Головуючий в І інстанції Галаган В.І.

Справа № 1-18/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

Головуючого судді Галагана В .І.,

при секретарі Проценко Ю.В.,

за участю прокурора Бєляєва Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ржищівсько міського суду Київської області кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Ліщинка Кагарлицького району Київської області, українка, громадянка України, одружена, має 1 неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працююча, прож. ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України,-

встановив:

ОСОБА_1, будучи, відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, матір'ю останнього, вчинила злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки за наступних обставин.

Відповідно до ст.61 Кодексу України "Про шлюб та сім'ю" батьки мають право і зобов'язані виховувати своїх дітей, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці. Батьківські права не можуть здійснюватись в суперечності з інтересами дітей.

Відповідно до Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 21 лютого 1990 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, ст.150 Сімейного кодексу України, зокрема, дитині повинно належати право на здоровий ріст і розвиток, належне харчування, житло, розваги; дитина повинна рости під відповідальністю своїх батьків у всякому випадку в атмосфері любові, морального і матеріального забезпечення; дитина повинна бути захищеною від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості та експлуатації; найкраще забезпечення інтересів дитини повинно бути керівним принципом для тих, на кому лежіть відповідальність за її освіту на навчання, і ця відповідальність лежить перш за все на її батьках; дитина повинна зростати в умовах турботи, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; поважати дитину.

Згідно ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовувати на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

ОСОБА_1, будучи матір'ю малолітнього ОСОБА_2, який проживає разом із нею у м. Ржищів Київської області по вул. Леніна, 105, в порушення зазначених міжнародних правових норм і норм законодавства України, незважаючи на неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності, протягом 2008-2010 років умисно, систематично, маючи можливість виконати встановлені законом обов'язки по догляду за своєю дитиною - малолітнім ОСОБА_2, злісно ухилялась від виконання таких обов'язків, що виявилось у відсутності за вказаний період з її боку належного контролю за станом навчання та відвідуваністю навчальних закладів ОСОБА_2, поведінкою його у побуті та житті, відсутності з боку ОСОБА_1 забезпечення належних матеріально-побутових умов навчання та проживання свого сина.

Проявляючи легковажність до виховання та байдужість до свого малолітнього сина, ОСОБА_1 не в повній мірі піклувалася про здоров'я, фізичний духовний і моральний розвиток свого сина, фактично самоусунувшись від його належного виховання, перекладаючи свої обов'язки на працівників соціальних служб, вчителів та вихователів навчальних закладів, не забезпечувала повноцінне здобуття своїм сином середньої освіти, не готувала його до самостійного суспільного життя .

Зазначені умисні дії ОСОБА_1 по відношенню до свого малолітнього сина призвели до тяжких наслідків, які виразились у тому, що малолітній ОСОБА_2 упродовж 2008-2010 років не відвідує навчальний заклад без поважних причин, неодноразово скоював втечі з дому, займався бродяжництвом, за що затримувався працівниками міліції.

Наслідками злісного невиконання ОСОБА_1 обов'язків по догляду за малолітнім сином призвели до того, що ОСОБА_2, відповідно до амбулаторного судово-психологічного дослідження № 318 від 17.03.2011 року, виявляє ознаки відносного відставання у психологічному розвитку в порівнянні з віковими стандартами у вигляді педагогічної та соціальної занедбаності, які обумовлені відсутністю педагогічного впливу на розвиток дитини з боку його матері - ОСОБА_1 ОСОБА_2 притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, як емоційно-вольова нестійкість, уникання застосування вольових зусиль, нерівномірна самооцінка, нетерпимість до протидії його прагненням, поверхневе відношення до життєвих перспектив та проблем, схильністю до адиктивної та залежної поведінки. Мотиваційна сфера ОСОБА_2 характеризується відсутністю учбової направленості інтересів, переважання інтересів розважального характеру. Обмеженість інтересів, невідповідність шкільних знань набутій освіті та притаманні ОСОБА_2 індивідуально-психологічні особливості і мотиваційні чинники поведінки обумовленні у нього несприятливими сімейними умовами, які є для нього психотравмуючими та такими, що перешкоджають його соціальному функціонуванню як особистості. Умови виховання матір'ю суттєво вплинули на розвиток та виховання ОСОБА_2Р, що призводить до поглиблення наявного у нього відставання в психологічному розвитку та являється негативним фактором формування його особистості з подальшим формуванням особистісних соціальних комплексів неповноцінності. Вищевказане за своєю сукупністю значно сприяло суттєвій затримці духовного, емоційного та психологічного розвитку ОСОБА_2, чим завдало йому тяжких наслідків.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 винною себе у вчиненні вказаного злочину визнала частково, та пояснила, що її малолітній син, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 виховувавсь в неповній сім'ї, при чому вона, як матір постійно працювала, була відсутня дома, а дитина в цей час належала собі. В 11 років син почав втікати з дому, не ночувати вдома, пізніше перестав відвідувати заняття в школі. На даний час син знаходиться в притулку для дітей (Центр соціально-психологічної реабілітації дітей, соціального-реабілітаційний центр (Дитяче містечко). Разом з тим підсудна не визнає вини в частині настання тяжких наслідків відносно її сина.

Суд вважає, що часткове визнання підсудною своєї вини є способом захисту який спростовується наступним.

Так потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що любить матір, хоче проживати з нею однією сім'єю та вважає, що у втечах з дому, небажанні навчатися та інших негативних вчинках винна не тільки матір, а й він сам.

Представник потерпілого ОСОБА_3, в судовому засіданні пояснила, що вона працює на посаді виконуючого обов'язки начальника служби у справах дітей Ржищівської міської ради, знає сім'ю ОСОБА_2 давно. Підсудна тривалий час умисно не виконувала встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, перекладала такі функції на педагогічних та соціальних працівників, що призвело до тяжких наслідків відносно її малолітнього сина ОСОБА_2

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили те, що підсудна тривалий час умисно не виконувала встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, перекладала такі функції на педагогічних та соціальних працівників, що призвело до тяжких наслідків відносно її малолітнього сина ОСОБА_2

Крім показів потерпілого та свідків вина підсудної також підтверджується матеріалами по справі:

-актом обстеження умов проживання від 28 січня 2011 року, в якому встановлюється і підтверджується умови проживання сім'ї ОСОБА_2, а саме житло знаходиться за адресою: Київська обл. м. Ржищів, вул. Леніна, 105, яке розміщене на першому поверсі одноповерхового будинку, складається з чотирьох кімнат: три житлових кімнат, кухні і коридору. Житло наймане, опалення пічне, криниці у дворі немає. Умови проживання незадовільні, не відповідають санітарно-гігієнічним нормам, в будинку брудно, скрізь розкидані брудні речі. Для виховання та розвитку дитини відсутні належні умови для навчання та відпочинку дитини, дитяча кімната не облаштована. В будинку дуже холодно.

-свідоцтвом про народження ОСОБА_2, 19.06Л997 року народження, серії І-СР № 1305047 від 23.06.1997 року, в якому встановлюється і підтверджується, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище Дяченко) - є матір'ю останнього.

-актом обстеження умов проживання від 03 лютого 2011 року, в якому встановлюється і підтверджується умови проживання сім'ї ОСОБА_1, а саме житло знаходиться за адресою: Київська обл. м. Ржищів, вул. Леніна, 105, найманий будинок. Родина не забезпечена, проживає в двокімнатному будинку з пічним опаленням. В будинку холодно і брудно, умови в яких проживає сім'я, не відповідають санітарно-гігієнічним нормам. Для виховання та розвитку дитини відсутні належні умови.

-висновком амбулаторного судово-психологічного дослідження під № 318 від 17.03.2011 року, в якому встановлюється і підтверджується, що ОСОБА_2 виявляє ознаки відносного відставання у психологічному розвитку в порівнянні з віковими стандартами у вигляді педагогічної та соціальної занедбаності, які обумовлені відсутністю педагогічного впливу на розвиток дитини з боку його матері - ОСОБА_1 ОСОБА_2 притаманні такі індивідуально-психологічні особливості, як емоційно-вольова нестійкість- уникання застосування вольових зусиль, нерівномірна самооцінка, нетерпимість до протидії його прагненням, поверхневе відношення до життєвих перспектив та проблем, схильністю до адиктивної та залежної поведінки. Мотиваційна сфера ОСОБА_2 характеризується відсутністю учбової направленості інтересів, переважання інтересів розважального характеру. Обмеженість інтересів, невідповідність шкільних знань набутій освіті тапритаманні ОСОБА_2 індивідуально-психологічні особливості і мотиваційні чинники поведінки обумовленні у нього несприятливими сімейними умовами, які є для нього психотравмуючими та такими, що перешкоджають його соціальному функціонуванню як особистості. Умови виховання матір'ю суттєво вплинули на розвиток та виховання ОСОБА_2, що призводить до поглиблення наявного у нього відставання в психологічному розвитку та являється негативним фактором формування його особистості з подальшим формуванням особистісних соціальних комплексів неповноцінності. Вищевказане за своєю сукупністю значно сприяло суттєвій затримці духовного, емоційного та психологічного розвитку ОСОБА_2, чим завдало йому тяжких наслідків.

Тому суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ст. 166 КК України, так як вона своїми умисними діями вчинила злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки.

При призначенні підсудній покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудної, обставини справи що пом'якшують, та обтяжують покарання.

Суд до обставин, які пом'якшують покарання підсудної відносить, вперше притягнення до кримінальної відповідальності.

Обставина, що обтяжують покарання - вчинення злочину щодо малолітнього та особи, яка перебувала у матеріальній чи іншій залежності.

Суд враховуючи особу підсудної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, дійшов до висновку, що її виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, і находить можливим застосувати ст. 75 КК України з покладенням обов'язків встановлених ст.76 КК України.

Міра запобіжного заходу заміні не підлягає.

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст. ст, 323, 324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 166 КК України, та призначити їй покарання за вчинення даного злочину у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного вироком покарання, якщо вона протягом 3 років не вчинить нового злочину і виконає покладенні судом на неї обов'язки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ в місті Ржищів, та визначеним органом КВІ в місті Ржищів про зміну місця проживання, один раз в місяць в день визначений органом КВІ з'являтися на реєстрацію.

Контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_1 покласти на кримінально- виконавчу інспекцію в місті Ржищів Управління Державного департаменту України по виконанню покарань по м. Києві та Київській області.

Міру запобіжного заходу засудженій ОСОБА_1 залишити попередню – підписку про невиїзд

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області на протязі 15 діб.

Суддя