Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" березня 2009 р. Справа № 38/269-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2
відповідача - Калуцького В.А., Крючкова О.Є., Ананьєва І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (вх. № 60 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 26.12.08р. по справі № 38/269-08
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Плант ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю, АДРЕСА_1
про стягнення 8342,00 грн., -
встановила:
У листопаді 2008 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-виробничого підприємства "Хартрон-Плант ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю, АДРЕСА_1 про стягнення 8342,00 грн., з яких 5952,96 грн. основний борг, 459,74 грн. проценти річних та 1929,41 грн. інфляційні витрати, мотивуючи тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення авансу за непоставлений штамп. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.12.2008р. по справі № 38/269-08 (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено повністю за його необґрунтованістю, оскільки відповідач прострочення грошового зобов'язання не припустився і жодного грошового зобов'язання у нього перед позивачем не виникло.
Позивач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що при винесенні рішення місцевим господарським судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 26.12.2008р. по справі № 38/269-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Заслухавши уповноважених представників позивача та відповідача, які підтримали свої позиції у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 20 лютого 2006 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виготовлення штампу 522-1358, а також надав відповідачу відповідну конструкторську документацію та гарантував оплату даного виробу.
03 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем у справі укладено договір з додатком №1 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач («Виконавець») зобов'язався виготовити за конструкторською документацією позивача («Замовника») штамп 522-1358 (додаток №1 до договору) та передати його позивачу, а позивач зобов'язався внести аванс, а потім повністю оплатити штамп 522-1358.
Згідно з додатком 1 до договору сторонами визначено ціну штампу 522-1358, яка складає 11232,00 грн. з ПДВ, а згідно з Протоколом № 46/2006 р. позивачем та відповідачем узгоджено ціну штампа 522-1358.
Згідно з пунктом 3.1. Договору строк його дії сторонами визначено до 30.12.2006р.
Приймаючи оскаржене рішення господарським судом з'ясовано, що згідно із вказаним замовленням відповідача та наданою конструкторською документацією позивач у 2006 році виготовив штамп 522-1358, провів у присутності уповноваженого представника позивача його випробовування та здав даний виріб на склад, що підтверджується заявою позивача від 20.02.2006 р., таблицею випробувань та довідкою виміру конструктора штампу 522-1358, актами випробувань штампу від 21.06.2006р., від 20.10.2006р. та від 20.12.2006р., копією витягу з журналу переліку замовників, що прибували на територію цеху відповідача з 01.01.2000р., накладною №22/21 від 30.08.2006р. про здачу штампу на склад.
Крім того, господарським судом визначено, що на виконання умов Договору позивач 12 квітня 2006 року перерахував відповідачеві 5952,96 грн. в якості суми авансу за Договором, про що свідчить копія довідки управління Ощадбанку без номеру та без дати. Факт отримання перерахованої суми авансового платежу у вказаній сумі не заперечується НВП "Хартрон-Плант ЛТД" ТОВ.
Аналізуючи умови спірного Договору, господарський суд визначився, що за ним позивач вправі вимагати передачі йому відповідачем штампу, виготовленого згідно із наданим замовленням позивача.
Однак, враховуючи те, що позивач з вимогою про передачу виготовленого за Договором штампу не звертався і такі докази до справи ним не надані, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем відсутнє і прострочення виконання такого зобов'язання за Договором у відповідача не відбулося.
Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, і їм надана правильна та належна правова оцінка.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою позивач посилається на те, що господарський суд неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог, оскільки в повному обсязі не з'ясував: чи має місце факт виконання зобов'язання за спірним Договором і чи повідомив належним чином відповідач про це позивача. Крім того, заявник апеляційної скарги в якості підстав для скасування оскарженого рішення звертає увагу колегії суддів на те, що спірним Договором був чітко передбачений порядок розрахунків та умови передачі виробу, згідно з якими відповідач повинен повідомити про виготовлення штампу, а позивач в свою чергу повинен сплатити решту 50 % його вартості і лише після цього мав право забрати штамп, однак відповідач про виготовлення даного виробу позивача не повідомляв, а лише в усній формі поінформував про виробничі труднощі та іншу частину оплати вартості штампу згідно Договору від позивача не вимагав.
Однак вказані посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки позивач не довів наявність тих підстав, за якими чинне законодавство в даному випадку надає можливість позивачеві вимагати стягнення з відповідача заборгованості у вигляді перерахованої суми авансу, а також процентів річних та інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з повернення авансу за непоставлений штамп.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що господарський суд цілком вірно визначив, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають, оскільки жодних правових підстав для задоволення цих вимог позивачем не наведено і у справі міститься.
Так, колегія суддів визначає, що за своєю правовою природою спірний Договір є договором підряду, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання та положення параграфу 1 глави 61 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1.1. Договору відповідач взяв на себе зобов'язання виконати та передати позивачеві виріб (штамп 522-1358), а останній в свою чергу зобов'язався прийняти та сплатити виготовлення штампу згідно із відомістю виконання (Додаток № 1).
Цим додатком позивач та відповідач обумовили ціну виробу в сумі 11232,00 грн. з ПДВ, а Протоколом № 46/2006 р. узгодили її. Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони передбачили строк поставки позивачем виготовленого виробу, а саме червень 2006 року. Строк дії Договору сторонами визначено до 30.12.2006р. (пункт 3.1. Договору).
Наявним в матеріалах справи замовленням від 20 лютого 2006 року позивач гарантував оплату даного виробу, а також надав необхідну для виготовлення штампу власну конструкторську документацію.
На виконання пункту 4.3. Договору позивач 12 квітня 2006 року перерахував відповідачеві аванс в розмірі 50 % від суми Договору, а саме 5952,96 грн., про що відповідач не заперечує.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач в свою чергу на виконання умов Договору та у відповідності із замовленням і наданою позивачем конструкторською документацією у 2006 році виготовив штамп 522-1358.
Даний виріб неодноразово випробувався з використанням матеріалів позивача та за його присутності, як то передбачено спірним Договором, про що свідчать акти випробувань штампу 522-1358 від 21.06.2006р., від 20.10.2006р. та від 20.12.2006р., котрі підписані уповноваженими особами підприємства відповідача та позивачем (Замовником) особисто.
Колегія суддів визначає, що останнім актом від 20.12.2006р. зафіксовано факт виготовлення відповідачем штампу у відповідності із конструкторською документацією позивача (Замовника). Цим же актом визначено, що в зв'язку з невідповідністю певним вимогам наданих позивачем конструкторських документів, відповідачем була проведена їх доробка у повному об'ємі.
Отже, з наведеного випливає, що позивачу було відомо про факт наявності у відповідача замовленого ним виробу та неможливість його поставки відповідачем в межах обумовленого сторонами строку, оскільки надана Замовником документальна схема не відповідає вимогам, необхідним для виготовлення штампу.
За загальними умовами виконання зобов'язання, встановлених статтями 526 та 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. Аналогічні положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.
Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.
Аналіз вимог зазначеної норми дає підстави колегії суддів для висновку про те, що неможливість виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань відповідно до завдання і в обумовлений спірним Договором строк, надає право позивачу відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування понесених ним витрат по оплаті підрядних робіт, але позивач наданим йому правом не скористувався.
Частиною 3 вказаної статті передбачено: якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків іншій особі за рахунок підрядника.
Матеріали справи свідчать про те, що згідно із останніми випробуваннями штампу, оформленими актом від 20.12.2006р., відповідні доробки наданих позивачем документів та виготовленого штампу не дали ніяких результатів. При цьому, в даному акті зроблено запис про те, що рішення про подальшу доробку цих документів та штампу конструктором та Замовником не прийняті, а тому позивачу запропоновано сплатити вартість штампу згідно із підготовленою відповідачем калькуляцією та забрати його, так як даний виріб виготовлений у відповідності із наданою ним документацією. Але вказані обставини залишені позивачем без реагування, а питання щодо проведення розрахунків та передачі штампу залишено сторонами не вирішеним у визначеному чинним законодавством та спірним Договором порядку.
За частиною 4 вищезгаданої статті підрядник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Але позивач на протязі тривалого часу таку можливість не використовував.
Більш того, із наявних у справі матеріалів вбачається, що спірний виріб після останнього випробування і саме у такому вигляді був переданий на зберігання до складу НВП «Хартрон -Плант ЛТД» ТОВ, про що позивачу було відомо.
Пунктом 2.2. Договору передбачено, що відвантаження, прийнятої ВТН виконавця, виготовленої продукції здійснюється самовивозом після 100 % передплати.
Однак із матеріалів справи вбачається, що позивач до відповідача з метою здійснення самовивозу спірного виробу не звертався. Докази відмови відповідача відвантажити виріб в матеріалах справи відсутні.
Згідно з пунктом 4.4. Договору позивач зобов'язаний провести остаточний розрахунок на протязі 3-х днів з моменту отримання повідомлення про виконання замовлення. Однак, обумовлений договором остаточний розрахунок у встановленому порядку сторонами не проведений.
Крім того, відповідно до пункту 4.1. Договору сторонами визначено суму Договору на момент його підписання -11232,00 грн. з ПДВ. Даним пунктом також передбачено, що ціни є договірними, а у разі зміни вартості матеріалів, енергоресурсів, нормативних актів України по трудовим ресурсам вартість може бути уточнена за згодою позивача («Замовника»), але якщо грошові кошти надійшли на рахунок відповідача («Виконавця») зміна ціни є неприпустимою. Однак такі зміни сторонами до спірного Договору не вносились, а тому посилання відповідача на понесення ним додаткових витрат в результаті підготовчих робіт по виготовленню та випробуванню штампу, які залишені позивачем неоплаченими, до уваги колегією суддів не приймаються.
Таким чином, розглядаючи повторно справу за наявними в ній і додатково наданими доказами, колегія суддів погоджуючись із висновками господарського суду також вважає, що позивачем матеріально не обґрунтовано з посиланням на відповідні норми ті обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України та глави 61 Цивільного кодексу України, що регулює відносини підряду та передбачає певні права замовника у разі невиконання відповідачем умов договору у встановлені строки.
Враховуючи те, що позивач не навів правових підстав, з яких ним заявлено позов, з урахуванням прав замовника під час виконання роботи, що передбачені статтями 849, 852 Цивільного кодексу України та відповідальність підрядника, встановлену статтею 858 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення з відповідача боргу в якості суми перерахованого авансу за порушення останнім зобов'язання - відсутні. При цьому, позивач не довів виникнення у відповідача перед ним грошового зобов'язання та факт його прострочення відповідно до умов Договору та норм чинного законодавства.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другою сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
З огляду на те, що спірним Договором встановлено обов'язок відповідача передати виготовлений штамп, а позивач своє право вимоги даного виробу не реалізував, колегія суддів, погоджуючись із висновками господарського суду, також вважає заявлені позовні вимоги безпідставними.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2008 року по справі № 38/269-08 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, в зв'язку з чим доводи з яких вона подана, не можуть бути підставами для скасування рішення у справі.
Керуючись статтями 509, 525, 526, 849, 852, 858 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 4-2, 4-3, 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 26 грудня 2008 року по справі № 38/269-08 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді