ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

16.03.09 р.                                                                                                       Справа № 38/18                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Радіонової О.О.

при секретарі судового засіданні Какуша Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора” с.Миколаївське, Миколаївська область

до відповідача:  Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” м.Макіївка, Донецька область

про стягнення  6 554грн.04коп.

за участю

представників сторін:

від позивача: Бучков І.О. – довіреність №10-05-214 від 11.02.2009

від відповідача: Назаренко О.В. – довіреність №8674/08 від 15.09.2008р.

Суть спору:

       Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Сандора” с.Миколаївське Миколаївська область, звернувся до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” м.Макіївка Донецька область про стягнення суми боргу з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 6 554грн.04коп. та накладення арешту на майно відповідача у розмірі суми позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір поставки № 1350-12/2007 від 01.01.2008 р.

 30.01.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного  управління статистики у Донецькій області від 26.01.2009р. № 14/4-20/281, відповідно до якого      Відкрите акціонерне товариство “Ясинівський коксохімічний завод” м.Макіївка, Донецька область значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 00191035) як юридична особа та знаходиться за адресою: Донецька область, 86110,  м. Макіївка, Кіровський район, вул.50 років Утворення СРСР,5 який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

23.02.2009р. відповідач представив суду відзив № 1127/14 від 20.02.2009р., в якому зазначив, що позовні вимоги не визнає з наступних причин.

Відповідач вважає, що у позивача відсутні посилання на періоди поставки товару та загальну вартість поставленого товару.

У наданих до позовної заяви документах відсутні додатки до договору поставки товару № 1350-12/2007 від 01.01.2008 р. (специфікації), які свідчили про те, яка саме кількість товару була поставлена, в які строки. Відсутній також розрахунок суми основного боргу, за який період поставки вона виникла та за яку кількість поставленого товару.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач не обґрунтував суму заборгованості, яка виникла, не надав детального розрахунку суми основного боргу, необґрунтовано здійснив розрахунок штрафних санкцій.

 Відзив судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи.

 24.02.2009р. позивач надав господарському суду довідку № 46/2009 від 24.02.2009р., в якій зазначено, що згідно договору поставки № 1350-12/2007 від 01.01.2008 р., укладеного між позивачем та відповідачем, поставка продукції здійснювалася позивачем на підставі видаткових накладних № 627093 від 26.08.2008 р. на суму 5 290грн.20коп. та № 627094 від 26.08.2008 р. на суму 648грн.00коп. на виконання вищевказаного договору.

 Довідка судом розглянута, прийнята до уваги та залучена до матеріалів справи.  

У судовому засіданні 16.03.2009р. позивач надав пояснення на відзив від 13.03.2009р. , які розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Сторони у судовому засіданні підтвердили, що інших договорів, окрім договору поставки № 1350-12/2008 від 01.01.2008р. між ними не укладалося.

          Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно із ст. 22 ГПК України.

У судовому засіданні сторони надали клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом прийняте до розгляду, уваги та задоволено.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши  уповноважених представників сторін, господарський суд

                                                 ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сандора” (за договором – постачальник, далі-позивач) та Відкритим акціонерним товариством “Ясинівський коксохімічний завод” (за договором – покупець, далі – відповідач)  було укладено договір поставки № 1350-12/2007  (далі - договір), згідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується протягом строку дії цього договору передавати покупцю у власність, а покупець – приймати та оплачувати продукцію.

Найменування, одиниця обліку, кількість та асортимент продукції вказуються в накладній, що складається відповідно до замовлення покупця ( п. 1.2 договору).

Пунктом 3.2 договору передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити продукцію протягом 21 календарного дня з дати відвантаження, вказаного в накладній, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення в касу підприємства.

Розділом 4 сторони визначили відповідальність сторін, а саме пунктом 4.2 визначили, що  за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.

Суд вважає договір поставки № 1350-12/2007 від 01.01.2008 р. укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України.

На виконання вимог договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 4 080 797,94 грн., але відповідач частково не розрахувався за поставлений товар за  видатковими накладними № 627093 від 26.08.2008 р. та № 627094 від 26.08.2008 р. на суму 5 938,00 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем у повному обсязі, позивач направив відповідачу рекомендованою кореспонденцією претензію № 259/2008 від 29.10.2008р. з вимогою сплатити заборгованість, яка була залишена відповідачем без розгляду та реагування.

До теперішнього часу відповідачем залишок заборгованості за отриманий товар    у розмірі 5 938грн.20коп. не погашений, який позивач просить стягнути з відповідача.

 Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача пені за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 351грн.41коп., індексу інфляції за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 220грн.50коп. та 3%річних  за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 43грн.93коп.  

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки            № 1350-12/2007 від 01.01.2008 р., видаткові накладні № 627093 від 26.08.2008 р. та № 627094 від 26.08.2008 р., довідку № 46/2009 від 24.02.2009 р., претензію № 259/2008 від 29.10.2008 р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідач посилається на  відзив № 1127/14 від 20.02.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу  України, тому судом при розгляді справи застосовані ці  норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то  судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює право відношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема,  з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору   ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів  абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобов’язання одна особа (боржник) зобов’язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 259/2008 від 29.10.2008р., яка була залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Пунктом 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Суд вважає, оскільки відповідач до теперішнього часу не розрахувався у повному обсязі за  отриманий товар на суму  5 938грн.20коп., то вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 4.2 договору сторони передбачили, що за несвоєчасну оплату продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення оплати.  

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення пені за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 351грн.41коп підлягають задоволенню у повному обсязі.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення   індексу інфляції за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 220грн.50коп. та 3% річних  за період з 17.09.2008 р. по 15.12.2008 р. у розмірі 43грн.93коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача щодо накладання арешту на майно відповідача у розмірі суми позову, оскільки позивачем не надано доказів у його підтвердження.

Заперечення відповідача судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються представленими доказами по справі. Крім того,  як було з”ясовано у судовому засіданні, специфікацій на поставку товару у серпні 2008р.  між сторонами не укладалося.

Згідно п.1.2 договору ціна продукції встановлюється постачальником на момент відвантаження та відображається в накладній (рахунку-фактурі) та вважається погодженою між постачальником і покупцем за наявності печаток та підписів уповноважених осіб. В цьому випадку накладні виконують функцію специфікації та є невід”ємною частиною даного договору.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, який необґрунтовано довів розгляд справи до суду.  

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193, 343 Господарського кодексу України,  ст.ст.11, 509, 526, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

      Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора” с.Миколаївське Миколаївська область до Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” м.Макіївка Донецька область про стягнення суми боргу  5 938,20 грн., пені у сумі 351,41 грн., 3% річних 43,93 грн. та інфляційних 220,50 грн., а всього 6 554грн.04коп., задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Ясинівський коксохімічний завод” (86110, м.Макіївка, Донецька область, Кіровський район, вул. 50 років Утворення СРСР,5,  р/р 26002198009101 у Донецької філії ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, ЄДРПОУ 00191035) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сандора” (юридична адреса: 57262, Миколаївська область, Жовтневий район,  с.Миколаївське;  фактична адреса: 54028, м.Миколаїв, вул. Новозаводська,17 р/р 26005003047400 в АБ „ІНГ Банк Україна” м.Київ, МФО 300539, ЄДРПОУ 22430008) заборгованість у розмірі                           5 938грн.20коп.,  пеню   у розмірі 351грн.41коп., індекс інфляції у розмірі 220грн.50коп., 3%річних у розмірі 43грн.93коп., держмито у розмірі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення оголошено у судовому засіданні 16.03.2009року.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                О.О. Радіонова

               Суддя                                                                                                            Радіонова О.О.