У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

 

у складі:

 

головуючого	Жука В.Г.,
суддів	Пошви Б.М. і Гошовської Т.В.,
за участю прокурора	Гладкого О.Є.,
зацікавленої особи	ОСОБА_1
потерпілого	ОСОБА_2
представника потерпілого	ОСОБА_3.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2008 року щодо      ОСОБА_1.

 

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 27 листопада 2007 року провадження у кримінальній справі за обвинуваченням

 

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Луганська, раніше не судимого, 

 

за ч. 3 ст. 157, ч. 3 ст. 158 КК України закрито та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

 

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2008 року постанову місцевого суду щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він будучи членом та головою виборчої комісії, використовуючи владу й службове становище, навмисно вчинив перешкоджання вільному здійсненню громадянином свого виборчого права обманом й іншим способом, а саме: вніс у виборчий документ - постанову № 53 окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 107 завідомо неправдиві відомості з приводу дату її прийняття, що призвело до позбавлення можливості ОСОБА_2. взяти участь у виборах народних депутатів України 31 березня 2002 року як кандидату в народні депутати за цим округом, а також позбавило можливості виборців цього ж округу проголосувати на виборах за зазначеного кандидата, що вплинуло на результати голосування й виборів.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні підробки виборчого документу - постанови № 53 окружної виборчої комісії одномандатного виборчого округу № 107, видачі та використанні вказаного завідомо підробленого виборчого документу.        

 

У касаційній скарзі потерпілийОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1.  скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись при цьому на неправильне застосування кримінального закону та істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що суд при розгляді справи не в повній мірі врахував усі обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 умисно ухилявся від суду, про що в матеріалах справи є не скасована постанова. Крім того, на його думку, суд не вказав чи є в діях ОСОБА_1. склад злочину, передбаченого ч. 3 ст. 157, ч. 3 ст. 158 КК України, чи винен ОСОБА_1 у їх вчиненні, чи правильно кваліфіковано його дії.  

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1. без зміни, потерпілого ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3., які підтримали касаційну скаргу та просили судові рішення скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, ОСОБА_1який просив судові рішення щодо нього залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає  задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно роз'яснень, даних у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності” № 12 від 23 грудня  2005 року, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити у визначеному КПК України порядку відповідне судове рішення.

 

Проте, суд, приймаючи рішення про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1. у зв'язку з закінченням строків давності, не врахував роз'яснення зазначеної постанови, не вирішив у своєму рішенні чи дійсно мало місце діяння, в якому обвинувачувався ОСОБА_1, чи містить воно ознаки складу злочину, чи винуватий  ОСОБА_1 у їх вчиненні та чи правильно кваліфіковані його дії.

 

Відповідно до Конституції України та чинного діючого законодавства судові рішення, які не скасовані, є обов'язковими до виконання на всій території України.

 

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, виходячи за межі наданих йому повноважень, дав оцінку не скасованим постановам Слов'янського міськрайонного суду Донецької області про оголошення розшуку ОСОБА_1. у зв'язку з умисним ухиленням його від суду, які виконувались належним чином, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1.

 

Так, оголошуючи ОСОБА_1. у розшук як такого, що умисно ухиляється від суду, суд керувався даними прокурорської перевірки на предмет достовірності повідомлення ОСОБА_1. та його дружини про перебування підсудного станом на 20.04.2005 року - 06.05.2005 року на стаціонарному лікуванні в медичному закладі) про відсутність                  ОСОБА_1. в Луганській обласній клінічній психоневрологічній лікарні  та за місцем проживання протягом 4 днів, та неповідомлення останнім про своє місцеперебування,  про що виніс 1 травня 2005 року відповідну постанову, яка на момент розгляді справи у суді не скасовувалася та виконувалася належним чином.

 

Судом першої інстанції також проігноровано дані листа В.о. начальника Управління карного розшуку УМВС України в Луганській області від 28 травня 2005 року, з якого вбачається що ОСОБА_1. було затримано 28 травня 2005 року лише в результаті проведення оперативно-розшукових заходів.

 

Також місцевий суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1, перебуваючи на лікуванні в Луганській обласній клінічній психоневрологічній лікарні з 22 квітня 2005 року повідомив Слов'янський міськрайонний суд Донецької області заявою та доданою до неї належним чином оформленою на запит адвоката довідкою з лікарні, лише після оголошення його в розшук, при цьому, до направлення на лікування, а саме 20 квітня 2005 року, він без поважних причин не з'явився в судове засідання.

 

Крім того, не з'ясованими залишилися  протиріччя у поясненнях ОСОБА_1.  про причини його неявки у судове засідання 20 квітня 2005 року, який стверджував, що його попередили про те, що судове засідання не відбудеться з причин неявки потерпілого, та довідки помічника судді  про те, що підсудній станом на 19 квітня 2005 року перебуває на стаціонарному лікуванні (т.6 а.с. 352).

 

Дослідження і перевірка вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення  справи.

 

Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, незважаючи на повідомлення про необхідність прибуття до слідчого ізолятора для проходження психіатричної експертизи на підставі постанови суду від 6 травня 2005 року, по вказаному місцю проведення експертизи не прибув. Крім того, у матеріалах справи містяться дані про те, що ОСОБА_1 порушив підписку про невиїзд з постійного місця проживання, коли 24 травня 2005 року перебував в м. Києві для проведення консультацій в психоневрологічному центрі, не повідомивши при цьому належним чином Слов'янський міськрайонний суд, яким також не дано належної оцінки (т. 8 а.с. 9).

 

Крім того, суд першої інстанції, вказавши у своєму рішенні, що ОСОБА_1. не було належним чином повідомлено про розгляд справи 26 квітня 2005 року та 6 червня 2005 року, всупереч вказівкам суду апеляційної інстанції, не дав належної оцінки повідомленням про розгляд справи на вказані дати (т. 6 а.с.353-355)

 

Судом також проігноровано той факт, що після повторного оголошення ОСОБА_1. у розшук 13 червня 2005 року та зміни обраної йому міри запобіжного заходу на утримання під вартою, 14 червня 2005 року в порядку виконання рішення суду його було затримано, взято під варту та поміщено до слідчого ізолятора (т.6, а.с.430, 438).

 

Відповідно  до вимог ч. 2 ст. 49 КК України, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.

 

Отже, висновок суду про звільнення ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності і закриття справи, на думку колегії суддів, є передчасним, оскільки судом не дано оцінки всім доказам у справі в їх сукупності.

 

За таких обставин, постанова суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, який має бути проведено із дотриманням вимог кримінально-процесуального закону.

                                         

Апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку не звернув уваги на зазначені порушення, тому підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

 

Керуючись статтями 394-396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити, постанову Оболонського районного суду м. Києва від                 27 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 січня 2008 року щодоОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суддів.

 

 

С у д д і :

 

 

 

Жук В.Г.                                Пошва Б.М.                               Гошовська Т.В.