Справа № 359/992/13-п Головуючий у І інстанції Вознюк С. М.
Провадження № 33/780/179/13 Доповідач у 2 інстанції Слива Ю.М.
Категорія 430 27.03.2013р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2013 року м. Київ
Суддя Апеляційного суду Київської області Слива Ю.М., з участю прокурора Гончарової О.О., представників митниці Павленка С.А., Шилової Ю.Д., Захарова А.О., правопорушника ОСОБА_5, представника правопорушника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, захисника правопорушника ОСОБА_5 - ОСОБА_7, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року, якою
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Білорусь, громадянина України, працюючого керівником проекту будівельної компанії «Скальса», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.472 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100% вартості товару, що становить 4 849 139 (чотири мільйони вісімсот сорок дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять) гривень 68 копійок з конфіскацією вилученої валюти у розмірі 606 673 (шістсот шість тисяч шістсот сімдесят три) долара США 30 центів, у дохід держави.
в с т а н о в и в :
Відповідно до постанови, ОСОБА_5, який відлітав з України до Білорусії, м. Мінськ, літаком авіакомпанії «BELAVIA», рейсом №846, для проходження митного контролю на другому поверсі залу «Відліт», терміналу «В», ДП МА «Бориспіль» обрав канал, позначений символами червоного кольору - «червоний коридор» та не задекларував товари (валюту в розмірі, що перевищує еквівалент 10 000 євро), що переміщував через митний кордон України, що підлягала обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон, а саме: не заявив за встановленою формою відомостей про переміщувану ним валюту. При цьому, ОСОБА_5 документів на підтвердження походження валюти та дозвіл НБ України на її вивезення з території України не мав, оскільки не подав таких документів працівникам митниці. Таких документів не подано ним і під час розгляду протоколу про порушення ним митних правил.
На вказану постанову суду, ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вважає постанову незаконною, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та неправильною кваліфікацією вчиненого правопорушення. Апелянт стверджує, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад адміністративного правопорушення, а його дії неправильно кваліфіковані працівниками митниці за ч.1 ст.482 МК України, оскільки на час складання протоколу, жодних підстав вважати, що будь-яка посадова особа митного органу зловживала службовим становищем, у тих хто складав протокол, не було. Разом з цим, апелянт вказує, що перекваліфікація судом дій ОСОБА_5 на ст.472 МК України, також є неправильною, оскільки така кваліфікація цілком виключає причетність до подій посадових осіб митниці, а це не відповідає дійсності, так як, ОСОБА_5 вперше пересувався червоним коридором і не знав порядку митного оформлення та проходження митного контролю, а якби працівники митниці належним чином виконували свої обов'язки, то вони надали б можливість ОСОБА_5 належним чином заповнити митну декларацію та провести належним чином митне оформлення. Також, апелянт зазначив, що ні Митним кодексом України, ні іншим законодавством України про адміністративні правопорушення не передбачено можливість перекваліфікації дій особи при розгляді справи у суді. Тому просить постанову скасувати, а провадження по справі закрити.
У судовому засіданні прокурор Гончарова О.О. та представники митниці Павленко С.А., Захаров А.О. та Шилова Ю.Д. апеляцію не підтримали, пояснили, що постанова суду першої інстанції законна і обґрунтована, просили відмовити у задоволенні апеляції.
Правопорушник ОСОБА_5, представник правопорушника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, захисник правопорушника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляцію підтримали, підтвердили викладені у ній обставини, просили апеляцію задовольнити.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Висновки судді, щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні правопорушення, за обставин, викладених у постанові судді, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованими.
Викладені в апеляції доводи, аналогічні тим, які були предметом дослідження судом першої інстанції. З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд погоджується, вважає їх достатньо мотивованими та обґрунтованими.
Твердження в апеляції про те, що у діях ОСОБА_5 відсутній склад правопорушення, оскільки якби працівники митниці виконували свої обов'язки належним чином, то вони б надали правопорушнику можливість заповнити митну декларацію та провести митне оформлення, на думку суду не може вплинути на висновок суду про наявність у діях ОСОБА_5 складу правопорушення передбаченого ст.472 МК України.
Так, судом першої інстанції правомірно встановлено, що при перетині митного кордону України ОСОБА_5 не задекларував товари, переміщувані ним через митний кордон України, які підлягають обов'язковому декларуванню, а саме 620 000 доларів США. До того ж, документів на підтвердження походження валюти та дозвіл НБ України на її вивезення з території України не мав.
Вказаний факт, правопорушник ОСОБА_5 не заперечував у тому числі й при розгляді справи як судом першої інстанції, так і апеляційним судом.
Відповідно до ст.266 МК України саме декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, а також надати митному органу документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
За даних обставин, суд першої інстанції дійшов правильних та законних висновків про наявність у діях ОСОБА_5 складу правопорушення передбаченого ст.472 МК України.
Безпідставними є й посилання апеляції на те, що суд допустив порушення гарантованих прав ОСОБА_5, перекваліфікувавши його дії зі ст.482 ч.1 МК України на ст.472 МК України.
При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та призначив стягнення, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.
Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року є законною і підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області Ю.М. Слива