У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 26 лютого 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від                 17 березня 2008 року засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженку с. Велика Севастянівна

Хрестинівського району Черкаської області,

мешканку м. Дніпропетровська,

таку, що судимості не має,   

-   за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на          3 роки позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

-        за ч. 2 ст. 366 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на         2 роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на 3 роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладенням на неї обов'язків, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь держави судові витрати у сумі 188 гривень 24 копійки за проведення експертизи.

Вирішено питання про речові докази. 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року вирок місцевого суду змінено: кримінальну справу щодо ОСОБА_1. в частині засудження за ч. 2 ст. 364 КК України провадження закрито за відсутністю події злочину, перекваліфіковано дії ОСОБА_1. з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

На підставі ч. 5 ст. 7 КПК ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання внаслідок зміни обстановки.

Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувалася у тому, що вона, перебуваючи на посаді помічника директора по господарській частині ОКЗО “Навчально-реабілітаційного центру № 6”, шляхом зловживання своїм службовим становищем, діючи умисно в інтересах               ТОВ “АРТ-Піраміда”, підписала накладну № 4 від 1 серпня 2007 року про отримання від ТОВ “АРТ-Піраміда” каруселей та інших атракціонів, які фактично не передавалися, що потягло за собою безпідставне перерахування бюджетних коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “АРТ-Піраміда” у сумі                         96 350 гривень, що у більш ніж 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, і є тяжкими наслідками.  

Крім того, ОСОБА_1., перебуваючи на посаді помічника директора по господарській частині ОКЗО “Навчально-реабілітаційного центру № 6”, до офіційного документу - накладної № 4 від 1 серпня 2007 року внесла завідомо неправдиві відомості про отримання від ТОВ “АРТ-Піраміда” каруселей та інших атракціонів на загальну суму 96 350 гривень, що спричинило тяжкі наслідки.    

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційної інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, істотним порушенням кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а справу просить направити на новий апеляційний розгляд. Мотивує це тим, що ухвала апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, оскільки не проведено аналізу доказів на підставі яких спростовується обвинувачення ОСОБА_1. за            ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Указує, що у порушення ч. 3 ст. 377 КПК України апеляційний суд в ухвалі не зазначив, які порушення закону допущено судом першої інстанції та у чому саме полягає необґрунтованість вироку місцевого суду. Вважає, що рішення апеляційного суду про звільнення ОСОБА_1. від призначеного покарання на підставі ст. 7 КПК України належним чином не мотивоване.  

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Рішення про зміну вироку: закриття справи щодо ОСОБА_1. за           ч. 2 ст. 364 КК України та перекваліфікації її дій з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК України, апеляційний суд мотивував відсутністю події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України та заподіяння діями ОСОБА_1. значної шкоди та тяжких наслідків.

Ці висновки суд зробив, пославшись на відсутність у матеріалах справи інших доказів спричинення матеріальної шкоди на суму 96 350 гривень, окрім акту перевірки Управління капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 20 вересня 2007 року, який місцевим судом було визнано недопустимим доказом.  

Однак, зазначене рішення прийнято всупереч вимогам ч. 3 ст. 358 та         ч. 5 ст. 362 КПК України, за змістом яких, відповідно до принципу безпосередності дослідження доказів, апеляційний суд не вправі давати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо їх не було досліджено під час апеляційного розгляду.

Із матеріалів справи убачається, що суд апеляційної інстанції судове слідство не проводив, безпосередньо не дослідив докази, досліджені судом першої інстанції.

У порушення вимог ч. 3 ст. 377 КПК України, змінюючи вирок суду першої інстанції, апеляційний суд в ухвалі не зазначив, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку. 

Апеляційним судом також не виконані вимоги ст. 376 КПК України, згідно з якою він, встановивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1,         7-2, 8, 9, 10, 11-1 КПК України, мав скасувати обвинувальний вирок і закрити справу. Однак, апеляційною інстанцією було прийняте рішення лише про закриття кримінальної справи щодо ОСОБА_1. у частині засудження за        ч. 3 ст. 364 КК України за відсутністю події злочину, а щодо вироку місцевого суду у цій частині рішення не було прийняте.

Крім того, звільнення ОСОБА_1. від покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, призначеного за         ч. 1 ст. 366 КК України, суд мотивував зміною обстановки. Однак, указуючи норму закону, на підставі якої ОСОБА_1. звільняється від покарання, апеляційний суд послався на ч. 5 ст. 7 КПК України, яка передбачає звільнення особи від покарання з інших підстав - якщо на час розгляду справи ця особа перестала бути суспільно-небезпечною.

Тобто, рішення апеляційної інстанції у цій частині також є незаконним та необґрунтованим .        

У зв'язку з тим, що ухвала апеляційного суду постановлена з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вона підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно перевірити належним чином всі доводи апеляцій та ухвалити рішення відповідно до вимог закону з наведенням у ньому відповідних мотивів.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.  

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах  Апеляційного суду  Дніпропетровської області від 29 травня 2008 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Судді:

Г.В. Жук                                     Г.В. Канигіна                                  О.Т. Кузьменко