Справа № 2-а-115/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2009 року Бородянський районний суд

Київської області в складі : головуючого – судді Унятицького Д.Є.,

при секретарі – Хоменко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2009 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є інвалідом ІІ групи, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії і відповідно до ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Проте за 2000-2008 роки вона отримувала допомогу на оздоровлення в значно меншому розмірі, ніж передбачено вказаним Законом.

Тому просила визнати дії відповідача щодо невиплати їй одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними; стягнути з відповідача на її користь недосплачені суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2000-2008 роки в розмірі 11 418,20 гривень.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, до суду надала заяву, просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації ОСОБА_2 позов не визнав, вважав, що позивачці правомірно, згідно з діючим законодавством були нараховані та виплачені суми одноразової грошової допомоги, до того ж, позивачкою пропущено річний термін звернення до суду з адміністративним позовом.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, а також інвалідом ІІ групи, захворювання якої пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, про що їй видане відповідне посвідчення та витяг із протоколу огляду МСЕК (а.с.6,26).

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні особової справи позивачки, довідки Управлінням праці та соціального захисту населення № 236 від 19 лютого 2009 року (а.с.25) та визнається сторонами, позивачка отримує на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідні кошти на оздоровлення, розмір яких встановлений Постановою КМ України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 836 від 26 липня 1996 року, Постановою "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 562 від 12 липня 2005 року.

Вказана допомога на оздоровлення позивачці виплачувалась в січні 2001-2004 років в розмірі 26,70 грн., в січні 2005-2008 років в розмірі 120 грн.

Відповідно до ст.48 ЗК України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" інвалідам ІІ групи виплачується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Зміст законів України, якими встановлюються розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не передбачає умови, розміри та порядок виплат щорічної допомоги потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, тому посилання відповідача на вказану постанову є безпідставним. Крім того, Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами ст.48 вказаного Закону, який передбачає право позивачки на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому буд-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Розмір мінімальної заробітної плати окремим Законом встановлювався до 2004 року. При цьому, положення щодо неможливості застосовувати встановлений розмір мінімальної заробітної плати востаннє міститься у Законі України "Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік". На 2003 рік такої законодавчо встановленої заборони немає.

У зв'язку з цим позовні вимоги за період з 2000 року по 2002 рік не підлягають задоволенню.

З 2004 року розмір мінімальної заробітної плати встановлювався Законом України "Про Державний бюджет України" (на відповідний рік). Положення Законів України "Про Державний бюджет України" також не містить обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

На 2006 та 2007 року дію ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено згідно із Законом № 3235-IVвід 20 грудня 2005 року та № 489-V від 19 грудня 2006 року.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України №6 від 9 липня 2007 року, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо зупинення дії абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомогу у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати визнано неконституційним, тобто таким, що не відповідає Конституції України.

Положення Закону України № 3235-ІVвід 20 грудня 2005 року щодо зупинення на 2006 рік дії ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на відповідність Конституції України не перевірялося у встановленому порядку, а тому підлягає застосуванню при вирішенні даного спору і в цій частині позову необхідно відмовити.

Згідно з п.28 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107- VІ від 28 грудня 2007 року ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в новій редакції, відповідно до якої одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Однак, рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, положення вказаного Закону щодо викладення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в новій редакції також визнано неконституційним.

Одночасно слід зазначити, що вимоги позивачки про стягнення допомоги за 2003-2005 роки не підлягають задоволенню, оскільки на момент, коли позивачка дізналася про порушення свого права (січень 2001 року) строк позовної давності був встановлений Цивільним кодексом України і складав три роки, тобто позивачкою пропущений строк звернення до суду щодо стягнення сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки, що дає підстави суду для відмови в задоволенні в цій частині позову.

За таких обставин та з урахуванням вимог ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідач повинен виплатити позивачці допомогу на оздоровлення за 2007-2008 роки, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на момент здійснення виплати.

Однак відповідно до вимог ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк і згідно ст. 100 вказаного Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Враховуючи вищевикладене та клопотання представника відповідача про застосування до спірних правовідносин річного строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача щорічного допомоги на оздоровлення за 2007 роки на користь позивачки необхідно залишити без задоволення.

Таким чином, на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути, з врахуванням виплаченої за 2008 рік суми в розмірі 120 грн., встановленого на момент виплати відповідно до вимог ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік" мінімального розміру заробітної плати з 1 січня 2008 року – 515 грн., суму в розмірі 2 455 грн.

Керуючись ст.48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 59 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2008 рік", ст.ст. 9,11,71,86, 99,100, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бородянської районної державної адміністрації Київської області щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової допомоги на оздоровлення у розмірі відповідно до ст. 48 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Бородянської райдержадміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 2 455 (дві тисячі чотириста п'ятдесят п'ять) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського апеляційного адміністративного суду через Бородянський районний суд Київської області.

ОСОБА_3Унятицький