Судове рішення #4286767

Справа 2а-4-3641/08 р.

Центральний районний суд м.  Миколаєва

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 квітня 2008 року

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі : головуючого - судді Яворської Ж.М. ,  при секретарі - Литвинчук О.М. ,  представника відповідача ГУ ПФУ у Миколаївській області - Федорової Г.В.,  представника відповідача Миколаївського ОВК-Кравець О.С. ,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного військового комісаріату,  Головного Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення ,  -

ВСТАНОВИВ     :

 

У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Миколаївського обласного військового комісаріату,  Головного Управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області про захист права на пенсійне забезпечення,  посилаючись на те ,  що він є учасником бойових дій,  через що відповідно до частини 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» має отримувати щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 150% мінімальної пенсії за віком.  Але відповідачі виплачують йому таке підвищення у меншому розмірі. Посилаючись про порушення своїх прав,  позивач просив зобов'язати відповідачів виплатити йому недоотриману суму підвищення до пенсії.

У судове засідання позивач не з'явився,  згідно поданої заяви просив слухати справу   у його відсутність ,  позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача Миколаївського обласного військового комісаріату позов не визнав ,  суду пояснив ,  що належне по закону « Про статус ветеранів війни ,  гарантії їх соціального захисту» щомісячне підвищення до пенсії позивачеві виплачувалося в повному обсязі.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову,  вказуючи ,  що дані вимоги є безпідставними.

Вислухавши пояснення сторін,  дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази ,  суд встановив наступне .

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_1 є пенсіонером із числа військовослужбовців і отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби,  та деяких інших осіб» і відповідно до діючого законодавства має статус учасника бойових дій,  що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1   від 26.09.1996 р.

Отже,  на нього розповсюджується Закон України «Про соціальний статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» в частині,  що стосується   учасників

 

2

 

бойових дій,  зокрема,  частина 4 статті 12 згаданого Закону,  що встановлює право на отримання підвищення до пенсії.

Протягом періоду з 1999 року та до жовтня 2003 року таке підвищення позивачеві виплачувалось у розмірі 24 грн. 93 коп. виходячи з вимог Постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року; в період з жовтня 2003 року й до 1 липня 2006 року - у розмірі 29 грн. 87 коп. виходячи з вимог Постанов Кабінету Міністрів України №№ 1350 від 27 серпня 2003 року та № 1 від 3 січня 2002 року; з 1 липня 2006 року - у розмірі 95 грн.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» /в редакції від 18 листопада 2006 року/ /надалі - Закону № 3551/ та  ст. . 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців ,  осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб ( в редакції,  що діяла на момент виникнення спірних правовідносин ) учасникам бойових дій пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

При цьому розмір мінімальної пенсії за віком востаннє встановлювався Постановою Верховної Ради України № 49/96 - ВР від 20 лютого 1996 року «Про порядок введення в дію статей 10,  33,  34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсії за віком»,  якою,  з врахуванням пункту 5 Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» цей показник встановлювався у сумі 15 грн.

Законом України від 15 липня 1999 року «Про підвищення мінімального розміру пенсії» /за цим Законом він визначався у сумі 24 грн. 90 копійок/. Водночас цей закон обмежив застосування визначеної ним величини мінімальної пенсії за віком правовідносинами,  що виникають на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановами Кабінету Міністрів України - № 1686/2000 від 10 листопада 2000 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам»,  № 1686/2000 - збільшувався мінімальний розмір пенсії,  передбачений для обчислення трудових  пенсій  за   віком;

№ 741/2001 від 27 червня 2001 року «Про підвищення розмірів пенсій,  та інших соціальних виплат пенсіонерам» - збільшувався розмір трудових пенсій; - № 279/2002 від 13 березня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій,  призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення»» та № 544/2003 від 15 квітня 2003 року «Про підвищення розмірів трудових пенсій» - збільшувався мінімальний розмір пенсії,  передбачений для обчислення трудових пенсій;

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. ,  яким запроваджено нові принципи,  засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування,  призначення,  перерахунку і виплати пенсій,  надання соціальних послуг ,  використання терміну «мінімальна пенсія за віком» не передбачено взагалі.

Що ж стосується пенсійного забезпечення,  зокрема,  позивача,  то воно є передбаченим Законом України від 9 квітня 1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби» /до 29 квітня 2006 року він мав назву «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців,  осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»/,  який поняття мінімальна пенсія за віком не використовує взагалі.

Підвищення виплат,  що здійснюються у межах правовідносин,  передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби»,  передбачались:

 

3

 

·         пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року «Про підвищення розмірів пенсій,  призначених до 1 серпня 1996 р.,  та порядок обчислення пенсій,  що призначаються   після 1 серпня 1996 року»

·         Постановою Кабінету Міністрів України № 1576 від 25 жовтня 2002 року «Про заходи щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців,  осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»

·         пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1350 від 27 серпня 2003 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення військовослужбовців,  осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»

але наведені постанови безпосередньо порядок обчислення підвищення до пенсії,  зокрема,  учасникам бойових дій,  не обговорювали.

Отже,  у період з 15 липня 1999 року до 1 липня 2006 року порядок обчислення підвищення до пенсії учасників бойових дій фактично не був встановлений,  оскільки база для її обчислення не визначалась.

5 жовтня 2005 року Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»»,  було внесено зміни ,  відповідно до яких ч. 4  ст.  12 Закону № 3551,  учасникам бойових дій пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога ,  що виплачується замість пенсії підвищується в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність.

Величина прожиткового мінімуму для осіб,  які втратили працездатність,  в свою чергу,  з 1 липня 2006 року й до теперішнього часу встановлюється Законами України про державний бюджет України на відповідні роки.

У судовому засіданні представники відповідачі зазначали,  що до 01 липня 2006 року для обчислення пенсії позивача ,  слід застосовувати норми,  що регулюють виключно порядок обчислення пенсій на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з військової служби,  та деяких інших осіб» ,  а не норми , що регулюють порядок обчислення трудових пенсій .

Але з цими доводами погодитися суд не може ,  оскільки при вирішення даного спору суд відповідно до статті 8 КАС України керується принципом верховенства права,  відповідно до якого людина,  її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Зокрема,  Європейський Суд у своєму рішенні у справі за позовом «Кечко проти України» (заява № 63134/00) відзначив,  що Держава може вводити,  призупиняти,  закінчувати виплати чи змінювати розміри підвищення та надбавок,  що виплачуються з Державного бюджету,  вносячи відповідні зміни у законодавство (пункт 23).Однак,  якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги,  необхідні для цього,  органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у виплаті доки положення є чинними.

Виходячи з цього,  суд вважає,  що застосуванню підлягає закон,  який розширює зміст прав та свобод позивачів,  збільшує розмір наданих їм благ.

Вищевказане ,  відповідає вимогам статті 22 Конституції України,  за якою звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод є неприпустимим.

Враховуючи вищевикладене ,  суд вважає,  що норми Постанов Кабінету Міністрів України № 831 від 26 липня 1996 року № 1576 від 25 жовтня 2002 року та № 1350 від 27 серпня 2003 року не можуть застосовуватись у практичній діяльності,  зокрема,  відповідача,  у межах правовідносин з позивачами,  оскільки їх застосування призводить до зменшення розміру призначуваної позивачам надбавки до пенсії.

Оскільки ,  позивач не отримував пенсію до лютого 2007 року за його вини,  через що відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,

 

4

 

звільнених з військової служби» тому пенсія йому має бути виплачена за три роки,  що передують зверненню,  тобто,  за період з 2004 по 2006 роки ,  так як правові положення про підвищення до пенсії як учасникам бойових дій є чинними .

Таким чином ,  оскільки держава скористалася правом на внесення відповідних змін до ч.4  ст.  12 Закону № 3551 (Закон України №2939-1У від 05.10.2005р.,  положення яких набрали чинності з 01.07.2006p.),  а отже,  діяла у межах своєї компетенції,  що не може бути розцінено ,  як порушення прав позивача.

За таких обставин вимоги позивача стосовно цього періоду,  не підлягають задоволенню,  як такі,  що суперечать вимогам діючого законодавства.

Враховуючи вище викладене ,  суд приходить до висновку ,  що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Посилання представників відповідачів на те ,  що позивачем пропущено річний строк ,  передбачений ч. 2  ст. і 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав,  свобод та інтересів особи є необгрунтованими. Так як ,  в силу  ст.  100 КАС України ,  зокрема ч.ч. 1 ,  2 , пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,  якщо на цьому наполягає одна із сторін . Але ,  якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною,  адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку,  встановленому цим Кодексом .

Керуючись  ст.  ст.  9,  11,  158-163 КАСУ,  суд,  -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати неправомірними дії Миколаївського обласного військового комісаріату ,  щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1 підвищення до пенсії ,  передбаченого частиною 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії   їх соціального захисту» у період з 01 січня 2004 р. до 01 липня 2006 р.

Зобов'язати Миколаївський обласний військовий комісаріат оформити всі необхідні документи і подання про перерахунок передбаченого частиною 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту» підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 січня 2004 р. до 01 липня 2006 p.,  виходячи з встановленої законом величини мінімальної пенсії та направити їх до Головного Управління пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного Фонду України у Миколаївській області перерахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії,  передбачене частиною 4 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту»,  за період з 01 січня 2004 р. до 01 липня 2006 р. виходячи з встановленої законом величини мінімальної пенсії та сплатити визначену різницю.

У задоволені решти вимог ОСОБА_1  відмовити.

 

Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду через Центральний районний суд м.  Миколаєва протягом 10 днів .

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація