ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
29.01.07 Справа № 12/645н-ад.
Колегія суддів у складі: Палей О.С. - головуючий, суддів Рябцевої О.В. та
Ворожцова А.Г. розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства Міністерства оборони України "Луганський авіаційний ремонтний завод", м.Луганськ
до відповідача –Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Луганську
третя особа –ВАТ "Райффайзен банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції
про визнання нечинною та протиправною податкової вимоги
в присутності представників сторін:
від позивача –Нікішин Д.В. - пров.юрисконсульт, представник Єрмоленко Є.В. - аудитор, дов. № 2/2710 від 04.12.06; Шубина Ж.В. - гол.бухг., дов. № 27 від 25.10.06;
від відповідача - Ізваріна Н.М. - заст.нач. від., дов. № 5492/10-013 від 25.10.06, Крівченко М.В. - заст.нач.від.предст. юр.упр. ДПА в Луганській обл., дов. № 142/10-013 від 10.01.07; Задворна Г.В. - нач.юр.від., дов. № 2276/10-013 від 28.04.06; Ібрагімова І.О. - гол.держ.подат.інсп., довір. № 164/10-013 від 10.01.07; Будкова С.О. - ст.держ.подат.інсп., дов. № 144/10-013 від 10.01.07; Троян В.М. - гол.держ.подат.інсп., дов. № 143/10-013 від 10.01.07; Пономарьова О.Т. - гол.держ.подат.інсп.;від 3-ї особи - Лук"янова Н.Ф. - гол.фахівець, представник ВАТ "Райффазен Банк Аваль";
Суть спору: Державне підприємство Міністерства оборони України "Луганський авіаційний ремонтний завод" звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною та нечинною першу податкову вимогу від 11.09.2006р. №1/6 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську;
- припинити дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості згідно з податковою вимогою від 11.09.2006р. №1/6.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив:
Державне підприємство "Луганський авіаційний ремонтний завод" – позивач у справі –створено за рішенням органу управління майном –Міністерства оборони України на основі державної власності, діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства оборони України.
Підприємство позивача зареєстровано як платник податку на додану вартість в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську 08.09.2000р.; свідоцтво про реєстрацію № 16032072 серія НВ № 152866.
Протягом серпня 2006р. позивач здійснював імпорт товарів, сплату податку на додану вартість за які було відстрочено шляхом оформлення податкових векселів, авальованих банком.
12.10.2006 позивач звернувся з цим позовом до суду з вимогами :
- визнати протиправною та нечинною першу податкову вимогу від 11.09.2006р. №1/6 Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську;
- припинити дії Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську щодо стягнення з Державного підприємства Міністерства оборони України "Луганський авіаційний ремонтний завод" заборгованості згідно з податковою вимогою від 11.09.2006р. №1/6.
Заявою № 2562/юр від 13.11.06 позивач змінив предмет позову та просить суд:
- скасувати податкову вимогу СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську № 1/6 від 11.09.2006;
- зобов"язати СДПІ по роботі з ВПП у м.Луганську погасити вексель № 6430400720706 на суму 267084 грн. 40 коп.
Заява подана на підставі ст. 51 КАС України та приймається судом.
Заявою б/н від 29.01.07 позивач частково змінив предмет першої позовної вимоги та просить визнати податкову вимогу нечинною.
Згідно викладених позивачем фактичних обставин справи, підставою для складання Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську оскаржуваної першої податкової вимоги від 11.09.2006 року № 1/6. стала відмова у прийнятті для зарахування в рахунок оплати податкового векселя № 6430400720706 на суму 267084,40 грн. суми підтвердженого бюджетного відшкодування.
Відповідно до п. 11.5. статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»- платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.
Як вказує позивач, підставою для отримання права на оформлення податкового векселя при ввезенні на митну територію України товарів Державним підприємством «Луганський авіаційний ремонтний завод»став акт звіряння розрахунків з бюджетом станом на 01.09.2006 року, згідно до якого переплата з податку на додану вартість склала 620628.81 грн.
Сума переплати складається з податкового кредиту визначеного у поданих Державним підприємством "Луганський авіаційний ремонтний завод" звітних деклараціях з податку на додану вартість за відповідні податкові періоди до серпня 2006 року. .
На підставі названих податкових декларацій і заяви платника податків Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, відповідно до листа позивача, погашено достроково податковий вексель №6430400720705 на суму 241144,45 грн. виданий Державним підприємством "Луганський авіаційний ремонтний завод". Тим самим листом №4429/08-319 від 09.09.2006 року Державному підприємству "Луганський авіаційний ремонтний завод" відмовлено у погашенні векселю № 6430400720706 на суму 267 084,40 грн. у зв'язку з відсутністю підтвердженої суми бюджетного відшкодування.
Позивач не погоджується з висновком відповідача щодо відсутності у нього достатньої суми бюджетного відшкодування, посилаючись на те, що безпосередньо податковим органом у актах перевірок зазначено про підтвердження сум заявленого бюджетного відшкодування, а саме:
- довідка № 300/08-3/08215600 від 28.04.2006 р. за лютий 2006 р. в сумі 39 241 грн.
- довідка № 333/08-3/08215600 від 19.05.2006 р. за березень 2006 р. в сумі 32 676 гри.
- довідка № 410/08-3/08215600 від 29.06.2006 р. за квітень 2006 р. в сумі 134 177 грн.;
- довідка № 484/08-3/08215600 від 01.08.2006 р. за травень 2006 р. в сумі 53 745 грн.;
- довідка № 532/08-3/08215600 від 31.08.2006 р. за червень 2006 р. в сумі 154 456.грн.:
- довідка № 550/08-03/08215600 від 09.09.2006 р. за липень 2006 р. в сумі 67 647 грн.
Всього у 2006 році підтверджено перевірками 481 942 грн.
Правомірність решти заявленої до відшкодування суми 138 686.81 гривень, податку на додану вартість (яка увійшла до акту звіряння станом на 01.09.2006 року), за попередні періоди, підтверджена відповідними довідками виїзних позапланових перевірок за 2005 рік.
У актах зазначено, що при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється, керівником податкового органу можуть бути вжиті заходи щодо проведення позапланової виїзної перевірки відповідно до Закону України від 04.12.1990 № 509-12 "Про державну податкову службу в Україні". Тобто, у разі не підтвердження даних обліку державного підприємства "Луганський авіаційний ремонтний завод", порушення відображується окремим актом перевірки. Як вказує позивач, відповідачем не викладено жодного суттєвого доводу щодо роз'яснення підстав складання першої податкової вимоги.
Доводи відповідача , що у заяві позивачем не вказано розмір суми бюджетного
відшкодування та звітний період, за який позивач задекларував бюджетне відшкодування, на думку заявника, не відповідають дійсності, оскільки жоден нормативний документ, який регулює порядок видачі та обігу податкових векселів не передбачає чітку форму заяви про проведення заліку податкового векселя бюджетним відшкодуванням.
Позивач також вказує на те, що він, відповідно до приписів п.11.5 ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР ( далі за текстом –Закон про ПДВ) реалізував своє право, передбачене абз.4 згаданого підпункту прийняти рішення про дострокове погашення векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Відповідач не погоджується з позовними вимогами, посилаючись, перш –за все, на непідтвердженість, з огляду на приписи Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування, видачі та погашення податкових векселів, суми бюджетного відшкодування, яка дорівнює, або більш ніж сума зобов"язання по податковому веселю, щодо заліку суми за яким позивачем було подано заяву № 11/2194 від 06.09.06.
Щодо підстав надіслання першої податкової вимоги відповідачем зазначено, що відповідно до п.п.7.3.6 п.7.3 ст,7 Закону про ПДВ датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.
Згідно з п.З Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 №1104, зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації, але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.
Пунктом 7 Постанови передбачено, що податковий вексель складається на суму податкового зобов'язання, тобто на суму податку на додану вартість, яка нарахована і має бути сплачена при імпорті товарів на митну територію України.
Згідно з п.1.3 Порядку підготовки та направлення митними органами податкових повідомлень платникам податків, установлення й експлуатації дошок податкових повідомлень,
затвердженого наказом Державної митної служби України від 11.05,06 №370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.05.06 за №613/12487(далі - Порядок 370), розробленого відповідно до ст.2,4,6 Закону 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у митній декларації (розрахунку), уважається узгодженим з дня подання такої декларації (розрахунку).
Враховуючи викладене, податкове зобов'язання з податку на додану вартість при імпорті товарів нараховується в вантажній митній декларації, яка подається митному органу, та відповідно до положень Закону 2181 та Порядку 370, вважається узгодженим з дня подання
такої декларації.
У зв'язку з тим, що сума податкового зобов'язання, нарахована згідно з митною декларацією, не була сплачена при імпорті товарів на митну територію України, оскільки був виданий податковий вексель, подальша сплата податку здійснюється шляхом погашення податкового векселя.
Вищенаведені положення законодавства узгоджуються з пунктом 1.16 ст. 1 Закону про ПДВ, яким встановлено, що сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова
заборгованість, яка погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення
податкового боргу.
Аналіз вищенаведених норм законодавства дав податковому органу підстави для висновку, що сума, зазначена в податковому векселі є узгодженим податковим зобов'язанням. У зв'язку з цим, у разі непогашення векселя, тобто несплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений термін, виникає податковий борг, а первісним заходом щодо його погашення є направлення першої податкової вимоги.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
І. Предметом першої позовної вимоги є правомірність першої податкової вимоги СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Луганську №1/6 від 11.09.2006р., як акта індивідуальної дії, який породжує для позивача певні правові наслідки у сфері публічно-правових відносин.
Під час оцінки оскаржуваного акту суд виходить з аналізу спірних правовідносин, фактичних обставин, що передували винесенню податкової вимоги, а також відповідності її визначеним п.3 ст.2 КАС України принципам прийняття суб"єктами владних повноважень рішень, зокрема: обгрунтованості, розсудливості, з дотриманням принципу рівності перед законом та пропорційності, тобто дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Згідно приписів п.1.3.ст.1 та ст.3 Закону про ПДВ платниками ПДВ є дві особи:
- особа, що реалізує товари (продавець), утримує при цьому з особи, що
придбає їх (покупець) податок на додану вартість і вносить утриманий податок до бюджету; у даному випадку покупець в операціях реалізації не є платником ПДВ;
- особа, яка ввозить товари на митну територію України (операції придбання
товарів у зовнішньоекономічній діяльності); оскільки ПДВ є внутрішнім податком, в таких випадках платником ПДВ є резидент-покупець.
За приписами п.11.5 ст.11 Закону про ПДВ платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації, можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
Податковий вексель підлягає обов'язковому підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.
Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель у разі його непогашення
платником у строк .
Згідно вищевказаної норми позивачем 11.08.2006 був виданий простий вексель № 6430400720706 на суму 267084 грн. 40 коп. з терміном сплати 09.09.2006р.
Вексель був авальований АППБ "Аваль" (правонаступником якого є ВАТ "Райффайзен банк "Аваль", на підставі договору з позивачем від 11.08.2006р. № 13-08/09-12/183/011 про аваль векселів.
Відповідач вважає, що у зв"язку з тим, що позивачем не був своєчасно погашений податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, у позивача виникла податкова заборгованість за цим векселем.
Втім, з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.
Абзацами 4,5,7 п.11.5 ст. 11 Закону про ПДВ передбачено, що платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, підтвердженого податковим органом.
Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає до закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, у якому відбулася його поставка органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань по векселю до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. При цьому платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань по векселю до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому відбулася така сплата.
Якщо платник податку на дату поставки податкового векселя органу митного контролю має підтверджену податковим органом суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша ніж сума зобов'язання по такому-векселю, платник податку має право включити суму зобов'язань по податковому векселю до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді.
Між позивачем та відповідачем виникли розбіжності між фактичною підтвердженою сумою бюджетного відшкодування, яка була у платника податків на дату поставки податкового векселя.
За доводами відповідача підтвердженою на дату поставки податкового векселя за результатами проведених документальних перевірок була сума бюджетного відшкодування в розмірі 398525,81 грн., у тому числі по деклараціях;
- жовтень 2005р. (116703,81 грн., згідно довідки від 27.01.06 № 76/08-3/08215600);
- листопад 2005р. (21983грн.,згідно довідки від 27.01.06 № 76/08-3/08215600);
- лютий 2006р. (39241 грн. згідно довідки від 28.04.06 № 300/08-3/08215600);
- березень 2006р.(32676 грн., згідно довідки від 19.05.06 № 333/08-3/08215600);
- квітень 2006р.(134177 грн., згідно довідки від 29.06.06 № 410/08-3/08215600).
- травень 2006р.(53745грн.,згідно довідки від 01.08.06 № 484/08-3/082156000).
Як вказує відповідач, заявлена до відшкодування згідно з податковою декларацією
сума ПДВ за червень 2006р.ю у розмірі 154456 грн. не була підтверджена на дату поставки, оскільки документальна перевірка проведена лише 31.08.06 ( довідка № 532/08-3/08215600 від 31.08.06).
У відповідності до Методичних рекомендацій щодо порядку адміністрування видачі та погашення ПВ (які доведено листом ДПА України від 22.12.2005 р. N 25595/7/16-1517), визначено термін підтверджена органом ДПС сума бюджетного відшкодування –сума ПДВ. яка задекларована платником податку до відшкодування і обліковується в картці особового рахунку платника. Тобто на визначену законом дату (на дату поставки ПВ органу митного контролю) платником шляхом подання податкової декларації узгоджується сума бюджетного відшкодування; таке узгодження підтверджується також відповідним записом в картці особового рахунку платника податку про наявність задекларованої суми бюджетного відшкодування, і сума бюджетного відшкодування у розмірі, не меншому ніж сума ПВ, залишається невідшкодованою на дату погашення ПВ. У погашенні ПВ також приймають участь суми бюджетного відшкодування, які обліковувалися у картці особового рахунку платника податку до дати введення в дію нового порядку бюджетного відшкодування (до 01.06.2005 р.). Таке визначення використовується виключно з мстою погашення ПВ.
В подальшому, листом від 29.08.2006 р. N 16071/7/16-1517 ДПА України внесено зміни в Методичні рекомендації, та термін визначено так: "підтверджена податковим органом сума бюджетного відшкодування" - сума податку на додану вартість, яка задекларована платником податку до відшкодування, обліковується в картці особового рахунку платника і підтверджена актом документальної невиїзної (камеральної) перевірки чи позапланової виїзної (документальної) перевірки (здійснених у відповідності до Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджених Наказом ДПА України від 18.08.2005 року N 350). Таке визначення використовується виключно з мстою погашення податкового векселя.
Вексель №6430400720706 на суму 267084,40 грн., було видано 11.08.2006 року зі строком погашення 09.09.2006 року.
Тобто виходячи з вимог Методичних рекомендацій, що діяли на дату поставки податкового векселя, сума зазначена у векселі була підтвердженою сумою бюджетного відшкодування на дату видачі податкового векселя.
Навіть за підрахунками відповідача, підтвердженої, за його висновками, суми бюджетного відшкодування в розмірі 398525 грн. 81 коп. ( з якої згідно з листом податкового органу від 09.09.06 № 4429/08-319 було погашено податковий вексель № 6430400720705 на суму 241144,456 грн.), з врахуванням суми бюджетного відшкодування за червень у розмірі 154456 грн. було достатньо для погашення податкового векселя № 6430400720706 на суму 267084 грн. 40 коп.
У відповідності до абзаців 3-5 п. 1 9 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України" №1104 від 1 жовтня 1997 р. N 1104 із змінами та доповненнями, якщо платнику податку на дату надання податкового векселя органові митного контролю органом державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку мас право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, в якому він був поданий органові митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а платник податку мас право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.
Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.
Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 03.07.2001р. № 266, зареєстрованого в Мінюсті України 16.07.2001р. за 595/5786, податкові вимоги формуються виключно за узгодженими сумами податкових зобов'язань несплаченими платником податків в установлені строки.
Згідно п.п.2.2 цього Порядку податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання із урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з визначеними ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21.12.2000р. (далі –Закон № 2181) термінами "податкове зобов"язання" та "податковий борг".
З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до п.4.1 Наказу ДПА України від 18.07.2005 № 276 Про затвердження Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, зареєстрованого в Мінюсті України, 02.08.2005 за № 843/11123, нарахуванню в особових рахунках платників підлягають:
податкові зобов"язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником;
податкові зобов"язання, штрафні санкції та пеня, нараховані органом державної податкової служби та узгоджені платником відповідно до чинного законодавства;
пеня за порушення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання;
відсотки за користування розстроченням (відстроченням) податкових зобов'язань;
непогашені суми векселя, що видається суб'єктом господарювання при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.
Враховуючи визначений розділом 8 вищевказаної Інструкції механізм підбиття підсумків в особових рахунках платників податків, досліджену в судовому засіданні облікову картку платника податків –позивача у якій станом на 11.09.06( дата видачі податкової вимоги) поряд з графою "5" –недоїмка –в сумі 267084,40 грн. міститься переплата за графою "6" в сумі 379484 грн. 36 коп., що свідчить про те, що на дату видачі вимоги платник не мав від"ємного сальдо розрахунків з бюджетом, суд дійшов висновку, що заборгованість за векселем № 6430400720706 не набула статусу узгодженого податкового зобов"язання, а відтак і не підпадає під визначення безспірного податкового боргу, що є підставою для видачі податкової вимоги.
Слід також зауважити, що податковий орган, прийнявши 11.09.2006р. оспорювану вимогу (яку надіслав лише 29.09.06 поштою з повідомленням), не врахував, що за спірним векселем термін сплати виник до закінчення терміну подачі декларації за серпень, при цьому платник податків, надавши правову оцінку наявної у нього підтвердженої суми бюджетного відшкодування, може самостійно реалізувати своє право на погашення векселя шляхом відображення відповідної суми у податковій декларації. Відповідач не з"ясував суму фактичних податкових зобов"язань платника податків, та заздалегідь обмежив позивача у реалізації права погасити суму за векселем у спосіб, передбачений абз.7 п.11.5 ст. 11 Закону про ПДВ.
На підставі вищевикладеного суд визнає першу податкову вимогу № 1/6 від 11.09.2006р. нечинною.
ІІ. В решті позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як було зазначено раніше, за змістом п.11.5 Закону про ПДВ платник податків реалізує своє право погасити вексель шляхом заліку підтверджених сум бюджетного відшкодування самостійно через відображення відповідних показників у податковій декларації.
Суд не погоджується з доводами позивача, що абзаци 4 та 7 п.п.11.5 Закону про ПДВ не пов"язані між собою, та оскільки податковий орган не надав згоду на заяву позивача про здійснення дострокового погашення векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування, то платник може спонукати його зробити це через суд.
Положення абзаців 4 та 7 п.п.11.5 Закону слід розглядати у системному зв"язку між собою.
Самостійне рішення, про яке йдеться у абз.4 п.п.11.5, передбачає можливість його безпосередньої реалізації, навіть за відсутністю згоди іншої сторони, яка бере участь у спірних правовідносинах.
Не отримавши згоду податкового органу, позивач мав керуватися приписами абз. 7 п.п. 11.5 Закону про ПДВ.
Судом встановлено, що в рядку 6 декларації за серпень 2006р. вказано саме обсяг імпорту товарів при ввезенні яких видано податковий вексель та суму ПДВ, яка відстрочена шляхом видачі податкових векселів.
Як вказує позивач, ним помилково суму ПДВ за векселем № 6430400720706 в розмірі 267084,40 грн. вказано в рядку 19.2, що потягнуло за собою безпідставне збільшення суми у рядку 20 декларації (позитивне значення суми рядків 18 і 19).
Позивачем зазначено, що 20.10.2006р. ним було подано уточнюючий розрахунок до декларації з ПДВ за серпень 2006р., в якому сума, зазначена в рядку 19,2, перенесена в рядок 19.1, та відповідно до цього змінено показники рядків 21,22.2,23,23.2,24 та 26, у зв"язку з чим помилку виправлено самостійно.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що за другою позовною вимогою позивачем невірно обраний матеріально-правовий спосіб захисту порушеного права.
Платник податків самостійно реалізує своє право на погашення векселя шляхом заліку сум бюджетного відшкодування у спосіб, передбачений абз.7 п.11.5 ст.11 Закону про ПДВ.
Судова колегія вважає, що за будь-яких сумнівів у наявності підтвердженої суми бюджетного відшкодування, платник податків може звернутися до суду з позовом про її стягнення на підставі п.7.7 п.7 ст.7 Закону про ПДВ, а податковий орган, виявивши помилку у показниках податкової декларації –реалізувати своє право на донарахування податкового зобов"язання ( зменшення податкового кредиту).
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. ( пропорційно задоволеним вимогам) присуджуються позивачеві з держбюджету; решта судових витрат покладається на позивача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Керуючись ст.ст. 94,160,163,167,186,254 КАС України суд
постановив:
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати нечинною першу податкову вимогу Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 11 вересня 2006р. № 1/6.
3. У задоволенні решти вимог –відмовити.
4.Стягнути з Державного бюджету України , отримувач –місцевий бюджет
Ленінського району на користь ДП Міністерства оборони України "Луганський авіаційний ремонтний завод", 91004 , м. Луганськ, кв. Остра Могила, б.180, код 08215600, судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп.
5. В решті –судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову складено в повному обсязі та підписано –02.02.2007р.
Судді О.С.Палей
О.В. Рябцева
А.Г.Ворожцов
Надр. 3 прим.
1- до справи
2- позивачу
3- відповідачу