ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ 1988\09-1370
18 березня 2009 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі :
головуючого - судді Запотічного І.І.
при секретарі судового засідання Гриців Г.М.
розглянувши справу у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина Пакистану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,
ВСТАНОВИВ:
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 04.02.1994 року за № 3929-ХІІ з наступними змінами та доповненнями, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні» від 17.07.2003 року № 1110 з наступними замінами та доповненнями, Положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого наказом МВС України 16.10.2007 року № 390.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.
Згідно п. 3 ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне затримання від 24.01.2009 року, громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується копією форми паспорта, 24.01.2009 року здійснив незаконний перетин державного кордону із України в Республіку Румунію, на ділянці відповідального відділу прикордонної служби «Яблунівка» Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління, поза пунктами пропуску, у складі групи осіб, на напрямку 251 прикордонного знаку.
Цього ж дня, о 14 год. 45 хв. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Солотвино», Мукачівського прикордонного загону, на підставі міждержавної угоди між урядами України і Республіки Румунія «Про передачу і прийом громадян через спільний державний кордон» був переданий українській стороні.
Під час особистого огляду відповідача, речей, цінностей, документів, що є знаряддям або об'єктом вчинення правопорушення не виявлено, що підтверджується протоколом особистого огляду та вилучення речей і документів від 24.01.2009 року.
Постановою тимчасово виконуючого обов'язки начальника Мукачівського прикордонного загону від 27.01.2009 року було продовжено термін його адміністративного затримання до 10 діб, починаючи з 18 годин 40 хвилин 24.01.2009 року.
Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець та особа без громадянства можуть бути видворенні за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
Представлені позивачем документи та пояснення відповідача в судовому засіданні, свідчать про те, що реалізуючи свої права та свободи, відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, не завдавши шкоди національним інтересам України. Проте, знаючи про можливість легально в'їхати до Європейських країн, відповідач вибрав найбільш легкий та незаконний спосіб перетину кордону без належних на це документів.
Згідно ч. 5 ст. 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
Згідно ч. 6 ст. 32 цього ж Закону, іноземці та особи без громадянства, затримані за незаконне перебування на території України (в порушення заборони щодо в'їзду в Україну, за відсутності визначених законодавством та міжнародними договорами України підстав для перебування в Україні (транзитного проїзду через її територію), у тому числі перебування за чужими, підробленими, зіпсованими або такими, що не відповідають встановленому зразку, візою (дозволом), паспортним документом), розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з регламентованим внутрішнім розпорядком на період, необхідний для підготовки їх видворення за межі України у примусовому порядку, але не більше ніж шість місяців.
Згідно ч. 9 ст. 32 цього ж Закону, видворення іноземців та осіб без громадянства, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну, здійснюється органами охорони державного кордону, а в інших випадках - органами внутрішніх справ. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про видворення здійснюється органом, який його прийняв.
Судом встановлено, що у відповідача відсутній документ, що посвідчує його особу та надає право перетину кордону, також у нього відсутні кошти для виїзду з території України, не мав наміру працевлаштуватись на території України, до міграційної служби з заявою про набуття статусу біженця не звертався.
Беручи до уваги вказане та те, що громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 не має близьких чи інших родичів, власного житла, постійного джерела до існування та законних представників на території України, вчинив незаконний перетин державного кордону України з метою подальшого транзитного пересування до країн Західної Європи без належних документів з правом перетину кордону. Такі дії відповідача підтверджують обґрунтовані підстави вважати, що останній буде ухилятися від виїзду за межі території України, а відтак ОСОБА_1 підлягає примусовому видворенню за межі України.
Підпунктом 3.1.3. п. 3 глави 3 «Положенням про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні», затвердженого наказом МВС України від 16.10.2007 року № 390 встановлено, що поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування здійснюється за направленням МВС України, Адміністрації Держприкордонслужби України чи Служби безпеки України або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. До направлення долучаються документи, що посвідчують особу іноземця (за наявності), постанова суду про затримання іноземця або його примусове видворення, матеріали адміністративного затримання іноземця, передбачені законодавством України про адміністративні правопорушення (протокол про адміністративне затримання, протокол особистого огляду і огляду речей, протокол вилучення речей, документів та ін.).
Згідно п. 3 Постанови КМУ № 1110 від 17.07.2003 року «Про затвердження Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України», поміщення іноземців до пункту перебування здійснюється за направленням МВС, Адміністрації Держприкордонслужби чи СБУ або їх територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі на період, необхідний для підготовки їх адміністративного видворення за межі держави, але, як правило, не більше ніж на 6 місяців.
За таких підстав, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про продовження терміну тримання позивача на термін необхідний для видворення в примусовому порядку до шести місяців (до 24.07.2009 року) з метою підготовки документів на примусове видворення, з утриманням в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні задоволенню не підлягають, оскільки поміщення іноземців до пункту тимчасового перебування до шести місяців згідно вказаних нормативних актів здійснюється на підставі постанови суду про примусове видворення.
Таким чином, позовні вимоги Львівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України підлягають до задоволення частково.
Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -
П ОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву задоволити частково.
2. Примусово видворити громадянина Ісламської Республіки Пакистану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, за межі території України.
3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя ( підпис) Запотічний І.І.
З оригіналом згідно.
Суддя Запотічний І.І.
Повний текст постанови виготовлено 23.03.2009 р.