Справа № 2-57/10

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2010 року Києво-Святошинський районний суд Київської області

В складі головуючого судді

ОСОБА_1

при секретарі Вдовенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ФОП "Кудрик", ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ФОП "Кудрик", ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що 14 липня 2008 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем ЗІЛ 131 держ. № 96 36 КХП на дозволений зелений сигнал світлофора по вул. Магістральна в напрямку регульованого перехрестя з вул. Маяковського в м. Боярка, на якому мав намір повернути ліворуч не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися в зустрічному напрямку прямо внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, чим порушив п. 16.6 ПДР України.

Власником автомобіля ЗІЛ 131 держ. № 96 36 КХП є відповідач АТ «Вишневе».

Наслідком ДТП стали механічні пошкодження транспортних засобів.

11 серпня 2008р. Лисянський районний суд Черкаської області виніс постанову, якою гр. ОСОБА_5 піддано адміністративному штрафу у розмірі - 17 грн.

Внаслідок зіткнення, автомобілю "Мазда 6" держ. № НОМЕР_1, який належить позивачу, ОСОБА_2В, на праві особистої власності, завдано технічних пошкоджень.

Згідно з калькуляцією, вартість відновлюваного ремонту його автомобіля становить - 134 198,70 грн.

Позивач звернувся з заявою по факту отримання ним тілесних ушкоджень, але 22.07.2008 р. отримав постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно ч.2 ст. 6 КПК України за відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину.

Відповідно до договору оренди автомобіля від 01.04.08.р. укладеним між ЗАТ «Вишневе» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 ЗАТ « Вишневе» надало у тимчасове користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 автомобіль ЗІЛ 131 держ. № 96 36 КХП..

З врахуванням уточнень та доповнень просив стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_6 на його користь матеріальні збитки у сумі - 134 198,76 гри., судові витрати у розмірі 1442 грн. 00 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, юридичної допомоги у розмірі - 13 400 грн., витрати по виплаті авто товарознавчого дослідження - 700 грн. 00 коп.моральну шкоду у розмірі 1700 грн.витрати на бензин - 979,85 грн., автотехнічну експертизу з комісійним збором - 937,58 грн., автостоянку - 5105,00 грн.

Стягнути моральну шкоду у розмірі 1700 грн. з ОСОБА_3.

Від вимог в частині позову про стягнення матеріальної шкоди з відповідача АТ «Вишневе» позивач та його представник в судовому засіданні відмовилися, в зв»язку з чим ухвалою суду справу в частині позову про стягнення шкоди з АТ «Вишневе» закрито.

Представник відповідача ПП “Кудрик “ в судове засідання не з”явився, про день слухання справи повідомлений, просив слухати справу у його відсутності, проти позову заперечував, оскільки ОСОБА_7 не перебував з ФОП «Кудрик» в трудових відносинах, а керував автомобілем під час ДТП на підставі доручення, наданого йому ФОП «Кудрик».

Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з”явився, про день слухання справи повідомлений належним чином, просив слухати справу в його відсутності , проти позову заперечує, оскільки вважає, що шкода завдана позивачу спільними діями обох водіїв , тобто його та позивача, а тому вважає, що ПП «Кудрик» не повинен нести відповідальність перед позивачем. Також позивач не підтверджує вартість заподіяних йому збитків . З врахуванням пошкоджень автомобіля, його можливо відремонтувати , а тому з яких підстав позивач заявляє позов в розмір вартості автомобіля невідомо.

Суд вислухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи, позов задовольняє частково з таких підстав:

Судом встановлено, що 14 липня 2008 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем ЗІЛ 131 держ. № 96 36 КХП на дозволений зелений сигнал світлофора по вул. Магістральна в напрямку регульованого перехрестя з вул. Маяковського в м. Боярка, на якому мав намір повернути ліворуч не надав дорогу транспортним засобам, які рухалися в зустрічному напрямку прямо внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем, чим порушив п. 16.6 ПДР України, що підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення, схемою ДТП, протоколом огляду місця ДТП, поясненнями учасників ДТП.

Внаслідок зіткнення, автомобілю "Мазда 6" держ. № НОМЕР_1, який належить позивачу, ОСОБА_2В, на праві особистої власності, завдано технічних пошкоджень.

Згідно з калькуляцією, вартість відновлюваного ремонту його автомобіля становить - 134 198,70 грн.

Постановою від 22.07.08 року ю по факту отримання тілесних ушкоджень позивачем відмовлено в порушенні кримінальної справи згідно ч.2 ст. 6 КПК України за відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину.

Відповідно до договору оренди автомобіля від 01.04.08.р. укладеним між ЗАТ «Вишневе» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 ЗАТ « Вишневе» надало у тимчасове користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 автомобіль ЗІЛ 131 держ. № 96 36 КХП..

Відповідно до п. 6.1 цього договору вся відповідальність за наслідки порушення правил безпеки покладається на орендаря фізичну особу-підприємця ОСОБА_6

Відповідно до п/п «б» п.2.14 Правил дорожнього руху, водій транспортного засобу має право довіряти у встановленому порядку керування приватним транспортним засобом іншій особі, яка має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Як встановлено судом на підставі довіреності від 14.07.2008 року, автомобілем ЗІЛ 131 державний №9636 КХП, керував ОСОБА_4 який мав при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, та порушив п.16.6 ПДР України, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Мазда 6 державний №АІ1469 ВВ, що належить позивачеві.

Вина ОСОБА_5 у скоєнні ДТП та порушенні п.п. 10.1 та 16.6 ПДР України підтверджується постановою Лиснянського районного суду Черкаської області від 19.06.2009 року по справі №3-7/09.

Відповідно до п.1 ст.1166 Цивільно кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.2 п.4 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідно до ч.З п.4 Постанови не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Але судом встановлено, що ОСОБА_4 з ФОП ОСОБА_6 у трудових відносинах не перебував, що підтверджується поданим ним до ДАІ у Києво-Святошинському районі звітом фізичної особи - платника єдиного податку за третій квартал 2008 року, відповідно до якого, у даний період ним не використовувалась праця найманих працівників.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 керував автомобілем на законних підставах, відповідно до п.1 ст.1166 та п.2 ст.1187 Цивільного кодексу України, ФОП ОСОБА_6 не може вважатися відповідальним за шкоду, завдану позивачеві внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до акту автотоварнознавчого дослідження №8/8 від 15.08.2008 року, ринкова вартість автомобіля Мазда 6 державний №АІ1469 ВВ станом на день проведення дослідження становила 134198,70 грн.

Відповідно до ч.3 п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.92р. постановлюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Згідно з ч.2 п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 збитки потерпілому відшкодовуються відповідно до реальної вартості втраченого майна на час розгляду справи.

У зв'язку з цим, ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 30.06.2009 року по даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено питання про визначення розмір матеріального збитку завданого автомобілю Мазда 6 державний №АП469 ВВ, який належить ОСОБА_2, пошкодженому при ДТП, яке відбулося 14.07.2008 року внаслідок зіткнення з автомобілем ЗІЛ 131 державний №9636 КХП під керуванням ОСОБА_5, за цінами на момент розгляду справи в суді.

Однак, згідно з повідомленням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №6830 від 19.10.2009 року, надання висновку є неможливим, оскільки позивачем експертам не було надано на огляд пошкоджений транспортний засіб.

Як зазначив сам позивач у судовому засіданні, пошкоджений автомобіль ним не було надано на огляд експертам у зв'язку з тим, що автомобіль тривалий час перебуває у ремонті (з осені 2009 року), внаслідок чого його вартість на сьогоднішній день суттєво змінилась.

Таким чином, своїми діями позивач унеможливив визначення розміру завданого йому матеріального збитку та залишкової вартості автомобіля на момент розгляду справи в суді, що у даному випадку є необхідним відповідно до вимог п.9 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.92р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Також, незважаючи на отримання страхового відшкодування в розмірі 25000,00 грн., що визнано позивачем у судовому засіданні, позивач не зменшив розмір позовних вимог на відповідну суму страхового відшкодування.

Враховуючи все вищевикладене,позовні вимоги ОСОБА_2, викладені в заяві про уточнення позовних вимог від 26.02.2010 р. є нормативно та фактично необґрунтованими, а обставини на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, не доведеними.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання , зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_7 не пребував з ФОП «Кудрик» в трудових відносинах, а тому ФОП «Кудрик» не може нести відповідальність по відшкодуванню шкоди, як власник джерела підвищеної небезпеки, що також визнано ОСОБА_5.

Тобто позивачем та його представником не доведені ті умови, які дають підстави для покладання відповідальності на ФОП «Кудрик» по відшкодуванню шкоди, а тим самим не виконали вимоги ст. 10 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Разом з цим суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_3.М. моральної шкоди в сумі 1700 гр.,

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі неправомірними рішеннями діями, чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини , крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов’язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставин, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Суд задовольняє позов в частині стягнення моральної шкоди, з відповідача ОСОБА_3 оскільки відповідно роз’яснень даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди “ обов’язковому з’ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача, та вина останнього в її заподіянні. Зокрема суд повинен з’ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин, та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні ,в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Задовольняючи позов в цій частині суд вважає, що з вини відповідача від отриманих тілесних ушкоджень позивач відчувала фізичний біль, що призвело до моральних страждань, та стягує на його користь 1700 гр. вважає, що ця сума відповідає засадам розумності та справедливості, а також характеру заподіяної позивачці моральних страждань внаслідок отриманого фізичного болю, строку відновлення попереднього емоційного стану, порушенням нормальних стосунків з родичами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суд, оцінюючи докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткову обґрунтованість та доведеність вимог позивача, оскільки вони відповідають вимогам ст.57-59 ЦПК України.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати суд покладає на відповідача ОСОБА_3.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.10, 11, 209, 212,214-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1700 грн. моральної шкоди, 37 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та 8,50 грн. судового збору, а всього 1745,50 грн..

В решті позову відмовити.

На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження його протягом десяти днів з дня проголошення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя