|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № .
За позовом Закритого акціонерного товариства "Науково-виробничий центр "Трансмаш", м. Луганськ
до Луганської міської ради, м. Луганськ
про зобов’язання укласти договір
Суддя Т. Л. Калашник
в присутності представників:
від позивача –Чумас Г. Г., довіреність № 1399 від 24.05.07;
від відповідача – Бєльський А.М., довіреність № 01/03-30/4914/0/2-08 від 02.07.08.
Суть спору: позивачем заявлена вимога щодо зобов‘язання відповідача укласти з позивачем договір оренди на 49 років земельної ділянки площею 0,0600 га, розташованої за адресою: м. Луганськ, пл. Героїв Великої Вітчизняної війни (в районі житлового будинку № 4).
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, відзиву не надав.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд, -
в с т а н о в и в:
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається зокрема на те, що рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 314/55 від 19.11.01 йому було надано у постійне користування спірну земельну ділянку під будівництво та розміщення адміністративно-побутового комплексу. Попередньо були визначені в натурі межі земельної ділянки, розроблено та узгоджено проект відведення земельної ділянки. Державний акт отримано не було, оскільки з 01.01.02 набрав чинності Земельний кодекс України, згідно ст. 92 якого було визначено коло осіб які мають право постійного користування. З урахуванням наведеного позивач за листами № 1740/050-45 від 11.08.03 та № 2281 від 23.12.03 звертався до відповідача з проханням змінити в назві і тексті рішення № 314/55 від 19.11.01 слова "в постійне користування" та "Державний акт на право постійного користування землею" на слова відповідно "в оренду терміном на 49 років" та "Договір оренди терміном на 49 років". Але станом на цей час зміни до рішення не внесено. За листом №415 від 29.05.08 відповідач звернувся до відповідача в особі Управління нерухомим майном Луганської ради та просив оформити та видати позивачу державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою. На день звернення до суду позивачем відповідь на лист не отримано. Також позивач посилається на те, що відповідач в особі Управління нерухомим майном Луганської ради протягом 2008 та 2009 років зобов’язує його розраховувати земельний податок по спірній земельній ділянці на підставі рішення № 314/55 від 19.11.01, хоча спірна земельна ділянка фактично не була передана ні в оренду, ні в користування. На підставі викладеного позивач вважає, що ним вчинено усі необхідні дії, передбачені діючим законодавством України, для отримання земельної ділянки та звернувся до суду з цим позовом.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечив, відзиву не надав.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (редакція чинна за станом на час звернення позивача до відповідача з листами про надання земельної ділянки в оренду терміном на 49 років).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 Земельного кодексу України в редакції чинній на день звернення позивача до суду).
Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.
Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
При розгляді справи судом було встановлено, що відповідним органом місцевого самоврядування (Луганською міською радою) рішення про передачу відповідачу в оренду вищевказаної земельної ділянки не приймалось та земельні торги не проводились.
Крім наведеного слід зазначити, що у матеріалах справи відсутній проект договору оренди землі щодо спонукання до укладення якого заявлено позов, як це передбачено приписами ст.ст. 641, 649 ЦК України. Та як було встановлено у судовому засіданні, цей проект взагалі відсутній та позивачем відповідачу не направлявся.
Таким чином, законні підстави для спонукання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки відсутні.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –19.03.09.
Суддя Т. Л. Калашник