справа № 1-114/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

23 січня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі: головуючого -     судді Павленко О.П.

при секретарях     Шевчук О.В., Кравченко Д.І., Антонюк М.С. з участю прокурорів:     Коваль А.А., Галаєва Р.М.-Ш., Перловської Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою освітою, недруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше судимого 07.06.2001 року Залізничним районним судом м. Києва за ст.ст. 140 ч.3, 140 ч.2, 145 ч.1, 193 ч.3 КК України ( в редакції 1960 року) до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, засудженого 28 липня 2008 року Шевченківським районним судом м. Києва за ст. 309 ч.1, 395, 70 КК України 1 року позбавлення волі

в скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 16 травня 2008 року, приблизно о 04 годині, разом з ОСОБА_3 піднялися до квартири АДРЕСА_1, де ОСОБА_3 проживає разом з колишньою дружиною ОСОБА_4 Знаходячись в приміщенні кухні зазначеної квартири, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_3 вжили по пляшці пива, після чого ОСОБА_3 пішов до кімнати відпочивати, а ОСОБА_2, скориставшись цим, таємно, повторно, з квартири АДРЕСА_1 викрав особисті речі ОСОБА_4, а саме: комп'ютер «Сікмастер» з монітором марки «Самсунг», загальною вартістю 4000 грн., дівіді-програвач марки «Самсунг», вартістю 1000 грн., плеєр МП-3 марки «Еленберг», вартістю 300 грн., мобільний телефон марки «Самсунг», вартістю 100 грн. з сім-карткою оператора мобільного зв'язку «ЮМС», яка матеріальної цінності немає та грошей на рахунку якої не було, радіотелефон марки «Панасонік», вартістю 300 грн., золоту каблучку, вартістю 800 грн., а всього майна на загальну суму 6500 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 винним себе не визнав та пояснив, що ОСОБА_3 він не знав, ніколи в його квартирі не був та майно з його квартири не викрадав.

15 травня 2008 року, приблизно о 23 годині, він приїхав в квартиру АДРЕСА_3, де проживає його брат і де він в той час проживав та до ранку наступного дня з квартири не виходив. Через декілька днів його затримали працівники міліції начебто за хуліганство, вимагали, щоб він видав довіреність на право розпорядження його з братом квартирою, а в подальшому примусили зізнатися в тому, що він начебто вночі пив з якимось чоловіком пиво в його квартирі, а потім з цієї ж квартири вчинив крадіжку. Працівник міліції ОСОБА_9 погрожував йому тим, що «посадить в тюрму», тому він підписав усі надані йому папери, але його з-під варти не звільнили. В подальшому він слідчій казав, що не вчинював цього злочину, але слідча не хотів його слухати та погрожувала тим, що з ним «будуть спілкуватися оперативні працівники міліції».

Як пояснив підсудний, чому його обмовляє свідок ОСОБА_3, йому невідомо, але з цим чоловіком він ніколи знайомий не був.

Не дивлячись на невизнання вини підсудним, його винність у вчиненні злочину знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Так, потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що напередодні крадіжки з її квартири вона посварилась з чоловіком та з дитиною пішла з дому до знайомих, власні речі з квартири не забирала. 16 травня 2008 року вранці перед шкільними зайняттями її син зайшов додому, щоб взяти деякі свої речі та виявив, що з квартири зник комп'ютер, дівіді-програвач та інше, належне саме їй, майно. Син зателефонував їй, вона приїхала на квартиру та побачила, що її чоловік спав в своїй кімнаті, а з її кімнати зникли комп'ютер «Сікмастер» з монітором марки «Самсунг», дівіді- програвач марки «Самсунг», плеєр МП-3 марки «Еленберг», мобільний телефон марки «Самсунг», радіотелефон марки «Панасонік» та золота каблучка. Вона викликала працівників міліції. Хто саме скоїв крадіжку їй невідомо, колишній чоловік їй нічого не розповідав.

Потерпіла підтримала в судовому засіданні цивільний позов та просить стягнути з ОСОБА_2 6500 грн. на відшкодування завданої їй матеріальної шкоди.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що на початку травня 2008 року у нього погіршились стосунки з дружиною, яка періодично дома не проживала. 15 травня 2008 року у нього був дуже поганий настрій, тому ввечері він випив горілки. Вже вночі він вийшов на вулицю до нічного кіоску, щоб купити пива або горілку. Біля кіоску він познайомився з ОСОБА_2, якого запросив до себе додому в гості. Він придбав пиво та горілку та разом з ОСОБА_2 пішли в його квартиру АДРЕСА_1, на кухні випивали та розмовляли, потім йому стало погано, він дуже сп'янів та пішов спати, ОСОБА_2 залишався в його квартирі й коли він пішов ( свідок) не знає. Вранці додому прийшов його син, який виявив крадіжку та повідомив про це дружині, дружина викликала працівників міліції.

Також свідок пояснив, що 15 травня 2008 року в його квартирі сторонніх осіб не було і все майно було на місці, 16 травня 2008 року вночі, крім ОСОБА_2, в його квартирі сторонніх осіб також не було.

Працівниками міліції проводилось впізнання, під час якого він впевнено впізнав ОСОБА_2, як особу, з якою познайомився вночі 16 травня 2008 року та запросив до себе додому, а в подальшому в своїй квартирі вживав з ним спиртні напої.

Крім того, свідок пояснив, що під час слідства він самостійно впізнав ОСОБА_2, ніхто з працівників міліції йому в цьому не допомагав та не вказував на ОСОБА_2

Зазначені показання свідка ОСОБА_3 підтверджуються даними протоколу пред'явлення осіб для впізнання від 09.07.2008 року (а.с. 35-37).

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав на тому, що саме ОСОБА_2 знаходився в його квартирі 16 травня 2008 року вночі, він впевнено впізнав його і в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_7 - оперуповноважений Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві, в судовому засіданні пояснив, що в ході перевірки заяви ОСОБА_4 про крадіжку належного їй майна з квартири за місцем проживання, ним був затриманий ОСОБА_2, як особа причетна до вчинення цієї крадіжки. ОСОБА_8 він доставив до райвідділу міліції, де в подальшому останній зізнався у вчиненні цього злочину. Безпосередньо він ОСОБА_2 не опитував, участі в будь-яких діях з участю ОСОБА_2 не приймав, тиску на останнього не вчинював.

Свідок ОСОБА_9 - начальник ВКР ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, в судовому засіданні пояснив, що після затримання ОСОБА_2 йому розповів про те, що вчинив крадіжку з квартири АДРЕСА_1 та самостійно виявив бажання написати явку з повинною у вчиненні цього злочину. Про

обставини знайомства з ОСОБА_4 та вчинення в подальшому крадіжки з його квартири ОСОБА_2 розповідав без будь-якого тиску з боку працівників міліції.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства ОСОБА_2, будучи неодноразово допитаним слідчим, а саме: 09 липня 2008 року - як підозрюваний; 09 липня 2008 року , 24 липня 2008 року - як обвинувачений, визнавав свою вину у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_10 з квартири АДРЕСА_1, докладно пояснював коли і при яких обставинах він познайомився з ОСОБА_3, в зв'язку з чим потрапив в його квартиру, які саме речі викрав та яким чином ними розпорядився.

Зазначені вище показання ОСОБА_2 повністю узгоджувалися з показаннями свідка ОСОБА_3 та, на думку суду, є правдивими.

При цьому під час усього досудового слідства ОСОБА_2 слідчому не повідомляв про те, що його примусили працівники міліції написати явку з повинною та зізнатися у вчиненні крадіжки; будь-яких скарг на неправомірні дії працівників міліції він не подавав. ( а.с. 46-48; 56-57; 61-64).

Будучи допитаною в судовому засіданні, свідок ОСОБА_11 - слідчий СВ ТВМ-3 Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві, пояснила, що нею проводилось досудове слідство в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки майна ОСОБА_4 ОСОБА_2 самостійно, без будь-якого тиску давав показання про обставини вчинення ним цієї крадіжки, визнавав свою вину та не скаржився на дії працівників міліції.

Для перевірки алібі підсудного судом доручалось органу досудового слідства допитати ряд свідків, які постійно проживали в АДРЕСА_1 в травні 2008 року.

Будучи допитаною в межах судового доручення свідок ОСОБА_12 - дружина брата ОСОБА_2, показання якої були оголошені в судовому засіданні, пояснила, що дійсно ОСОБА_2 проживав з її сім'єю в АДРЕСА_1 з кінця травня 2007 року до липня 2008 року, працював на парковці автомобілів, з 13 по 17 травня 2008 року вона бачила його дома ввечері ( а.с. 180-181).

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дала аналогічні показання, пояснивши, що ОСОБА_2 завжди ночував дома. Разом з цим свідок не змогла пояснити в який саме час ОСОБА_2 пішов на роботу 15 травня 2008 року або 16 травня 2008 року та прийшов в ці дні ввечері додому, о котрій годині приходив він додому в інші дні травня 2008 року.

З огляду на те, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_12 не є конкретними, а тому не спростовують показання свідка ОСОБА_3, суд їх до уваги не приймає.

Винність ОСОБА_2 також підтверджується:

·     даними протоколу усної заяви про злочин від 16 травня 2008 року ( а.с. 9);

·     даними протоколу огляду місця пригоди від 16 травня 2008 року (а.с. 14-16).

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у таємному викраденні чужого майна ( крадіжка), вчиненому повторно. Дії підсудного правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України.

Невизнання вини підсудним суд розцінює як бажання останнього уникнути покарання за вчинений злочин.

Призначаючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер, ступінь суспільної небезпеки та ступінь тяжкості вчиненого ним злочину; відношення підсудного до скоєного та наявність невідшкодованої матеріальної шкоди.

Судом приймаються до уваги і дані, які характеризують особу ОСОБА_2, який, раніше судимий, офіційно не працював, характеризується посередньо.

Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання підсудного, судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 повинно відбуватися в місцях позбавлення волі, а тому призначає підсудному покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України.

Відповідно до вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року ОСОБА_2 засуджений за ст. ст. 309 ч.1, 395, 70 КК України до 1 року позбавлення волі.

Оскільки злочин ОСОБА_2 по даній справі вчинений до постановления вироку Шевченківським районним судом м. Києва 28 липня 2008 року, суд вважає необхідним остаточне покарання підсудному призначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим відповідно до вимог ч.4 ст. 70 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання, покарання відбуте за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_4, підлягає задоволенню як доведений в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 2 (двох ) років позбавлення волі.

У відповідності до ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року у вигляді одного року позбавлення волі, більш суворим, остаточно ОСОБА_2 призначити покарання у вигляді 2 ( двох ) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з 09 липня 2008 року, із зарахуванням відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 липня 2008 року з 28 липня 2008 року до 23 січня 2009 року включно.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в закону силу залишити без змін - у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО № 13 ДЦУ з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 6.500 грн. ( шість тисяч п'ятсот грн.) на відшкодування завданої матеріальної шкоди.

На вирок суду може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня його проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Шевченківський районний суд м. Києва.