Справа № 22-30                                              Головуючий у 1 інстанції

2009 р.                                                               Гончар М. С.

Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2009 року                                                                                         м.  Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:    Бондара В.О.

       Суддів :                          Калашнікової О.В.

Бабак A.M. При секретарі:   Тахтаул О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Орджонікідзевського районного суду м.  Запоріжжя від "07" жовтня 2008 року по справі за позовом

Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 про примусове вилучення автомобіля,  -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2008 року Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про примусове вилучення автомобіля.

В позові зазначало,  що згідно Порядку забезпечення інвалідів автомобілями,  затвердженим Постановою KM України від 19.07.2006 року № 999,  за митною декларацією від 02.02.2006 року № 1120004/61000087 та за накладною від 02.02.2006 року № 1 ОСОБА_2,  як інвалід Радянської Армії І групи,  була забезпечена автомобілем АУДІ-4,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  об'єм двигуна 1781 куб. см. ,  дата випуску 09.12.1998 року,  за ціною 17699 грн. згідно з протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ від 19.01.2006 року № 26/ГД-2687/К   цей   автомобіль   було   визнано   гуманітарною   допомогою   та   надано

ОСОБА_2 Керування автомобілем було делеговано онуку ОСОБА_2 -ОСОБА_1 Згідно роз'яснень Міністерства юстиції України,  Державної податкової адміністрації України,  Державної митної служби від 08.06.2007 року № 21-9-4595,  після смерті інваліда автомобіль,  отриманий як гуманітарна допомога повертається (вилучається) головному Управлінню. Законодавчі підстави для залишення у власності автомобіля,  отриманого як гуманітарна допомога після смерті інваліда члену його сім'ї відсутні.

Посилаючись на те,  що ОСОБА_2 померла 07.04.2007 року,  а її онук,  відповідач по справі,  ОСОБА_1добровільно автомобіль АУДІ,  переданий як гуманітарна допомога,  не повертає просили суд примусово вилучити автомобіль АУД1-4,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  об'єм двигуна 1781 куб. см. ,  дата випуску 09.12.1998 року визнаний гуманітарною допомогою у ОСОБА_1 та передати до Головного управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації,  судові витрати стягнути з відповідача на користь держави.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.  Запоріжжя від 07 жовтня 2008 року позов задоволено. Примусово вилучено у ОСОБА_1 та передано Головному управління праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації автомобіль АУДІ-4,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,  об'єм двигуна 1781 куб. см. ,  дата випуску 09.12.1998 року,  виданий як гуманітарна допомога інваліду Радянської Армії І групиОСОБА_2,  яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 176 грн. 70 коп. та витрати на ІТЗ в сумі 30 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1подав апеляційну скаргу,  в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права,  невідповідність висновків суду обставинам справи,  просило рішення суду першої інстанції скасувати,  а позовну заяву залишити без розгляду.

Вивчивши матеріали справи,  заслухавши пояснення осіб,  які брали участь у судовому засіданні,  колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до  ст.  308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін,  якщо визнає,  що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті та справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи,  ОСОБА_2,  яка померла 07.04.2007 року,  перебувала на обліку в Головному управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації для забезпечення автомобілем згідно медичної виписки. Згідно медичного висновку від 02.11.2005 року до управління автомобілем ОСОБА_2 непридатна (а. с.  14).

Згідно з Порядком забезпечення інвалідів автомобілями,  затвердженого Постановою КМУ № 999 від 19.07.2006 року,  за митною декларацією від 02.02.2006 року № 1120004/61000087 та за накладною від 02.02.2006 року № 1 ОСОБА_2 була забезпечена    автомобілем АУДІ-4,  ідентифікаційний номер НОМЕР_1,

об'єм двигуна 1781 куб. см. ,  дата випуску 09.12.1998 року. Зазначений автомобіль протоколом Комісії з питань гуманітарної допомоги при КМУ від 19.01.2006 року № 26/ГД-2687/К визнано гуманітарною допомогою та надано ОСОБА_23а цільовим призначенням.  Керування цим автомобілем було доручено члену її сім'ї - онуку,  ОСОБА_1

Після смерті ОСОБА_2,  07.04.2007 року,  ГУПСЗН двічі направляло на адресу ОСОБА_1 повідомлення з вимогою повернути спірний автомобіль,  між тим відповідач відмовляється добровільно повернути автомобіль,  пропонуючи залишити цей автомобіль йому у власність,  натомість він в свою чергу зобов'язується розрахуватися перед позивачем за нього з проведенням відповідного перерахунку,  оскільки він ніс витрати на зберігання автомобіля при митному оформленні та на ремонт автомобіля.

Відповідно до абзацу 7 п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями,  затвердженого Постановою Кабінетів Міністрів України N 999 від 19 липня 2006 року,  після смерті інваліда автомобіль,  отриманий як гуманітарна допомога,  крім випадків,  зазначених в абзацах першому - п'ятому пункту 16 цього Порядку,  повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству,  що здійснює заготівлю та переробку металобрухту,  або видається в порядку черговості інваліду,  який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк,  визначений починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом,  з урахуванням строку його експлуатації померлим.

Згідно абзаців першого - п'ятого п. 16 цього ж Порядку після смерті інваліда автомобіль,  яким він був забезпечений головним управлінням соціального захисту або управлінням виконавчої дирекції,  строк експлуатації якого більше ніж 10 років,  залишається члену сім'ї,  який на час смерті інваліда проживав та був зареєстрований за місцем проживання і реєстрації інваліда. Автомобіль,  строк експлуатації якого менше ніж 10 років,  після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї,  якщо в ній є інвалід,  який: має підстави для забезпечення автомобілем; проживав і був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його проживання і реєстрації; не має іншого автомобіля,  у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Зважаючи на встановлені по справі обставини та вимоги чинного законодавства,  колегія суддів вважає,  що висновок суду першої інстанції,  про відсутність правових підстав для залишення автомобіля члену сім'ї померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_1 немає,  є законним та обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції на думку колегії суддів є законним та обґрунтованим,  доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції,  а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись  ст.   ст.  307,  308,  313, 314,  317 ЦПК України,  колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м.  Запоріжжя від 07 жовтня 2008 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно,  але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.