Головуючий в І інстанції Шумко В.А.

Справа № 1-3/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді - Шумка В.А.,

при секретарі - Проценко Ю.В.,

за участю прокурор - Закаблука С.В.,

законного представника - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ржищів Київської області справу про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з вчиненням ним суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, 20.01.2010 року близько 23 години, за попередньою змовою з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, з метою крадіжки чужого майна прийшли до будинку, що розташований в м.Ржищів, вул. Громова,37, Київської області та належить ОСОБА_7, де ОСОБА_6 залишився на дорозі поряд з вказаною садибою, а ОСОБА_4, ОСОБА_5 та він, шляхом розбиття віконного скла, проникли до приміщення будинку, звідки таємно від оточуючих викрали телевізор марки “ BUSH 2850NX/A”з пультом дистанційного керування, вартістю 1250 грн, відеомагнітофон марки “PANASONIC NV – CD 300» з пультом дистанційного керування, вартістю 200 грн, 37 відеокасет іноземного виробництва з записом, вартістю 3 грн. кожна, загальною вартістю 111 грн, скляний бутль, ємкістю 20 л., вартістю 30 грн. з вмістом 20 л. молодого домашнього вина, вартістю 8 грн. за 1 літр, загальною вартістю 160 грн, спричинивши потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 матеріального збитку на загальну суму 1751 грн. Викраденим розпорядилися за власним розсудом, зникнувши з місця події, та приніс його до місця проживання ОСОБА_6, яке розміщене в Київській області, м.Ржищів, вул. Громова,8.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна-крадіжці, поєднаній з проникненням у житло, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Вчинення ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України підтверджується показами підсудних: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, показами потерпілих: ОСОБА_7 та ОСОБА_8, що зафіксовані в протоколі судового засідання, яке відбулося 10.09.2010 року в кримінальній справі № 1-14/10 по обвинуваченню ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 185 КК України та щодо ОСОБА_3, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст. 185 КК України. Відповідно до постанови суду від 28.10.2011 року було виділено в окреме провадження справу відносно ОСОБА_3, який вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Письмовими доказами по справі: протоколом огляду місця події від 21.01.2010 року та фототаблицею до нього (а.с.7-12); висновком про вартість майна від 26.01.2010 року, в якому зазначена вартість викрадених речей (а.с.26-28); постановою про визнання та приєднання до справи речових доказів від 10.02.2010 року(а.с.51-52); постановою про визнання речей знаряддями злочину та приєднання їх до справи (а.с.53-54); актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 513 від 02.06.2010 року.

З характерезуючих особу ОСОБА_3 письмових доказів по справі суд приймає до уваги: паспорт, серії СТ 022198, виданий Ржищівським МВМ ГУ МВС України в Київській області 11.03.2008 року на ім'я ОСОБА_3, останній має паспорт громадянина України.(а.с.79); вимогу про судимість № 465 від 05.02.2010 року, з якої видно, що ОСОБА_3 раніше не судимий. (а.с.82); постанову Ржищівського міського суду від 10.08.2009 року, з якої видно, що ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та застосовано до нього примусовий захід медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у дільничого психіатра в органах охорони здоров'я за місцем проживання.(а.с.83-85); характеристику з місця проживання, якої видно, що ОСОБА_3 характеризується посередньо. (а.с.81); довідкою Кагарлицької ЦРЛ від 26.01.2010 року, з якої видно, що ОСОБА_3 за наркологічною допомогою не звертався і на обліку в наркологічному кабінеті не перебуває (а.с.87); довідкою Кагарлицької ЦРЛ від 26.01.2010 року, згідно якої ОСОБА_3 Перебуває на “Д” обліку в психіатричному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ з 2008 року з діагнозом: легка розумова відсталість з емоціонально-вольовою неустойчивістю, відсутністю трудової адаптації (а.с.88); посвідчення, серії ААБ № 077495 від 30.12.2009 року, з якого видно, що ОСОБА_3 є інвалідом з дитинства; довідку до акта огляду МСЕК, серії КИО-1 № 318381 від 16.09.2009 року, з якої видно, що ОСОБА_3 має другу групу інвалідності з 20.08.2009 року; рекомендовані заходи по відновленню працездатності: стаціонарне лікування в КОПЛ №1, підтримуюче лікування у райпсихіатра.(а.с.89).

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_3 з 2008 року перебуває на “Д” обліку в прихіатричному кабінеті Кагарлицької ЦРЛ з діагнозом – легка розумова відсталість в степені вираженої дебільності з емоційно-волевою нестабільністю, відсутністю трудової адаптації, що підтверджується довідкою № 10 від 26.01.2010 року, виданою поліклінічним відділенням Кагарлицької ЦРЛ.

Згідно акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 513 від 02.06.2010 року, ОСОБА_3 страждає на легку розумову відсталість в ступені вираженої дебільності. Про це свідчать дані наданої медичної документації про те, що він з дитинства суттєво відставав у психічному розвитку, не міг навчатися у загальноосвітній школі, а також виявлені під час теперішнього обстеження: недорозвинення абстрактного мислення, пам'яті , низький рівень загальних та шкільних знань, обмеженість кругозору, примітивність суджень, низький рівень інтелекту. Ступінь виразності психічного недорозвинення у ОСОБА_10 така, що він не може в даний час та не міг в період інкримінованих йому дій усвідомлювати свої дії та керувати ними. Він потребує примусових заходів медичного характеру згідно ст. 94 КК України – примусове лікування у психіатричному закладі зі звичайним наглядом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним, що своїми умисними діями в стані неосудності, які виразились у таємному викраденні чужого майна- крадіжці, поєднаної з проникненням у приміщення, ОСОБА_3 вчинив суспільно-небезпечне діяння, передбачене ч.3 ст. 185 КК України. Він вчинив суспільно-небезпечні діяння в стані неосудності, так як він не міг на час скоєння інкримінованих йому дій і не може на даний час усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 513 від 02.06.2010 року. ОСОБА_3 страждав у період інкримінованих йому дій та страждає в даний час на хронічний психічний розлад - легку розумову відсталість в ступені вираженої дебільності, що виключає застосування щодо нього покарання.

На підставі ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання. До такої особи можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Заслухавши думку прокурора, захисника про необхідність застосувати щодо ОСОБА_3 примусовий захід медичного характеру, суд вважає, що останньому відповідно до ч.3 ст.94 КК України слід застосувати примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, так як за станом свого психічного здоров'я і характером вчинених суспільно-небезпечних діянь ОСОБА_3 потребує тримання у психіатричному закладі і лікування у примусовому порядку, негативно характеризується по місцю проживання, скоїв суспільно-небезпечне діяння повторно, тобто вчинив суспільно-небезпечне діяння, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст. 185 КК України, при цьому суд також враховує ступінь його небезпечності для інших осіб, тяжкість вчиненого діяння, крім того, як видно з акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 513 від 02.06.2010 року, ступінь розумової відсталості у ОСОБА_3 такий, що під час скоєння інкримінованих йому дій і в даний час позбавляє його здатності усвідомлення значення своїх дій та керувати ними, отже він потребує застосування примусових заходів медичного характеру згідно ч.3 ст. 94 КК України — примусового лікування в психіатричному закладі зі звичайним наглядом.

Керуючись ст.ст. 419-421 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні в стані неосудності суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та застосувати до нього примусовий захід медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом і лікування у примусовому порядку .

Постанова може бути оскаржена протягом 15 діб з часу проголошення до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд.

Суддя: