№  2-260/2009р.

       Р І Ш Е Н Н Я                                 

         І МЕ Н Е М   У К Р А Ї Н И

02.02.2009р. Вільнянський районний суд Запорізької області в складі:

- головуючого судді Надворної О.С.,

- при секретарі Нешта Л.В.,

- з участю адвоката – ОСОБА_3,

 розглянувши у попередньому судовому засіданні м.Вільнянськ справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2005 року між нею (в якості дарувальниці)  та ОСОБА_2. (в якості обдаровуваної) був укладений договір дарування житлового будинкуАДРЕСА_1, загальною площею 56,7 кв.м, посвідчений в.о. державного нотаріуса Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області Дмітрієвою Н.П.  Вартість житлового будинку становить 31887 грн.

Як зазначає позивач, укладення договору дарування було викликано тим, що вонаІНФОРМАЦІЯ_1, за віком і станом здоров’я потребує догляду і матеріальної допомоги. ОСОБА_2 обіцяла довічно доглядати  її, забезпечувати продуктами харчування, оплачувати обов’язкові  платежі за будинок і землю, займатися домашнім господарством.  У разі виконання цих зобов’язань ОСОБА_2  за життя набувала  права користування і володіння жилим будинком, а після смерті розпоряджатися ним на свій розсуд. За цих умов позивач погодилась підписати договір, текст якого не читала, вважаючи, що у договорі передбачено права і обов’язки сторін, про які вони  домовились з ОСОБА_2. Однак, як  зазначає  ОСОБА_1., виявилось, що договір має інший зміст: позбавляє права власності на жилий будинок,   і не передбачає  ніяких зобов’язань утримувати її. Як зазначено в позові, після оформлення договору у нотаріуса ОСОБА_2  змінила своє ставлення до ОСОБА_1., повністю ігнорує домовленості, не забезпечує продуктами харчування, необхідними  ліками, залишила позивача без догляду і допомоги.

                                                          -2-

В  попередньому судовому засіданні  позивач і її представник – адвокат ОСОБА_3 підтримали заявлені  позовні вимоги, прохають суд визнати укладений між сторонами правочин недійсним, оскільки його вчинено під впливом помилки.

Відповідач позов визнала в повному обсязі, не заперечує проти його задоволення,  прохає суд розглянути справу в попередньому судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає можливимна підставі ч.4 ст.130 ЦПК  України ухвалити рішення по даній цивільній справі у попередньому судовому засіданні, сторони заперечень не мають.

Відповідно до ч.1ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи,  суд  дійшов висновку про  необхідність  задоволення позову ОСОБА_1  про визнання договору дарування недійсним  в повному обсязі з наступних підстав:

 Відповідно до змісту ст. 229  ЦК України,  якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий  правочин може бути визнаний  судом недійсним. Істотне значення  має помилка  щодо природи правочину,  прав  та обов’язків сторін.

Приписами  ст. 203  ЦК України  встановлено,  що волевиявлення  учасника  правочину  повинно  бути вільним і відповідати  його внутрішній волі.

Відповідно  до вимог ч.1 ст. 215  ЦК України  недодержання  в момент  вчинення   правочину  вказаних  вимог  ст. 203 ЦК  України  є підставою для визнання недійсним такого правочину.

Згідно ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин  не створює  юридичних наслідків; у разі  недійсності правочину  кожна із сторін  зобов’язана повернути другій  стороні в натурі  все, що вона  одержала на виконання  цього правочину. 

Отже,   умови договору, які були  узгоджені  між сторонами  на момент укладання  договору свідчать про те, що це не є договір дарування, оскільки  згідно  ч.2 ст. 717 ЦК України договір, що встановлює обов’язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Вищезазначена обставина  дає підставу суду вважати, що договір 26.12.2005 року  від  між ОСОБА_1. і ОСОБА_2. був укладений  під впливом помилки,  тому його необхідно визнати недійсним, і   визнати за позивачем право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, який був дарунком за цим договором (а.с. 6).

Згідно з вимогами ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути на користь позивача сплачені судові витрати у справі, а саме: судовий збір та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.

         Керуючись:  ст.10, 130, 212, 215, 294 ЦПК України, ст. 1046-1050 ЦК України

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним -  задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним  договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 26 грудня 2005 року між ОСОБА_1  та ОСОБА_2.

Визнати  за ОСОБА_1   право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

       Стягнути з  ОСОБА_2.  на користь ОСОБА_1. сплачене держмито  у сумі 320,00 грн.  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30,00 грн.

       Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Апеляційному суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя:                                                                                 О.С. Надворна