У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням  прокурора, який брав участь у розгляді справи, на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2007 року та ухвалу апдяційного суду Волинської області від 16 жовтня 2007 року.

Постановою  начальника відділу нагляду за додержанням законів органами податкової міліції прокуратури Волинської області від 27 червня 2007 року порушено кримінальну справу щодоОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

ОСОБА_1. оскаржила зазначену  постанову до Луцького міськрайонного суду Волинської області, який своєю постановою від 27 вересня 2007 року задовольнив її скаргу,  скасував зазначену постанову прокуратури Волинської області від 27 червня 2007 року про порушення кримінальної справи щодоОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України  і відмовив в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2007 року  постанову суду залишено без зміни.

Постановою начальника відділу прокуратури Волинської області  від 27 червня 2007 року скасовано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу щодоОСОБА_1 за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. Зокрема, на думку органів досудового слідства,   з квітня по вересень 2006 року на розрахунковий рахунок підприємцяОСОБА_1 в АБ “Діамант” у м. Києві, повідомлення про відкриття  якого не надходило до ДПІ у Горохівському районі Волинської області, де перебувала на обліку  як платник податківОСОБА_1, надійшли кошти за товари від ряду суб'єктів господарської діяльності в розмірі 15 221 200,18 грн, в тому числі ПДВ 2 536 866,7 грн.. В той же часОСОБА_1 по деклараціям було задекларовано за вказаний період 57 500 грн. валового доходу та податкових зобов'язань з ПДВ на суму 1 557 грн.. Разом з тим задекларованіОСОБА_1 витрати, пов'язані зі здійсненням підприємницької діяльності, склали 53 000 грн., проте документів, які б підтверджували ці витрати підприємцем не надано. 

У постанові від 27 вересня 2007 року суду першої інстанції та ухвалі апеляційного суду  зазначено, що рішення про порушення кримінальної справи за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України було винесено передчасно без достатніх на те підстав, оскільки ОСОБА_1 підприємницької діяльності не здійснювала, об'єктів опадаткування не отримувала, а господарською діяльністю займався ОСОБА_2 за дорученням останньої.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. На думку автора подання, судами як першої, так і апеляційної інстанцій допущена однобічність та неповнота у дослідженні матеріаріалів справи. Вважає, що у органів досудового слідства було достатньо приводів та підстав для порушення кримінальних справ щодоОСОБА_1. Крім того, посилається на істотне порушення  кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи  касаційного подання, колегія суддів вважає, що  подання підлягає задоволенню з таких підстав.

За змістом ст. 236-8 КПК України, суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання данних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Зокрема, суд повинен перевіряти чи були наявними на час порушення справи, передбачені ч. 1 ст. 94 КПК України приводи; чи мала особа, яка порушила кримінальну справу, достатньо даних, що вказували б на наявність ознак злочину (ч. 2 ст. 94 КПК України); чи компетентна особа прийняла рішення про порушення кримінальної справи і чи було додержано нею встановлений для цього порядок (ст. 98 КРК України).

Проте, суд в порушення вимог закону при перевірці достовірності приводів та  підстав до порушення кримінальної справи став перевіряти докази про наявність чи відсутність в діях особи ознак складу злочину, що може бути лише при провадженні як досудового, так і судового слідства після порушення кримінальної справи, в порядку визначеному законом.

Тобто суд першої інстанції вдався до вирішення питань, що мають бути вирішені в інших стадіях кримінального процесу та не оцінив наявність доказів, котрі б свідчили про підстави та приводи порушення кримінальної справи.

Апеляційний суд, перевіряючи матеріали справи, не звернув уваги на порушення вимог закону судом першої інстанції і залишив постанову без зміни.

Тому, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

         Керуючись ст. ст.  395, 396 КПК України, колегія суддів

                                                        у х в а л и л а :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Постанову  Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 16 жовтня 2007 року щодоОСОБА_1 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

                                                    Судді:

           В.Г. Жук                      Г.В. Канигіна                       О.Т. Кузьменко