіжним дорученням № 180 від 27.06.03 р. (зарахування платежу по податку з власників транспортних засобів за 1-2 квартали 2003 р. в рахунок погашення зобов’язань по ПДВ за заявою платника і цей факт сторонами не заперечується), тобто з порушенням граничного строку оплати на 88 днів, що передбачає застосування фінансових санкцій в розмірі 20% від сплаченої суми.
Податкові зобов’язання за квітень та червень 2003 р. (граничні строки платежів 30.05.03 р. та 31.07.03 р. відповідно) були сплачені платіжними дорученнями № 148 від 29.05.03 р. (мета платежу – ПДВ за квітень 2003 р.) та № 197 від 11.07.03 р. (мета платежу – ПДВ за червень 2003 р.), тобто без порушення граничного строку сплати.
Як вбачається з наданого розрахунку, до нього відповідачем були включені платежі, зараховані в погашення боргу, розстроченого за договором про розстрочення № 18 від 09.07.01 р.
Але суд вважає необхідним відмітити, що фінансові санкції в порядку п. 17.1.7 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовуються до платників податків коли вони не сплачують узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом. Зважаючи на те, що строки погашення розстроченого боргу встановлені договором про розстрочення, а не Законом, то відповідач неправомірно розповсюджує положення п. 17.1.7 ст. 17 Закону на платежі у виконання зобов’язань по договору, а тому є неправомірним розрахунок фінансових санкцій в розмірі 9608,0 грн.
Таким чином, як встановлено судом, розрахунок фінансових санкцій 50% є правомірним в розмірі 9713,0 грн., а 20% - в розмірі 500,0 грн. Оскільки податкового повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій 10% відповідачем не приймалося, то суд не визначає правомірність цих нарахувань. Представником позивача в поясненнях в судовому засіданні встановлені судом обставини та проведені розрахунки з урахуванням наданих підприємством платіжних документів не заперечуються, що також підтверджується проведеним ним розрахунок фінансових санкцій на загальну суму 9521,9 грн.
В позові позивач наполягає на тому, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення від 16.08.04 р. відповідач вийшов за межи строку для застосування адміністративно-господарської санкції, визначеного ст. 250 ГК України, якою передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Але саме Законом України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в п. 15.1.1 ст. 15 визначено, що за винятком випадків, визначених п. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Зважаючи на те, що в розумінні п. 1.3 ст. 1 Закону податкове зобов’язання визначається з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності при самостійному узгоджені їх платником податків або узгодженні в адміністративному чи судовому порядку, то проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення в межах встановленого вищевказаною нормою строку є правомірним.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись статтями 4, 8, 71, 86, 94, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ Жовтневого району м. Харкова № 988/26-222/6178 від 16.08.04 р. в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 18605,0 грн. В решті вимог в позові відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП МО України "Харківське Управління Начальника Робіт" м. Харків 3, 40 грн. судового збору.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлений 05.02.2007 р.
Суддя Водолажська Н.С.