Справа № 1008/4643/12 Головуючий у І інстанції Медведєва К.В.
Провадження № 22-ц/780/436/13 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є.М.
Категорія 5 23.01.2013
??????????????????????????????
УХВАЛА
Іменем України
17 січня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого:Мережко М.В.,
Суддів: Суханової Є.М., Данілова О.М.,
при секретарі : Косенко Т.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зобов»язання відповідача знести самовільно збудовану споруду,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що вона є власницею земельної ділянки та будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановленого, що згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Так, спірну теплицю ним побудовано у 1992 році.
Комісією селищної ради з приводу обстеження земельної ділянки, яка перебуває у власності гр. ОСОБА_4 складено акт без дати та номеру. Відповідно до цього акту комісія провела обстеження земельної ділянки позивача з приводу порушення її меж землекористування та самовільного будівництва на межі ділянок по АДРЕСА_1 6 господарської споруди (теплиці). У вказаному акті вказано, що комісія вважає за доцільне перевести прибудовану теплицю на відстань один метр від межі ОСОБА_3
14.01.2010 року комісією Глевахівської селищної ради з приводу звернення гр. ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 складено акт. Згідно якого комісія провела обстеження земельної ділянки позивача з приводу неправомірних дій суміжного землекористувача по АДРЕСА_2 ОСОБА_4 Комісія встановила, що на межі земельної ділянки з боку землекористування гр. ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 встановлено теплицю, що на думку членів комісії порушує норми та правила забудови присадибної земельної ділянки. Комісія рекомендувала позивачеві звернутися до органу Державного будівельного контролю.
Позивач листом від 15.10.2010 року звернулася до прокурора Київської області та до начальника державної архітектурної інспекції про зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області на подання позову про знесення самочинного будівництва - теплиці.
Прокуратура Київської області листом від 04.11.2010 направила звернення позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, Головного управління МНС в Київській області.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області листом від 19.11.2010 № 7/10-2573 повідомила позивача про те, що перевіркою, з виїздом на місце, встановлено, що відповідач не дотримався вимог містобудівного законодавства та побудував теплицю загальним розміром 8,0 х 3,0 м., не відступивши нормативної відстані від межі сусідньої земельної ділянки, що належить позивачеві, чим порушив п. 3.25ДБН 360-92 "Планування і забудова міських і сільських поселень".
Листом від 02.12.2010 № 9/6/7388 Територіального органу державного нагляду у сфері пожежної безпеки Київської області повідомило позивача про те, що проведеної перевіркою встановлено, що будівництво теплиці проведено без дотримання дозволу інспекції ДАБК Васильківського району та без погодженої в органах державного пожежного нагляду проектно-кошторисної документації.
Відповідно до ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Частиною 7 вказаної етапі передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Згідно абзацу 1, 2 пункту 5 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду Цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами стані 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" відповідно до вимог етапі 376 ЦК право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стапя 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта етапі 376 та стаття 391 ЦК).
З викладених вище приписів вбачається, що право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають особи, за умови, що вони доведуть наявність порушеного права.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Так в суді першої інстанції позивач зазначав, що відповідачем порушено права позивача передбачені ч.1 ст. 10З Земельного кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Очевидно, що права і обов'язки існують невіддільно, і права уповноваженої особи можуть визначатися не лише шляхом їх безпосереднього закріплення в нормативно-правових актах, а і шляхом закріплення відповідних кореспондуючих цим правам обов'язків зобов'язаних осіб.
З цього випливає, що, незважаючи на відсутність прямого закріплення в ч. 1 ст. 103 Земельного кодексу України прав особи щодо поведінки суміжних землекористувачів, факт закріплення у вказаній нормі обов'язку землекористувачів відносно їх сусідів створює у таких сусідів відповідне право вимагати належної поведінки від зобов'язаних осіб, яка підпадає під поняття добросусідство.
Відтак, позивачеві належить право вимагати від відповідача належної поведінки, яка підпадає під поняття добросусідство.
Позивач посилався не те, що відповідачем порушено зазначене право позивача, що полягає у завданні відповідачем незручностей позивачеві, а саме: при виконанні ремонтних робіт теплиці, відповідач постійно затоптує грядки, які ростуть на земельній ділянці позивача; відповідач облаштував сауну на горищі хліва, в якій неодноразово виникали пожежі, для гасіння яких викликалися пожежні підрозділи.
Суду першої інстанції не надано доказів витоптування відповідачем грядок позивача, які ростуть на земельній ділянці позивача. Більш того, як вбачається з фотокартки за № 1, яка міститься в матеріалах справи, реконструкція теплиці відбувалася у березні 2010 року і на той час поверхневий шар грунту на сусідній земельній ділянці є не пошкодженим та не містив рослин, які могли бути пошкоджені під час такої реконструкції.
Крім того, суду не надано позивачем доказів виникнення пожеж на земельній ділянці відповідача, та доказів виклику пожежних підрозділів для гасіння пожеж на земельній ділянці відповідача.
Таким чином виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
Однак, ОСОБА_3 не погодилась з вказаним рішенням , у зв»язку з чим подала апеляційну скаргу, яку мотивує наступним.
В апеляційній сказі, апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: судом не досліджено та не перевірено надані позивачем докази, дана їм поверхова оцінка, що спричинило до ухвалення незаконного рішення.
Так, апелянт посилається на те, що судом не досліджено докази, які надано позивачем, а саме: лист державного архітектурно-будівельного контролю, лист Головного управління МНС та акти Глевахівської селищної ради, не дослідження яких призвело до не вірного вирішення справи по суті.
З таким висновком апелянта, колегія суддів погодитись не може так, як вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано та об»єктивно досліджені всі докази та обставини справи, а саме: з матеріалів справи вбачається, що дані листи та акти носять лише рекомендаційний, а не зобов»язальний характер, а таму вважати їх як основний доказ по вказаній справі у колегії суддів апеляційної інстанції не має жодних підстав.
Таким чином, в апеляційній скарзі не надано доказів того, що відповідачем по справі порушено будь-які права позивачки шляхом здійснення самовільного будівництва.
Таким чином, колегія суддів вважає,що апелянт не зміг спростувати висновки суду, нових доказів доведеності позову або апеляційної скарги не встановлено, а тому вона не підлягає задоволенню.
Крім цього, переглядаючи законність рішення суду першої інстанції та розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, так-як будь-яких порушень при ухваленні оскаржуваного рішення не встановлено, підстав для скасування цього рішення не виявлено.
Тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Так згідно з вимогами ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді