АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11/774/292/14 Справа № 412/40/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Гончаренко Вадим Миколайович Доповідач - Кір`як А.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кір'яка А.В.,

суддів: Васецької В.В., Бровченко Л.В.,

за участю: прокурора Кузьменка А.С.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника адвоката Бєлінського Ю.Є.,

розглянувши 18 червня 2014 року у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року про закриття кримінальної справи щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Середина Буда Сумської області, громадянина України, освіта повна вища, перебуваючого у шлюбі, працюючого ректором Дніпропетровського гуманітарного університету, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

що обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ст.366 ч.1 КК України;

В С Т А Н О В И Л А:

Органами досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачувався у тому що у травні 2006 року невстановлена слідством особа підготувала документи від імені ректора ДДУВС ОСОБА_2, щодо кількісного і якісного складу науково-педагогічного персоналу Криворіжського факультету, а саме: заяву в Міністерство освіти та науки України; загальну характеристику Криворіжського факультету ДДУВС: таблицю якісного складу науково-педагогічного персоналу факультету; таблицю списку науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та званнями, які забезпечують викладання лекційних годин соціально-гуманітарного циклу дисциплін учбового плану спеціальності «Правознавство»; таблицю списку науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та званнями, які забезпечують викладання лекційних годин фундаментального циклу дисциплін учбового плану спеціальності «Правознавство»; таблицю списку науково-педагогічних працівників з науковими ступенями та званнями, які забезпечують викладання лекційних годин спеціалізованих дисциплін учбового плану спеціальності «Правознавство».

ОСОБА_2 в зазначений час, перебуваючи в своєму службовому кабінеті , розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ , пр. Гагаріна,26, будучи посадовою особою ДДУВС , діючи умисно , з метою незаконного отримання Криворізьким факультетом Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ ліцензії на право здійснення освітньої діяльності пов'язаної з підготовкою фахівців за напрямом 0601 Право освітньо- кваліфікаційного рівня « бакалавр » за спеціальністю 6.060100 «Правознавство» , в порушення вимог чинного законодавства, що регламентує ліцензування освітніх послуг , а саме: - ч.1 ст.28 Закону України «Про вищу освіту», - згідно з якою обов'язковою умовою видачі ліцензії вищим навчальним закладам є наявність у них необхідної матеріально-технічної , науково -методичної та інформаційної бази , науково- педагогічних кадрів; - Підпункту 7 пункту 12 Порядку ліцензування освітніх послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1380 від 29.08.2003 року, згідно якому до заяви про ліцензування послуг додається інформація про кількісні показники матеріально -технічного, науково-методичного та кадрового забезпечення освітньої діяльності; - Положень «Ліцензійні умови надання освітніх послуг у сфері вищої освіти» , затверджених наказом МОН України № 847 від 24.12.2003 року.

Достовірно знаючи , що у вищевказаних документах , які долучені до заяви на МОН України про проведення ліцензійної експертизи Криворізького факультету , відображені завідомо неправдиві відомості про кількісний та якісний склад науково- педагогічних співробітників Криворізького факультету ДДУВС , які ні на той момент , ні в подальшому не мали трудових відносин із зазначеним факультетом , про те , що на факультеті працює 3 доктори наук (з них - 2 в штаті , 1 - доктор юридичних наук) , 16 кандидатів наук (з них 11 - у штаті , 8 кандидати юридичних наук) , а також , що на факультеті на постійній основі і за сумісництвом працюють викладачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_38 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 . ОСОБА_19 , ОСОБА_20 і ОСОБА_21 Зазначені заява та додаток до нього ОСОБА_22 власноруч підписав і скріпив печаткою ДДУВС . після чого 30.05.2006 року ОСОБА_22 діючи умисно , будучи посадовою особою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, видав завідомо неправдиві документи в Міністерство освіти і науки України.

Таким чином, ОСОБА_2, будучи посадовою особою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, вчинив службове підроблення, тобто склав і видав завідомо неправдиві документи, долучені до ліцензійної справи Криворізького факультету, на підставі яких, а також на підставі протоколу № 61 від 22.06.2006 року Державної акредитаційної комісії України 30.08.2006 року Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ для Криворізького факультету видано ліцензію серії АВ № 159035 на право здійснення освітніх послуг, пов'язаних з одержанням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог бакалавр.

Далі, в листопаді 2009 року, більш точний час в ході досудового слідства встановити не представилося можливим, невстановлена ??слідством особа підготувала документи звіту про акредитаційний самоаналіз напрямку 6.030402 «Правознавство» , виписані від імені ректора ДДУВС ОСОБА_2, щодо кількісного та якісного складу науково - педагогічного персоналу Криворізького факультету, а саме: загальну характеристику навчального закладу та спеціальності; таблицю 10 характеристики педагогічного складу Криворізького факультету; таблицю якісного складу науково- педагогічного персоналу випускаючої кафедри загально-правових дисциплін ; таблицю якісного складу науково- педагогічного персоналу інших кафедр: таблицю списку науково-педагогічних співробітників з науковими ступенями та вченими званнями , які забезпечують викладання лекційних годин соціально -гуманітарного циклу навчального плану спеціальності «Правознавство» ; таблицю списку науково- педагогічних співробітників з науковими ступенями та вченими званнями , які забезпечують викладання лекційних годин фундаментального циклу дисциплін навчального плану спеціальності «Правознавство» ; таблицю списку науково- педагогічних співробітників з науковими ступенями та вченими званнями , які забезпечують викладання лекційних годин спеціалізованих дисциплін навчального плану спеціальності «Правознавство» ; порівняльну таблицю відповідності досягнутого рівня освітньої діяльності вимогам акредитації за напрямом 6.030402 «Правознавство».

ОСОБА_2 в зазначений час перебуваючи в своєму службовому кабінеті, розташованому за адресою: м. Дніпропетровськ , пр. Гагаріна, 26, будучи посадовою особою ДДУВС, діючи умисно, з метою проходження Криворізьким факультетом акредитації, пов'язаної з підготовкою фахівців за напрямом 0601 Право освітньо- кваліфікаційного рівня « бакалавр » за спеціальністю 6.0601 ОС «Правознавство», в порушення вимог чинного законодавства, що регламентує акредитацію навчальних закладів і спеціальностей , а саме: - ч.2 ст.28 Закону України «Про вищу освіту» , відповідно до якої за результатами акредитації напрямів, спеціальностей та вищих навчальних закладів видаються сертифікати; - Пункту 9 Положення про акредитацію вищих навчальних закладів і спеціальностей у вищих навчальних закладах та вищих професійних училищах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 978 від 09.08.2001 року, згідно якому навчальним закладом в МОН України надається звіт про свою діяльність за спеціальністю , яка акредитується, де підтверджується відповідність кадрового, навчально-методичного та матеріально -технічного забезпечення державним вимогам, достовірно знаючи, що у вищевказаних документах відображені завідомо неправдиві відомості про кількісний та якісний склад науково- педагогічних співробітників Криворізького факультету ДДУВС, які ні на той момент, ні в подальшому не мали трудових відносин з факультетом, про те, що на факультеті працює 45 кваліфікованих викладачів, серед яких 3 доктори наук, 18 кандидатів наук і 14 магістрів, а також, що на факультеті на постійній основі і за сумісництвом працюють: ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 . ОСОБА_35 Зазначені документи щодо кількісної характеристики та якісного складу науково - педагогічних співробітників Криворізького факультету, ОСОБА_2 , будучи посадовою особою ДДУВС, власноруч підписав і скріпив печаткою ДДУВС, після чого 30.11.2009 року ОСОБА_2, діючи умисно, будучи посадовою особою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, видав завідомо неправдиві документи невстановленим слідством особам для надання до Міністерства освіти і науки України.

Таким чином , ОСОБА_2 , будучи посадовою особою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, вчинив службове підроблення, тобто склав і видав завідомо неправдиві документи, долучені до матеріалів акредитаційної справи Криворізького факультету, на підставі яких, а також на підставі протоколу № 84 від 24.06.2010 року Державної акредитаційної комісії України 27.09.2010 року Дніпропетровському державному університету внутрішніх справ для Криворізького факультету видано сертифікат про акредитацію серії НД- П № 0440973 та факультет визнано акредитованим за II рівня.

За сукупністю діянь, умисні дії ОСОБА_2, що виразилися в складанні та видачі завідомо неправдивих документів, кваліфікуються за ч.1 ст.366 КК України - службове підроблення.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2012 року кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, була закрита на підставі ст. 49 ч.1 п.2 КК України у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Не погодившись з цією постановою, ОСОБА_2 31.03.2014 року подав на неї апеляцію, у якій просить вказану вище постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2012року скасувати, а кримінальну справу щодо нього закрити у зв'язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення.

Свою апеляцію він обґрунтовує тим, що:

- клопотання від 19.12.2012 року про закриття кримінальної справи у зв'язку із закінченням строків давності ним було написано не добровільно, а вимушено;

- сама постанова суду постановлена з грубим порушенням вимог кримінального процесуального закону, моїх процесуальних прав, на що вказують такі обставини:

1) Він не був повідомлений про день та час судового засідання; тому розгляд клопотання і прийняття рішення про закриття кримінальної справи відбувалося без його участі і наявність його згоди на закриття справи суд не з'ясосував;

2) при вирішенні питання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не переконався в тому, що діяння, яке поставлене йому в провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, і він винен у його вчиненні, а тому постанова не є вмотивованою оскільки не містить доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого діяння, не відображає тих положень, які були закладені ним в клопотанні, жодної згадки про причини його звернення до суду постанова не містить.

Тим самим суд грубо порушив вимоги ч. 1 ст. 282 КПК 1960 року, а також положення п. 14 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 12, якими визначено, що «Постанова (ухвала) судді (суду), винесена у порядку, передбаченому статтями 248, 282 КПК, має бути вмотивованою. Зокрема, поряд із доказами винності особи в учиненні злочину в цій постанові слід зазначити умови та підстави, з урахуванням яких суд вирішив звільнити особу від кримінальної відповідальності; про закриття кримінальної справи суд його не повідомив, копію постанови від 25.12.2012 року він отримав лише 25 березня 2014 року.

Необхідність закриття справи щодо нього за відсутністю в його діях складу злочину обґрунтовує тим, що:

- підписані ним заяви і матеріали ліцензійної (акредитаційної) справи не є офіційними документами в тому розумінні, яке покладено в диспозиції ст. 366 КК України, не підпадають під поняття «офіційний документ», а значить відсутній предмет злочину, об'єктивна сторона злочину і склад злочину;

- надання матеріалів ліцензійної (акредитаційної) справи в Міністерство освіти і науки України - це перший етап до отримання ліцензії (сертифіката про акредитацію). Сутність другого етапу полягає в формуванні експертної комісії, яка здійснює перевірку достовірності наданої в ліцензійній (акредитаційній) справі інформації і складає експертний висновок про можливість або неможливість видачі навчальному закладу ліцензії (сертифіката про акредитацію) на здійснення освітньої діяльності, і ліцензійна (акредитаційна) справа передається для розгляду на засіданні Державної акредитаційної комісії МОН України (далі - ДАК), на засіданні якої приймається рішення про видачу або відмову у видачі навчальному закладу ліцензії (сертифіката про акредитацію) на здійснення освітньої діяльності. Зазначене рішення фіксується в протоколі засідання. Саме рішення ДАКу, зафіксовані відповідно в протоколі засідання № 61 від 22.06.2006 року і № 84 від 24.06.2010 року, стали підставою для отримання Криворізьким факультетом: ліцензії серії АВ № 159035 на право здійснення освітніх послуг, пов'язаних з отриманням вищої освіти на рівні кваліфікаційних вимог «бакалавр», сертифіката про акредитацію серії НД-ІІ № 0440973 по II рівню. Це значить, що підписані ним документи, не надають певних прав і не звільняють нікого від обов'язків, а є документами, на підставі яких видаються або можуть бути видані офіційні документи, що мало місце по Криворізькому факультету. Це підтверджується науковим висновком директора з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, експерта з кримінального права і проблем корупції, доктора юридичних наук, професора, заслуженого юриста України ОСОБА_36, та правознавцями кафедри кримінального права Національного університету «Юридична академія України імені ОСОБА_37», які за проханням сторони захисту і на підставі наданих матеріалів провели дослідження обставин інкримінованого йому діяння;

- крім того, частина 1 статті 366 КК України в редакції, яка діяла станом на 2006-2009 роки, передбачала відповідальність за «внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видачу завідомо неправдивих документів», чого він не робив;

- орган досудового слідства в обвинувальному висновку відносно підготовки матеріалів ліцензійної і акредитаційної справ вказав, що не він, а «невстановлена слідством особа підготувала документи, виписані від імені ректора ДДУВС ОСОБА_2, відносно кількісного і якісного складу науково-педагогічного персоналу Криворізького факультету» . В силу цього він, як особа, що не мала безпосереднього відношення до підготовки вищезазначених матеріалів, не повинен нести жодної відповідальності по інкримінованому мені злочину;

- разом з тим, органом досудового слідства не доведено ні факту умисної особистої видачі ним згаданих документів Міністерству освіти і науки України для отримання акредитації, ні факту видання ним наказу або розпорядження про передачу цих документів в зазначене Міністерство;

- вважає, що його дії, які виразилися тільки в одному підписанні матеріалів ліцензійної і акредитаційної справ, без їх складання і видачі, не можуть кваліфікуватися за частиною 1 статті 366 КК України;

- крім того, в його діях не було умислу на складанняя і видачу завідомо неправдивих (офіційних) документів, а також його дії не становлять суспільної небезпеки, тобто не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Заслухавши: доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 та його захисника адвоката Бєлінського Ю.Є., які підтримали свою апеляцію, думку прокурора Кузьменка А.С., - який проти задоволення апеляції ОСОБА_2 заперечували та просили залишити постанову Жовтневогог районного суду м. Дніпропетровська від 25.12.2013 року без зміни, - перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 262 КПК України 1960 року розгляд справи в засіданні суду першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Розгляд справи при відсутності підсудного допускається лише у виняткових випадках:1) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду; 2) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності. Проте суд має право і в цьому разі визнати явку підсудного обов'язковою.

Розглядаючи справу щодо ОСОБА_2, суд першої інстанції не врахував цих вимог закону та знехтував наведеними в ст. 263 КПК України 1960 року правами підсудного в судовому розгляді, розглянувши справу за його відсутності, хоча він про це суд не просив. Доказів тому, що він був належним чином сповіщений про день та час судового засідання, в матеріалах справи немає. Таким чином суд першої інстанції грубо порушив право обвинуваченого на захист, позбавивши його без законних підстав прав, передбачених ст. 263 КПК України 1960 року.

В силу ст. 367 ч.1 п.3 КПК України 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є: 3) істотне порушення кримінально-процесуального закону, а згідно зі ст.370 ч.2 п.6 КПК України 1960 року вирок (постанову) в усякому разі належить скасувати, якщо справу розглянуто у відсутності підсудного…

У зв'язку з безумовним скасуванням постанови суду першої інстанції з вказаної вище підстави, колегія суддів не вдається до перевірки інших доводів, які містяться у апеляційній скарзі ОСОБА_2 та його поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду, а саме: провідсутність в його діянні складу злочину, передбаченого ст. 366 ч.1 КК України, та наявність підстав для закриття справи за ст. 6 ч.1 п.2 КПК України,

- та вважає, що вони підлягають перевірці під час нового судового розгляду в суді першої інстанції, а тому його апеляція в цій частині задоволенню не підлягає.

Під час нового судового розгляду необхідно усунути вказані в ухвалі недоліки, ретельно дослідити всі докази, які підтверджують чи спростовують обвинувачення, дати їм належну оцінку, та постановити законне й обгрунтоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Керуючись ст.ст. 353, 366, 367 КПК України (в редакції Закону України від 28.12.1960 року) та п.11,15 Розділу ХI Перехідні положення КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 грудня 2012 року про закриття кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_2 за ст. 366 ч.1 КК України у зв'язку з закінченням строків давності скасувати.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 366 ч.1 КК України повернути до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Судді