У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 26 лютого 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1. на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 лютого 2008 року, яким

                            ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

виправдано за ст. 256 КК України за відсутністю в його діях складу злочину.

            Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області  від 22 квітня 2008 року вирок змінено в частині вирішення цивільного позову, на підставі ч. 3 ст. 328 КПК України цивільний позов ОСОБА_1. залишено без розгляду.

          ОСОБА_2обвинувачувався у тому, що він, знаючи про належність ОСОБА_1 автомобіля Мерседес-Бенц 308 Д, 1986 року випуску, НОМЕР_1на який було накладено арешт судом, а також є рішення суду від 21.05.2007 року про повернення ОСОБА_1 зазначеного автомобіля, самовільно всупереч встановленому законом порядку, забрав автомобіль, знявши його з обліку 23.05.2007 року і вжив всіх заходів до неповернення ОСОБА_1 автомобіля та його розукомплектування, заподіявши тим самим шкоду інтересам потерпілого на суму 30 000 грн..

            У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1.. порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Посилається на однобічність та неповноту у дослідженні обставин справи. На його думку, Святецького необґрунтовано виправдано.

         Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як убачається з матеріалів справи між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був спір про належність зазначеного автомобіля і відповідно до рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 21.05.2007 року, зміненого ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 5.09.2007 року спірний автомобіль передано ОСОБА_1.

ОСОБА_2показав, що між ним та ОСОБА_1 дійсно був спір щодо належності автомобіля. Він лише зняв з автомобіля свої сидіння, інших дій щодо розукомплектації автомобіля не вчиняв.

Дану обставину підтвердили свідки ОСОБА_3ОСОБА_4ОСОБА_5, ОСОБА_6

Крім того, в ході судового слідства встановлено, що зазначений автомобіль після його вилучення у Святецького знаходився тривалий час на штрафмайданчику у ДАІ.

Також встановлено, що у справі відсутні докази, в якому стані заначений автомобіль було вилучено у Святецького.

Будь-яких доказів про те, що саме ОСОБА_2пошкодив автомобіль ОСОБА_1 не було представлено до суду, а тому підозри ОСОБА_1 у тому, що ОСОБА_2пошкодив автомобіль не можуть бути використані як доказ вини останнього.

         Як вбачається із матеріалів справи, як судами першої, так і апеляційної інстанцій досліджені всі обставини, які б могли мати значення для справи, тому посилання у скарзі на однобічність і неповноту  судового слідства у справі безпідставні.

         Суд дійшов правильного висновку про відсутність в діях Святецького складу злочину та виправдав його за ст. 356 КК України за відсутністю в діях складу злочину.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб не вбачається.

         Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         у задоволенні касаційної скарги потерпілого ОСОБА_1. відмовити.

С у д д і:

        В.Г. Жук                            Г.В. Канигіна                   О.Т. Кузьменко