ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2006 Справа № 18/428
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді | Ясир Л.О. (доповідача) |
суддів | Пруднікова В.В., Голяшкіна О.В. |
при секретарі судового | засідання: Клименко Ю.І. |
за участю представників | сторін: |
від позивача: | Толкачов Є.В. адвокат, довіреність № 1 від 09.08.05 |
від відповідача: | представник в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | приватного підприємства “Ротор” м.Дніпропетровськ |
на постанову | від 29.11.05 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
у справі | № 18/428 |
за позовом | приватного підприємства “Ротор” м.Дніпропетровськ |
до | Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м.Дніпропетровськ |
про | визнання недійсним рішення |
ВСТАНОВИВ:
За заявою сторін строк розгляду справи продовжено до 30.06.06.
Приватне підприємство "Ротор" м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності м. Дніпропетровськ про визнання недійсним рішення № 366/04 від 31 березня 2005 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при здійсненні перевірки відповідач здійснив помилку щодо підстав і можливості нарахування штрафних санкцій, оскільки підприємство не повинно платити внески до Фонду за осіб, що прийняті на роботу за сумісництвом.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.05 по справі № 18/428 (суддя Петрова В.І.) в позові приватному підприємству “Ротор” було відмовлено.
Постанова обґрунтована тим, що рішення Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідає чинному законодавству.
Не погодившись з постановою суду, приватне підприємство "Ротор" звернулось з апеляційною скаргою, просить постанову скасувати та винести нову постанову, в якій задовольнити позовні вимоги. Скаржник вказує, що висновки, викладені у постанові господарського суду, необґрунтовані. Зокрема, з боку відповідача при розгляді питання про застосування штрафних санкцій, мало місце процедурне порушення вимог Закону № 2181 щодо питання суб’єкту і порядку складення і винесення оскаржуваного рішення № 336/04 від 31.03.05; позивач також вважає, що підстави для нарахування штрафних та фінансових санкцій відсутні.
У відзиві на позов Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважає доводи заявника апеляційної скарги безпідставними, просить постанову господарського суду залишити без змін.
Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З 05.03.05 по 16.03.05 на приватному підприємстві “Ротор” було проведено перевірку правильності нарахування страхових внесків і витрачання коштів за період з 01.01.03 по 01.01.05 згідно національного плану перевірок з ДПІ, про що Ленінською районною виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Дніпропетровського обласного відділення були складені акти від 16.03.05 та 24.03.05.
За наслідками перевірки не прийнято до заліку витрати коштів Фонду в сумі 364 грн., які були проведені підприємством з порушенням діючого законодавства. За порушення порядку витрачання страхових коштів на вказану суму накладено штраф у розмірі 50%, що складає 182 грн.; встановлено також, що підприємство не сплатило страхові внески з заробітної плати найманих працівників, які працювали за сумісництвом, тому донараховано 864 грн. 54 коп. внесків та накладено штраф в розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати в сумі 23 883 грн. 81 коп.
Загальна сума штрафних та фінансових санкцій складає 25 294 грн. 35 коп., яку запропоновано у 10-денний термін перерахувати до бюджету Фонду згідно з рішенням виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 366/04 від 31.03.05.
Умови і порядок здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, розмір внесків на вказані цілі визначені Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.01 № 2240-Ш (з подальшими змінами та доповненнями) та Законом України “Про розмір внесків на деякі види державного соціального страхування” від 11.01.01 № 2213-Ш (з подальшими змінами та доповненнями).
Згідно зі статтею 40 Закону № 2240-Ш застрахованій особі при народженні дитини надається одноразова допомога. Допомога при народженні дитини працівниці підприємства “Ротор” Горб С.В. нарахована у розмірі, що відповідає вимогам статті 41 вищевказаного Закону, але без урахування дати народження дитини, як цього вимагає ця стаття Закону.
За таких обставин відповідач правомірно не прийняв до заліку суму 364 грн. та нарахував штраф у розмірі 50% належної до сплати суми страхових внесків згідно зі статтею 30 Закону України № 2240-Ш. Позивач у судовому засіданні погодився з правомірністю рішення Виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в цій частині.
Згідно з п.1 статті 6 Закону України № 2240-Ш “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших виробничих кооперативів, страхувальником яких є роботодавець.
Розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням встановлюється для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. При цьому до фактичних витрат на оплату праці найманих працівників включаються витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб (ст.1 п.1 Закону України № 2213).
Згідно з Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” працівники, які працюють за сумісництвом, сплачують цей податок у встановленому Законом розмірі, а Закони України № 2240-Ш та № 2213-Ш не звільняють роботодавців від сплати страхових внесків з заробітної плати працівників-сумісників.
За перевіряємий період була виплачена заробітна плата робітникам, працюючим за сумісництвом, в розмірі 23 883 грн. 81 коп., на яку не були нараховані страхові внески, чим порушено п.п.1 пункту 1 статті 21 Закону України № 2240-Ш від 18.01.01 “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”.
За таких обставин позивачу обґрунтовано донараховано 864 грн. 54 коп. страхових внесків.
Згідно зі статтею 30 Закону України № 2240-Ш від 18.01.01 страхувальник–роботодавець несе відповідальність, зокрема, за неповну сплату страхових внесків, за що на нього накладається штраф в розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення –у трикратному розмірі зазначеної суми.
Право застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 30 Закону України № 2240-Ш “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники (пункт 4 статті 30 Закону України № 2240-Ш).
Донарахування страхових внесків та накладання штрафних санкцій на приватне підприємство “Ротор” проведено на підставі актів перевірки підприємства від 16.03.05 та 24.03.05 та прийнятого директором виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності рішення від 31.03.05 № 366/04.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Рішення № 366/04 відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, прийняте в межах наданої виконавчій дирекції Фонду компетенції, тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
При прийнятті постанови по даній справі суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та вірно застосував норми матеріального і процесуального права, отже, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Доводи, з яких оскаржується постанова місцевого господарського суду, не можуть бути підставою для її зміни чи скасування, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Судова колегія зазначає також, що позивач помилково вважає, що до даних правовідносин у зв’язку з прийняттям Закону України від 20.02.03 № 550-ІУ “Про внесення змін до Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” поширюється дія Закону України № 2181-Ш від 20.12.00.
Загальним законом, яким встановлено розмір податків і зборів, порядок їх сплати, є Закон України “Про систему оподаткування”, статтею 1 якого встановлено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), наведений у статтях 14, 15 даного Закону, є вичерпним.
Страхові внески, зокрема, на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасової втрати працездатності, не включені до податків і зборів (обов’язкових платежів), встановлених Законом України “Про систему оподаткування”. Закон України № 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов’язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування; стаття 9 Закону України № 2240-Ш встановлює, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є цільовим позабюджетним страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією, кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України (п.2 ст.19 Закону). Тому зобов’язання по страховим внескам не можна вважати податковим боргом, на який поширюється дія Закону України № 2181, згідно його преамбули.
Включення Законом України № 2181 органів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів не змінює статусу внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з чим вони не можуть вважатися податком чи збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України № 2240-Ш.
Керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Ротор” м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 29.11.05 по справі № 18/428 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в місячний строк з дня складення її в повному обсязі.
Головуючий Л.О.Ясир
Суддя В.В.Прудніков
Суддя О.В.Голяшкін
З оригіналом згідно
Помічник судді С.В.Портна
08.06.06